Вкотре про платне паркування в Ужгороді

Тема, про яку не писав тільки лінивий. Але здається ужгородське підприємство, яке опікується «парковками», ці всі репліки і критику у інтернеті «має у носі». І вже настільки розслабилося, що годі й описати. Був період, коли в Ужгороді були ввічливі паркувальники. З бейджиками. Усміхалися. Показували здалеку місце, куди можна запаркувати машину. Надавали допомогу при виїзді з паркування. Таким просто хотілося дати ті дві гривні, нехай і без квитанції, йому у кишеню. За людське ставлення, посмішку і влучний жарт вряди-годи. Особисто у автора цих рядків був улюблений паркувальник, з яким розумілися чудово. Фіглювали, знаходили спільні теми. І паркуватися у нього було приємно. Навіть якщо для цього треба було стати «не у тому кварталі». Сьогодні замість нього підійшов молодий чоловік у жовтій жилетці без будь-якого бейджика. Тримаючи руки у кишенях. Став поруч з машиною. Виходжу, замикаю і йду. У спину:

- Ей!

- Що «ей»?

- За парковку!

- Що «за парковку»?

- Платити!

- Кому?

- Мені!

- А ви хто?

- Парковщик!

- Звідки це видно?

- Я вам кажу!

-  Бейдж?..

- У мене десь є. (не виймаючи руки з кишень шарудить у кишенях)

- Де розмітка?

- Га?

- Розмітка. Щит з інформацією про підприємство, яке здійснює обслуговування парковки? Де благоустрій? Чому довкола сміття? Я щойно паркуючись вдарився фартухом авто об вивернутий бордюр. Якби у мене була дорога машина - я б вже тяг вас до суду.

- Я не знаю. Питайте у нашого директора.

- Прізвище директора. Телефон?

Чвиркнувши крізь зуби (натурально слиною, мало не мені під ноги), «паркувальник» повертається і йде собі. З принципу виймаю фотоапарат і обфотографовую все довкола. Вивернутий бордюр, піднятий на 4 см над рівнем дороги люк, поруч вивернута шашка, розмітки нема. Заросла позаторішнім сіном прибордюрна лінія. Бейджа у жодного з паркувальників, які тусуються купкою, нема. Як нема і касового апарату, на якому паркувальник повинен вибивати чеки із зазначенням часу паркування. Саме такий чек є документом про НАДАНУ ПОСЛУГУ. Нема виконання навіть ОДНОГО пункту із постанови Кабміну про паркувальний сервіс від 9 грудня 2009 року.

Переходжу на іншу вулицю. Там паркувальники п’ють каву, сидячи на чиємусь капоті і спираючись підошвами черевиків на бампер чужого авто, яке мали б охороняти.

Нічого не питатиму керівника підприємства, яке «опікується» парковками. Бо це марно. Попрошу тільки одне: поверніть паркувальника з пшеничними вусами на вулицю Фединця. Я платитиму особисто ЙОМУ без всяких чеків, бо це ЄДИНА людина у вашій системі, яка працює добросовісно і знаходиться на своєму місці. І приберіть з дороги бездокументних «більярдистів-любителів».

Олександр Попович