Землетруси і Закарпаття: за 200 років ні Фукусіми, ні Суматри

У Закарпатській області є кілька сейсмічно активних зон. «Прокидаються» вони з періодичністю раз на 25 років. Однак, за останні 200 – землетрусів понад 7-8 балів на території  Закарпаття не було. Zaholovok.com.ua розпитав про сейсмічну ситуацію на Закарпатті завідувача Ужгородської сейсмічної станції Світлану Плішко, яка працює тут з 1981 року.

Ужгород може почути поштовхи по всьому світу

Сейсмічна станція в Ужгороді фіксує землетруси по всьому світу: відчутні поштовхи і в Японії, і в Чилі, і в Мексиці. Саме ужгородські фахівці у часи Радянського Союзу одними з перших випробовували прилади для роботи сейсмічних станцій. Зараз  вони також використовуються, правда з певними цифровими осучасненнями.

«Після указу Сталіна по всьому Союзу створили мережу сейсмічних станцій. Великий центр – Інститут геофізики –  був у науковому містечку  Обнінську. Туди передавалася вся інформація, всі дані, там робилися найголовніші дослідження. Після розпаду СРСР Інститут геофізики у Києві став нашим українським сейсмічним центром. Зараз він об’єднує два відділи: Відділ сейсмічності Кримського регіону з центром у Сімферополі та Відділ сейсмічності Карпатського регіону з центром у Львові, оскільки в Україні є дві сейсмічні території – Крим і Карпати відповідно», – розповідає Світлана Плішко.  

В Ужгороді станцію побудували у 1949 році, з 1950-го пішли перші записи. Працювали тоді на аналогових приладах. Зараз робота ведеться і за допомогою сучасних пристроїв, які переробляють отриману інформацію у цифровий вигляд. Працює ужгородська сейсмічна станція на розробках львівських фахівців.  «Весь світ уже перейшов на цифрову апаратуру. І щоб не купувати дорогі закордонні цифрові розробки, у нас у Львові є дуже хороша група комп’ютерників, які створили свою цифрову програму, свою апаратуру. Тому не закуповуємо її закордоном, використовуємо власну, українську. Датчики – ті самі, просто підключаються цифрові пристрої і механічна інформація через них перетворюється у цифрову, щоб ми могли її обробляти на комп’ютері. Раніше обробка інформації займала набагато більше часу, велася робота у фотолабораторії. Тоненький світловий промінь на барабані писав по фотопапері, потім, якщо був землетрус, треба було кожні 30 хвилин замінювати цей фотопапір. Відтак, сама робота у лабораторії забирає багато часу: проявник, фіксаж, потім сушка і тільки тоді можна було побачити необхідні дані. Цифрова обробка значно спростила нам роботу. Зараз інформацію про землетруси передається і по скапу. До цього часу надаємо її у в Обнінськ. Тамтешні науковці – наші вчителі, співпрацюємо до цього часу. Наша станція працює цілодобово, інформація, крім Обнінська, передається  у Київ, Львів, у Європейський центр сейсмології та інші міжнародні центри», – каже завідувач станції.

Наразі в Україні діє 38 сейсмостанцій. Пані Світлана каже, що для держави цього замало: «У Швейцарії, до прикладу, діє 200 таких станцій. В Україні цій роботі мало б приділятися значно більше уваги. Зараз дані у нас застрілі, для проведення нових досліджень потрібні кошти. Та й піде на них не один рік».

Ужгородська сейсмічна станція фіксує землетруси по всьому світу: «Чуємо землетруси від 5 балів по Ріхтеру. Ужгород фіксує поштовхи і в Японії, Чилі, Фіджі… Словом, все, що вище 5 балів, ми фіксуємо. Поштовхи, які відбуваються ближче до нас, можемо зафіксувати навіть від 3-4 балів. Чим ближче стався землетрус, тим легше нашій апаратурі його почути», – розповідає Світлана Плішко.

Мікросейсмічним картам Закарпаття – вже більше 40 років

Закарпаття є семибальною сейсмічною областю. Однак, як стверджує пані Світлана, після паводків і зсувів йшлося про те, щоб збільшити бальність області до 8-ми: «Але для цього треба проробити великий обсяг роботи. Справа у тому, що Закарпаттю потрібні нові макро- і мікросейсмічні карти. Це, звичайно ж, потребує відповідного фінансування.  Карти востаннє робилися ще у 1970 рік році.  Саме тоді була затверджена карта мікросейсморайонуваня в Ужгороді, яка була розроблена львівською філією Інституту геофізики. Карта Берегова, наприклад, була зроблена приблизно на 70% території. Цим картам уже більше 40 років. Зараз змінився  рельєф, були паводки, зсуви… Це значний вплив на ситуацію. А карта дає можливість бачити, розломи і, відповідно, робити висновки щодо того, де можна будувати на 5 балів, а де – на 7. Це дуже важливо, особливо тоді, коли йдеться про якісь підприємства.  Щоб Закарпаття мало таку карту, потрібне значне фінансування, спеціальний виїзд експедиції і така робота тримає як мінімум 10 років. Землетруси відбуваються досить рідко і, щоб відчути всі зони ризику, потрібні дослідження»,  – розповідає Світлана Плішко.

За останні 200 років на Закарпатті землетрусів, сильніших за 7 балів, не зафіксовано. Тому область і вважається 7-бальною. «Але 7 балів – це за 12-бальною шкалою MSK-64, а не за Ріхтером, як часто плутають. Показники за школою Ріхтера – це магнітуда. Землетруси відбуваються і на глибині 2 км, і 50 км, 200 км, 700… Поки ця енергія виходить назовні, сила втрачається. Тобто, поки землетрус «дійде» до поверхні, його сила буде відрізнятися від тої, яка зафіксована на самій глибині. Якщо землетрус відбувається на глибині 2 кілометри, то, однозначно, він одразу буде сильно відчутний. Мас-медіа часто люблять плутати, наводячи інформацію, зо Закарпаття – 7-бальне по Ріхтеру. Наша область 7-більна за шкалою MKS-64. Це значить, що на місце, де територіально відбувся землетрус, виїжджає комісія і робиться дослідження за наслідками руйнувань. За його результатами виставляється бальність. Це шкала, яка показує руйнування на поверхні, яка є важливою для своєрідного прогнозування надзвичайних ситуацій. Шкала Ріхтера відображає те, що всередині, показує, якої сили землетрус був на глибині, однак, це не означає, що він спричинить руйнування такої ж сили», – пояснює фахівець.  

Щодо «найсвіжіших» на Закарпатті землетрусів, Світлана Плішко зазначає: «Суто закарпатські землетруси востаннє відбувалися у Берегові та в Мужієві. 23 листопада 2006 року зафіксовано землетрус 4,3 бал за шкалою Ріхтера у Берегові. Його відчувало і Мукачево. У 2010 році відчувалися поштовхи у Мужієві. Однак, це міг бути і не природній землетрус, а наслідки роботи підприємства».

Землетруси на Закарпатті – особливі

Закарпатські землетруси мають і свої особливості. Від усіх інших вони відрізняються тим, що відбуваються дуже близько до поверхні: «Середні – це глибина 25-30 кілометрів, глибокі землетруси – це 50 і більше, 25 і менше – поверхневі. Закарпатські цим і небезпечні, бо часто їхня сила всередині проявляється так само і на поверхні», – пояснює пані Світлана.

 Щодо попередження, фахівець зазначає: «Передбачити землетрус неможливо. Однак, кожна сейсмічна зона має свою періодичність. Закарпатські землетруси мають періодичність 25 років. Тобто, у середньому, раз у 25 років на одному й тому ж місці може статися землетрус. Наприклад, у якійсь зоні відбувся землетрус, а через 25 років вірогідність того, що він відбудеться знову, але енергію випускати може і маленькими порціями, і одним великим поштовхом. Тому ми дуже насторожені, коли є певний «мовчазний» район, який раніше міг себе проявляти сильними відголосками. Краще, коли такі зони помаленьку випускають пар, знаходять свій баланс, щоб не робити це ривком», – каже фахівець.  

Закарпатці бояться Суматри і Фукусіми

За словами Світлани Плішко, небезпечність землетрусів закарпатці часто перебільшують:

«У Румунії є зона Вранча. Вона, на відміну від Закарпаття, дуже глибокофокусна – там відбуваються землетруси на глибині до 250 кілометрів. А чим глибший землетрус, тим більшу він має площу впливу, чим він нижче, тим більше захоплює. 4 березня 1977 року У Румунії стався сильний землетрус – 7,3 бали за шкалою Ріхтера. За шкалою MSK-64 – десь 9-10 балів.  У Бухаресті тоді загинуло 15 тисяч осіб. 4 березня 77 рік. Землетрус відчувала вся Європа – від Скандинавії до Москви. Румунські землетруси мають періодичність 32 роки. Майже кожні 32 роки – сильний землетрус. У 90-х роках румунські науковці якраз вирахували, що настав час для поштовху. Однак,  сталося так, що енергія вивільнилася маленькими порціями. На Закарпатті була страшна паніка, обривався телефон, всі питали, що робити.. Дуже переживали», – згадує пані Світлана.  

На Ужгородській станції згадують землетрус у Японії 2011 року: «Це було щось страшне. Фукусіма – справжня катастрофа. Тоді ми фіксували більше 98 поштовхів за годину. І всі вони – більше 5 балів. І все Ужгород записував і передавав до міжнародних центрів», – згадує пані Світлана, порівнюючи записані дані про землетрус у Японії і в Берегові. «Закарпатці дуже переживають. Чуючи щось про землетрус, люди одразу згадують Суматру, Чилі, Фукусіму. Але на Закарпаття не можуть бути такі руйнування. У природі, звичайно, все можливо, але такі  кардинальні висновки недоречні.  Декілька років тому, закарпатці побачили міграцію плазунів, яких завезли у Карпати з метою відновлення виду. Тварини шукали собі більш сприятливі умови, почали мігрувати. А серед населення почалася справжня паніка: чомусь вирішили, що плазуни «відчувають» землетрус,  доходило до ночівлі біля озера за «Україною» і складання кришталю у коробки. Люди дуже панікували», – згадує пані Світлана.  

Ужгородські «хрущовки» будували на 6 балів

Щодо дотримання норм у будівництві відповідно до даних сейсмічної зони, фахівець зазначає: «В Україні забудовники мали б дотримуватися Державних будівельних норм, де вказані вимоги до будівництва у сейсмічних зонах. Проекти будівель мають відповідати цим нормам, контроль за цим здійснюють районні органи влади. Дані про сейсмічність у них є».

За словами Світлани Плішко, в Ужгороді хрущовки, за документами, збудовані на 6 балів. Фахівець каже, що найближчий розлом до міста знаходиться у селі Анталовці. Це – 7-бальна зона: «Але, якби там відбувся землетрус, то ці будівлі мали б вистояти, бо, дійшовши до Ужгорода, сила землетрусу не мала б перевищувати 5 балів. За проектом хрущовки розраховані на 6 балів. А от те, що будується зараз, викликає запитання».

Паводки та зсуви можуть погіршити сейсмічну ситуацію на Закарпатті. Як стверджує фахівець, зсув грунту може бути пусковим механізмом для землетрусу: «Якщо у зоні є задатки сформованого землетрусу, зсув може підсилити його на 1-2 бали, або й взагалі спровокувати. Знову ж таки, енергія могла би вивільнятися потихеньку, слабкими хвилями, а через зсув може статися сильний поштовх».

Щодо так званих «штучних» землетрусів Світлана Плішко зазначає: «Були дослідження щодо випадку на Кавказі, були деякі думки про те, що поштовхи спричинив людський фактор. Однак, достеменно це не доведено. На Закарпатті у 2006 році були скарги від жителів села Кольчино: там часто відбувалися поштовхи і люди припускали, що причиною цьому може бути робота кам’яних кар’єрів. Тоді в селі працювала спеціальна експедиція, у якій я також брала участь. Спеціально зупинялася робота кар’єрів, оскільки були припущення, що поштовхи і, як наслідок, тріщини на стінах будинків, руйнування фундаментів, ставалися саме через вибухи на кар’єрах, на яких видобувають камінь.  Чи місцеві поштовхи є наслідком тих вибухів – невідомо. Однак, те, що вони можуть підсилювати землетруси – факт. Місцеві жителі кажуть, що поштовхи відчуваються і вночі, коли вибухів на кар’єрах ніяких не може бути. Там дійсно була досить складна ситуація, але, наскільки мені відомо, роботу кар’єрів не заборонили», – загадує Світлана Плішко.

Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua

P.S.: На цьому фото - землетрус, який відбувався у Мексиці у той час, коли Zaholovok.com.ua розмовляв з пані Світланою.