Минулий робочий тиждень на Закарпатті почався із Дня гарних новин. Правда, хорошого було мало. А ще гірше несли із собою наступні будні.
Неспокій і масові обговорення подій в Києві, сварки і вишукування ворогів у себе вдома, мітинги, лозунги й імітація протестів, розчарування, переживання і купа тематичних статусів у Фейсбук, – закарпатці не можуть бути осторонь революції, але навіть революція на Закарпатті – суттєво відрізняється від інших. Отакі ми – особливі :).
Майдан і все, що з ним пов’язано, знов прокинулося в Ужгороді після київсько-грушевських подій. Євромайданівці окреслили план дій на найближчі дні: серед роботи свободівської інформапалатки, відправляння людей на Київ і збирання коштів на потреби Майдану на Театральній вирішили перевірити, де знаходяться місцеві внутрішні війська.
Тим часом закарпатці з Києва повідомили новину: на вулиці Грушевського – їхня маленька перемога. Ні, не прорвали стіну «Беркута» і не кричали «Слава Срібній Землі», – поки тривали заворушення, встигли підняти в не6о нову версію прапора Закарпаття – ведмедика в оточенні євросоюзівських зірок.
Новий день – нові ідеї. Цього разу прихильники Автомайдану в Ужгороді на кордон не їздили і на проспекті Свободи не сигналили: вирішили покружляти навколо Закарпатської ОДА. Кажуть, зібралося рівно 11 автомобілів. Проїхали 7 кіл. Але нічого не вимагали.
А от до міліції претензії були: євромайданівці зібралися біля будівлі обласного УМВС і висловили список своїх вимог керівництву міліції. Наступного дня близько 30 журналістів пікетували закарпатське УМВС, вимагаючи пояснити, де «Беркут» і чи не будуть міліціонери ображати місцевих акул пера. Результат – беркутівці в Києві, журналісти – в масках. Зате із запевненнями, що від міліції точно не постраждають.
Чим ближче до кінця тижня, тим більше подій. Такі реалії сьогоднішньої революції. Хто не працював, а страйкував, або просто не мав багато справ у п’ятницю зібралися мітингувати біля Ужгородської міськради. Кричали, двері вибивали і вимагали відставки Погорєлова. Чим звільнення крісла мера вплине на ситуацію в країні, люди не знали, але, тим не менш, вимагали. Може, потенційним кріслозаймачам не терпілося прискорити процес, а, може, хвиля революції і мера зачепила. Як би там істинно не було, але Погорєлов нікуди не пішов і керувати Унгваром буде допоки строк не зійде. Натовп трохи полютував і пішов до ОДА. Шукати перемог, так би мовити.
В обласній адміністрації ніяких відставок Євромайдан не вимагав. Єдине що треба – зал. Не в оренду для власних потреб, а для благородних цілей революції – проголошення Народної ради. Як там активісти Ледиді не пояснювали, як не просили, губернатор приколу не зрозумів. Відповідно, зал не дав. У Балоги – не просили :).
Люди трохи збентежені. Однак, ідею перемістити ужгородський Євромайдан із площі Театральної на реконструйовану Народну підтримали. Відтак почалися паління. Стартували з прапора Партії регіонів. Палили двоє, решта – захоплювались. А вночі вже палало не на жарт: горів будиночок на ранчо губернатора «Золота гора». Версії розглядають різні, серед яких класична – «коротке замикання».
Поки в Ужгороді творять революцію, на Берегівщині – різанина. Справжня, свиняча: у селі Геча на вихідних проводять традиційний фестиваль гентешів-різників. Видовище – не для слабодухих. Однак, цього разу на фест старалися залучити і вегетаріанців – на ковбаси із з марципанів, фруктового соку, шарго-дині – гарбузу, апельсину, вишні, персиків, гарбузового насіння та різноманітних горішків.
У суботу Народна й далі мітингувала. Правда, з родзинками: Ратушняк перед народом співав гімн, з колонок лунала Софія Ротару, по площі гуляли кримінальні авторитети 90-х вперемішку з галичанами, які час від часу згадували про традиційну «смерть ворогам». Активісти взялися згрібати сніг для барикад, сувати туди-сюди новими лавицями і розкладати багаття. Міліція – з народом, або, вірніше, біля нього. Ніхто відступати не збирається: кидаються сніжками і образами. Нові вимоги – сесія для депутатів облради. Кажуть, конче потрібно, аби кожен з народних обранців висловив свою думку щодо революції і останніх подій в Києві. Балозі дали 2 дні. Кажуть, буде новий «екшн».
Поки країна в революції, Закарпаття нарешті по-справжньому завалило снігом. Комунальники, мабуть, страйкують: зранку ніхто дороги не розчищає. У дорослих – протести, дітям – радість: санки і вдосталь «матеріалу» для сніжок і снігових баб. Кажуть, дитяча безпосередність надихає. Може, дядь і тьоть надихне на мир.
Гарного понеділка! Тримаймося!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua