Всі ми пам’ятаємо не без перебільшення страшні події холодної зими 2013-2014. Та, принесена у жертву кров не була марною. Звісно, повного перезавантаження влади в українців не вийшло, але ряд прогресивних змін таки був затверджений і не лише у душах людей, але і на законодавчому рівні.
До прикладу, саме завдяки революційним подіям та на їх хвилі в Ужгороді міська рада прийняла три насправді прогресивні рішення: про громадські ініціативи, про громадські слухання та про громадську раду. Їх високо оцінили навіть експерти Українського незалежного центру політичних досліджень – Іван Лукеря та Максим Лациба на зустрічі з громадськими активістами та керівництвом виконавчого комітету міської ради.
Громадська Рада
Рішення про створення ради фактично прийняли на сесії міської ради 11 квітня, коли було затверджено Положення «Про Громадську раду Ужгородської міської ради» та склад ініціативної групи Громадської ради.
Положення передбачає, що громадська рада є постійнодіючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом Ужгородської міської ради (далі - міської ради) з правом здійснення громадського контролю, утвореним для забезпечення участі мешканців міста Ужгорода у вирішенні питань місцевого значення, покращення роботи Ужгородської міської ради, налагодження ефективної взаємодії міської ради з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та виконання загальноміських програм, реалізації повноважень місцевого самоврядування, визначених законодавством
Громадська Рада, отже, стала таким собі дітищем революції, адже до її складу увійшли представники громадськості із найрізноманітніших кіл. Прийняли всіх, хто подав відповідну заявку та з’явився на установчі збори ради.
Згодом до складу Ради було введено ще декілька нових членів. На даний момент їх загальна кількість складає 108 людей.
Список членів Ради можна знайти у кінці статті.
19 травня на установчих зборах Ради було обрано голову та секретаря Громадської Ради. Ними стали відповідно, Олександр Пересоляк та Вікторія Слюсаренко.
І закипіла робота. Члени Громадської Ради почали створювати проекти рішень, проводити обговорення проблем міста, ділитися на комісії… Та у якийсь момент їх робота почала переходити у критику чинної міської ради.
Початок конфлікту
Перший серйозний конфлікт трапився на сесії 29 травня, коли Олександр Пересоляк, голова Громадської Ради, намагався внести поправки до деяких земельних рішень міської ради. Його думку проігнорували, пояснивши це згодом тим, що поправки до рішень сесії згідно регламенту слід вносити заздалегідь.
Втім, таке пояснення Громадську Раду не задовольнило і десь відтоді з їхнього боку все частіше стали звучати така фраза, як «земельний дерибан».
Та цими звинуваченнями обмежуватися у новоствореному органі не стали.
Серед іншого прозвучало наступне:
– не оприлюднення в газеті «Ужгород» рішень міської ради;
– розпорядження міського голови № 206 від 10.06.2014 року, яке на думку Громадської ради, не відповідає положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
– фальсифікація на офіційному сайті Ужгородської міської ради із нумерацією рішень сесії 29.05.2014 року;
– не виготовлення протоколу сесії міської ради за 29 травня 2014 року.
Офіційного спростування чи пояснення на ці звинувачення в принципі ніхто не дав, тож запитання залишалися без відповідей. І результат не забарився.
Недовіра
10 червня, на засіданні Громадської ради Ужгорода 23 її члени проголосували за висловлення недовіри в.о. міського голови Ужгорода Віктору Щадею та депутатському корпусу. Ідея тоді вперше виникла саме на тлі ігнорування зауважень ГР до земельних рішень.
Напевно, ефект від цієї недовіри не був надто значним і сприйнявся суспільством з деяким нерозумінням.
Саме тому 24 червня, під час засідання Громадська рада при Ужгородській міськраді висловила недовіру в. о. мера міста, секретарю міської ради Віктору Щадею та усім ужгородським депутатам.
Підстави для недовіри Ужгородській міській раді залишилися все ті ж самі:
– неврахування висновку громадської ради при виділенні земельних ділянок у м. Ужгороді
– неврахування критичних зауважень самої земельної комісії Ужгородської міської ради.
У відповідь Віктор Щадей написав на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук наступне:
«Тут говорять, що Громадська рада висловила мені якусь недовіру. Що ж, з того моменту, як верх там взяли люди Ратушняка, Бедя та Погорелова, цього слід було чекати. Вчорашнім керівникам міста не подобається те, що їх усунули від влади. Зрозуміло, що всіма засобами через своїх шісток вони намагаються помішати нам працювати і хочуть повернутися самим. Жаль тільки, що для цього вони прикриваються громадською радою, дискредитуючи її в очах людей. При цьому розповсюджують відверту брехню і вводять в оману рядових членів громадської ради, які щиро хочуть працювати на благо міста.
Реагувати на це, як і на інші закиди з боку ратушняків-погорелових, не збираюсь. На їхні слова брехні найкраща відповідь - наші справи.»
А вже 27 червня у соцмережах від імені спільноти «Моє місто Ужгород» поширилося спростування звинувачень Громадської Ради. Почитати його текст можна тут.
Не забарилася і Громадська Рада. Її члени організували прес-конференцію, де чітко розклали всі крапки над і щодо своїх претензій.
Олександр Пересоляк, Голова Громадської ради Ужгородської міськради пояснив:
«Основною причиною висловлення недовіри міськраді стали «дерибанні» земельні рішення депутатів. Вони голосують за критичні зауваження, які вносяться за півгодини до сесії. Тобто укладаються меркантильні домовленості, а це неприпустимо. Тому реакція громадської ради була однозначною. Після зимових подій в Україні, а також під час військових дій ужгородські депутати, на жаль, працюють не над тим, як допомогти співвітчизникам, а вирішують особисті майнові питання. Вважаємо, що міська рада повинна очиститися, до ради повинні потрапити справді представники громадськості, а не люди, які працюють тільки для особистої вигоди».
Більш детально з їх позицією можна ознайомитися тут.
Думку про земельний дерибан оперативно підхопив і екс-мер Ужгорода Віктор Погорєлов, котрий зараз судиться з міською радою через своє звільнення.
На цьому конфлікт Громадської Ради та в.о. мера дещо стих, адже у органу з’явилися власні проблеми. Справа у тім, що розкол намітився вже всередині самої Громадської Ради.
Внутрішній конфлікт
«З кожним днем я все більше і більше починаю розчаровуватись в ГР при УМР....Це не дорадчий орган - це якась СЕКТА,яка красномовно зомбує людей...Люди відкрийте очі!...майте кожен свою думку а не нав'язану кимось...не йдіть на поводу! Ми ж всі сюди вступали не для того щоб займатись політикою,а для того щоб покращити наше місто і наше життя в цьому місті...Ми ж маємо боротись за справедливість і чесність а не за інтереси окремих людей!», - написала ужгородка Валерія Сабо, одна з членів ГР, яку свої ж прозвали заколотницею на ряду з деякими іншими членами.
Насправді ж трапилося так, що 8 липня на черговому засіданні Громадської Ради 13 членів висловили недовіру вже очільнику ГР Олександру Пересоляку та секретарю Ради Вікторії Слюсаренко, звинувативши їх у вирішенні власних інтересів та інтересів певних політичних кіл.
9 липня декілька так званих «заколотників» організували прес-конференцію, аби офіційно висловити свої претензії щодо роботи ГР.
Рената Протасова, одна із членів Громадської Ради, заявила, що внаслідок діяльності президії Громадська рада займається не громадською роботою, а політичними розрахунками.
«Ми маємо претензії до роботи Громадської ради, – повідомила пані Рената. – Зокрема, секретаріат ГР працює непрофесійно, документи приймають нефахово, а секретар ради Вікторія Слюсаренко вирішує особисті питання і за рахунок Громадської ради влаштовує мітинги. Я вірила, що усі ці акції – за ідею. Але насправді керівництво Громадської ради, яка насамперед є дорадчим органом, займається політикою і ділить посади».
Через це 12 членів ГР ініціювали на 14 липня позачергові збори, на порядку денному яких – дострокове припинення повноважень голови ГР Олександра Пересоляка, його заступників і секретаря Вікторії Слюсаренко.
Присутні на прес-конференції заступник голови ГР Олег Пагулич, секретар Вікторія Слюсаренко і член ГР Анастасія Бачинська натомість наголосили, що ГР працює дуже потужно і має великий документообіг, а 12 членів ГР, які висловили недовіру президії, мовляв, насправді хочуть дестабілізувати роботу Громадської ради.
Пізніше ресурс «Ужгородська Правда», який фактично відстоює позицію більшості Громадської Ради, оприлюднив відео зі прес-конференції та звинуватив «заколотників» у неузгодженні дій з більшістю Ради. Крім того, на думку ресурсу, такі дії членів ГР УМР зовсім не пов’язані із роботою її керівництва, а беруть свій початок у міській раді Ужгорода та ймовірно пов’язані із рядом резонансних звернень ГР УМР у правоохоронні органи з приводу земельного „дерибану”.
«Так в день після зриву засідання ГР УМР зустріч із заколотниками мав сам керуючий справами Ужгородського міськвиконкому Олександр Волосянський, який підбурив заколотників негативними висловами у бік керівництва ГР УМР та проконсультував псевдо активістів про можливості зміщення їх керівництва. Зокрема Волосянським була запропонована схема як у кількості 19 членів ГР УМР можна змістити усе керівництво ГР УМР, а потім її очолити (6.35 по 8.22 хв.)», - йдеться у статті.
Таким чином думка зводиться до того, що з ГР хочуть зробити кишеньковий орган при міській раді.
У відповідь «заколотники» взялися доводити, що дії Громадської Ради насправді є неефективними. Пішли звичним методом – провели опитування пересічних громадян. І ось що з цього вийшло.
Більшість опитаних або не чули про Громадську раду, або називають її саму бездіяльною, а роботу неконструктивною.
Взагалі ж всю суть внутрішнього конфлікту найкраще розкриває переписка члені Громадської Ради між собою у їх офіційній спільноті.
Керуючий справами виконкому Олександр Волосянський, у свою чергу, пояснив ситуацію дещо по-своєму.
За його словами, 8 липня увечері він саме гуляв разом з дружиною та дітьми у місті, як йому почали телефонувати знайомі члени Громадської Ради і просити роз’яснити деякі аспекти Положення про громадську раду, адже саме він був одним із творців цього документу. Після деяких умовлянь він таки погодився на цю ініціативу і прямо у кафе сів з десятком знайомих та незнайомих йому людей і почав відповідати на їх запитання.
Зокрема, розповів, як формується кворум, хто визначає порядок денний, як призначаються і припиняють повноваження голова та секретар Ради тощо.
Мали місце розмови і про приміщення, в ході яких пан керуючий справами виконкому зауважив, що нікому не відмовляв у такому праві, тим більше членам Громадської Ради. Головне, аби ті вкладалися у робочий час, тобто до 6-ї вечора. Тоді ж повідомив, що наступного дня на 12.00 малий зал вільний і у ньому можна провести прес-конференцію.
Втім, що знаково, один із присутніх весь час задавав Олександру Волосянському провокативні запитання, як от «Яка ваша думка? Що нам робити далі?». Зрештою попросили керуючого справами продиктувати активістам текст заяви, аби він був юридично правильним, що той і зробив.
Саме тому пан Волосянський офіційно заявляє:
«Якщо хтось юридично не розуміється у Положенні про громадську раду, будь-то її голова чи хтось із рядових членів, може звернутися до мене і я все йому так само роз’ясню».
Наостанок чоловік додав, що у Громадські Раді багато незадоволених станом справ, просто голови підняли найбільш активні з них.
Думка експерта
Віктор Пащенко, політолог, з приводу цього конфлікту зазначає наступне:
«З самого початку революції я вважав і дотепер вважаю, що будь-які громадські ради – це профанація демократичного процесу. При чому я говорю навіть стосовно тих рад, які створювалися на ентузіазмі людей, як керівні органи, на Майданах Києва, Ужгорода та по всій Україні. Як тимчасовий процес їх можна терпіти, але по суті це нелегітимний орган, який перебирає на себе функції, які йому ніхто не надавав. Саме це карикатурно виявила і Громадська Рада при Ужгородській міській раді. Подібна пародійна громадська рада була створена при головному управлінні МВС у Закарпатській області яка своїм рішенням рекомендувала Сергія Шаранича на посаду керівника вищезгаданого органу. При управлінні охорони здоров’я також оперативно створили громадську раду, яка, в першу чергу, попросила залишити Романа Шніцера на посаді керівника відомства. І таких рад за гроші чи певні преференції можна створити скільки завгодно. До речі, саме створення різного роду громадських утворень було «коником» влади регіоналів.
Тобто це дуже зручний демагогічний спосіб зробити видимість демократії, а саму її потопити. В історії такі випадки вже є. До прикладу, саме на прохання якоїсь громадськості були відмінені скандальні вибори міського голови у Мукачеві в 2004 році. Якщо заглибитьсь в історію, то саме на прохання громадських рад радянські війська увійшли до ЧСР. Подібну ситуацію маємо зараз і з Кримом та Сходом України.
Тобто громадські ради – це зручний спосіб маніпуляцій. А між тим вони незаконні, оскільки не обираються у єдиний легітимний спосіб – вибори більшістю. Таким чином Громадська Рада не відрізняється від того ж Люстраційного Комітету, обраного прямо на площі Театральній. Адже коли нема чіткого механізму легітимізації органу, то його може створити будь-хто у будь-який спосіб і використовувати як профанацію.
Втім, щодо висловлення недовіри, треба прямо визнати, що Ужгородська міська рада також має сумнівну легітимність, але не через недовіру Громадської Ради, а тому що керівник міської ради не був обраний на виборах. І останні все затягують. Замість того, щоб призначити законні вибори ВРУ та місцеві вибори створюються якісь комітети, ініціативні групи тощо.
Тому звичайно, жодних юридичних чи інших підстав рішення цієї Громадської Ради не має. У них єдина мета - заплутати ситуацію та дискредитувати головні принципи демократії. А це, перш за все, процедура закону. Орган влади має бути обраний, мати чітко визначені повноваження, свої засоби управління, як от бюджет,розпорядчі функції тощо. А так це все спосіб дискредитувати ідею. Так зробили більшовики у свій час і на 70 років у СРСР існували невідомо ким та як обрані ради, а ідея демократія була похована. Саме цей сценарій цілком може бути застосований і зараз, а це дуже зручний спосіб встановити авторитарний режим».
***
Доля конфлікту мала вирішитися сьогодні на позачерговому засіданні Громадської Ради. Адже, з одного боку, регламент його включав питання про дострокове припинення повноважень секретаря Ради, голови та його заступників. З іншого боку, туди ж вмістили питання про відповідальність окремих членів ГР УМР за підривну діяльність про ГР УМР та переформатування керівництва ГР УМР. Доповідати з приводу мав сам Голова Ради Олександр Пересоляк.
Власне питання керівництва Радою і є тим вирішальним фактором, який визначить вектор її руху.
Як стало відомо на даний момент, питання, підняті ініціативною групою не набрали достатньої кількості. Тож керівниками ГР надалі залишаться Олександр Пересоляк та Вікторія Слюсаренко.
Ярина Денисюк, спеціально для Zaholovok.com.ua
Список членів ГР УМР
1 Агоста Євген Васильович
2 Адамовський Микола Гаврилович
3 Арендаш Єлізавета Василівна
4 Бакі Ференц Олександрович
5 Бачинська Анастасія Володимирівна
6 Бачинська Марія Михайлівна
7 Бачо Степан Степанович
8 Бенедик Олег Іванович
9 Березнюк Олександр Сергійович
10 Бобуський Юрій Михайлович
11 Броді Олександр Володимирович
12 Вашкович Дмитро Іванович
13 Гайдан Іван Юрійович
14 Галас Володимир Іванович
15 Галас Ганна Карлівна
16 Гаращенко Олег Володимирович
17 Гецко Ніка Миколаївна
18 Глеба Ерік Юрійович
19 Голуб Віталій Валерійович
20 Горняк Олена Золтанівна
21 Горняк Роберт Робертович
22 Горст Одарка Андріївна
23 Готра Павло Юрійович
24 Гуранич Тетяна Володимирівна
25 Гутіч Максим-Микола Миколайович
26 Дайнеко Григорій Володимирович
27 Демида Микола Михайлович
28 Дідичин Василь Петрович
29 Добош Василь Васильович
30 Дорошук Андрій Веніамінович
31 Дюрдь Віталій Іванович
32 Ісайська Маріанна Василівна
33 Йовні Роберт Іванович
34 Каналош Августин Лайошович
35 Кіндрат Степан Степанович
36 Коляденко Олександр Якович
37 Кондратюк Олена Євгенівна
38 Корж Богдан Васильович
39 Костів Віктор Іванович
40 Курнат Ольга Володимирівна
41 Куровський Дмитро Ярославович
42 Лакатош Валентин Вікторович
43 Легеза Михайло Йосипович
44 Лизанець Олександр Михайлович
45 Лук'янчук Микола Валентинович
46 Марамигін Павло Владиславович
47 Марусенко Олександр Миколайович
48 Марчішінець Іван Іванович
49 Матлох Стефан Михайлович
50 Мацко Владислав Сергійович
51 Мацко Сергій Емерихович
52 Машкаринець Наталія Петрівна
53 Мигович Віктор Михайлович
54 Микитюк Тарас Олександрович
55 Міщенко В'ячеслав Валерійович
56 Молдавчук Роман Ілліч
57 Нестеренко Валерій Вікторович
58 Опачко Адріан Іванович
59 Осадчук Андрій Васильович
60 Пагулич Олег Йосипович
61 Папіш Іван Юрійович
62 Пастухов Микола Валерійович
63 Пересоляк Анатолій Васильович
64 Пересоляк Олександр Сергійович
65 Петах Анна Сергіївна
66 Петров Віктор Олександрович
67 Петрушко Ростислав Володимирович
68 Пожо Станіслава Владиславівна
69 Попович Василь Юрійович
70 Постолакі Віталій Андрійович
71 Протасова Рената Олександрівна
72 Прохорчук Володимир Віталійович
73 Пугачова Олена Олександрівна
74 Радь Іван Іванович
75 Ракущинець Андрій Андрашович
76 Ребрик Андрій Іванович
77 Роман Олег Іванович
78 Сабо Валерія Бейлівна
79 Савицький Ігор Олегович
80 Савчин Василь Петрович
81 Сільваші Володимир Миколайович
82 Сливка Ярослав Володимирович
83 Слюсаренко Вікторія Євгенівна
84 Соханич Володимир Ілліч
85 Сухолова Маріанна Анатоліївна
86 Сюсько Микола Миколайович
87 Терлецька Ілдика Золтанівна
88 Терлецький Едуард Михайлович
89 Тимчак Олеся Юріївна
90 Українець Юлія Андріївна
91 Фрінцко Юрій Васильович
92 Харченко В'ячеслав Валентинович
93 Хаустов Богдан Володимирович
94 Хименець Олексій Олексійович
95 Цебрик Любомир Васильович
96 Щадей Микола Степанович
97 Юрченко Діана Андріївна
98 Якубець Олег Сергійович
99 Яцко Максим Вікторович
Хочу звернути Увагу читачів,
Хочу звернути Увагу читачів, що думка автора публікації є тільки його баченням призначення Громадських рад, тому бажає додати, що функціонування Громадських рад є доцільним і законним. Згідно із Конституцією України ст.38 усі громадяни мають право брати участь у виробленні державної політики. Громадська рада є формою взаємодії частини громади з органом державної влади чи місцевого самоврядування. Тому, до читачів є пропозиція проявляти більшу активність у відстоюванні інтересів громади і більше цікавитися діяльністю органів влади як на місцях, так і у центрі. Оскільки тільки системний громадський контроль владних стуктур з часом може привести роботу органів влади у відповідність із запитами громади.
Щодо списку членів громадської ради, то є деякі корективи, деякі члени Громадської ради вийшли і були виключені, деякі включені. І твердження автора, що Громадською радою залишились керувати Пересоляк і Слюсаренко не грунтується на положенні про Громадську раду.