Прожити один день у лісі… Останнім часом це для мене була найзаповітніша мрія, і я з нетерпінням чекала на початок грибного сезону, аби втілити її.
За своє життя є спробувала багато видів активного і пасивного відпочинку - відпочивала на морях, блукала вулицями невідомих і нерідних міст, пірнала на глибини, аби помилуватися царством Посейдона, і навіть спускалася на човнах по стрімких течіях гірської холоднючої річки. Однак і досі на першому місці улюблених видів відпочинку – блукання карпатським лісом у пошуках грибів.
Коли напередодні мені запропонували написати про один день у лісі, я одразу погодилася, адже він може настільки бути наповненим пригодами, що навіть місяці проведені у цивілізації його не наздоженуть. Тільки уявіть: заблукати, змокнути, зустріти саламандру, ледь не погладити зміючку, принести додому кліща та ще назбирати майже повний кошик грибів! Але усе по порядку…
Ліс люблю мабуть з пелюшок, найчастіше доводиться блукати в Невицькому на Ужгородщині, Кострині та Буківцевому, що на Великоберезнянщині. Цей день винятком не став, дружньою компанією їдемо у Буківцево. Аби не спізнитися, з Ужгорода стартуємо о 5.30 ранку, о 7 ми вже на території пункту призначення. І далеко не перші… Як правило, у будній день окрім нас можна вільно нарахувати з 10 машин – усі грибники. У вихідні автівок стільки, що кількість грибників у рази перевищує кількість місцевих. Є серед приїжджих і «дачники» - так буківчани називають тих, хто придбав у селі будиночки задля власного відпочинку, є навіть такі, хто сюди переїхав назовсім.
Як тільки розвиднілось, спускаємося у ліс, однак перед цим не зраджуємо «квартирній» традиції – п’ємо запашну міцну каву з термосу, яка «відкриває очі». Вузенька стежка прямує до мостика –балки, переходжу через нього, і крутим схилом підіймаюся у ліс. Спочатку зустрічає невеликий березняк, трохи далі – старший ліс.
Коли блукаєш лісом вранці, при цьому небо затягнуте – складається таке враження, що потрапив у страшну казку, особливо коли натрапляєш на таку галявину мухоморів.
Чомусь саме красенів мухоморів я знаходжу першими, натомість їстівні гриби за кілька десятків хвилин від «старту». Атмосфера дрімучого лісу таки провокує на різноманітні філософські роздуми, шелест листя під ногами і тиша… Мабуть це найкраще для релаксу. Блукаючи лісом я думала, про що б написати, роздуми перервав дзвінок мобільного, глянула, а це будильник. Саме о 7.30 я встаю найчастіше, а тут таке враження, що в лісі я вже не першу годину, і сонливості навіть немає. Цього разу ліс був трохи мокрим, тому став доречним білий плащ - дощовик, у ньому на фоні темного лісу я виглядала наче привид. Трохи поблукавши знаходжу перший білий, як годиться, цілую його і ставлю до кошика. Продовжую шукати далі… Поряд бігає сестричка, домовляємо з нею співати «мантри» аби знаходити гриби, текст простий «Білий,білий, топольовий». Далі так і стається, знаходимо по два білі і один червоноголовий.
У ліс краще за усе ходити у гумових черевиках, однак останнім часом я віддаю перевагу туристичним кросівкам, цього разу засилля вологи вони не витримують, і за годину ноги вже мокрі. Однак мені абсолютно байдуже, адже мій день у лісі продовжується, а в кошику уже кілька білих. Нещодавно прочитала жарт «Весна спізнилася, літо теж. І тільки одна осінь пунктуальна», от тільки не всі гриби такі ж пунктуальні, тому більшість білих у кошику радше схожі на літні: мають світлі капелюшки і тонкі ніжки. Побродивши з рідними лісом кілька годин ми усвідомлюємо, що заблукали… Одразу згадується історія про те, як рятувальники днями шукали у цьому ж лісі ужгородця, який пішов по гриби і загубився. Згадуються і настанови батька: якщо заблукали, слід йти до першого потічка і спускатися по течії, вона однозначно приведе до села. Блукали ми з годину, поки таки не переконалися, що йдемо у правильному напрямку. До слова, поки блукали, я таки знайшла першого боровика - красень ріс на схилі і чекав мене. Зовсім поряд росли і могучі червоні, одразу видно, що окрім нас сьогодні тут ніхто не ходив.
Пройшовши кілька хвилин натрапляю на скручену палицю, яка більш схожа на гадюку і згадую про пригоду, як сталася зі мною у цьому ж лісі кілька днів тому: побачивши білий гриб, я зраділа і вирішила його зірвати. Тільки протягла руку, побачила, що навколо нього лежить красуня – змія. Те, що це щось типу мідянки, знайшла в Інтернеті увечері, перелякатись навіть не встигла, такою неочікуваною була ця зустріч. Покликала батька, сфотографували красуню і почали її трохи відштовхувати, аби зірвати гриб, однак не повірите - вона залізла під нього, очевидно там її нора.
Гриб ми зірвали, однак це був хороший урок – по-перше, у лісі треба бути максимально обережними і одягнутими у цупке (до слова, після лісу краще оглянути себе, бо мені таки вдалося прийти додому ще з кровожерливим кліщем), по-друге, гриби треба виймати акуратно, не прощупувати усе у радіусі 5 метрів, адже багато чого приховується від наших очей, по-третє – фотоапарат треба носити у своїй сумці, аби не змушувати тата нести його через увесь ліс (добре, що він встиг, і нам таки вдалося її сфотографувати). Щодо сумки, то я ходжу з маленьким рюкзаком і корзиною, у рюкзаку у мене завжди 2 яблука, пляшка води, хустинки, пакет, буває кілька цукерок і плащик. У кошику тільки ніж.
Щодо грибів, то зараз їх досить мало, але хвиля таки пішла. Білі найчастіше ми знаходили у старому лісі і під ялинками, червоні – у березині та пролісках. Рідко натрапляємо на ліскові, однак дуже багато цього річ зонтиків, чого не скажеш про опеньки, яких ще не зустрічала.
Мій день у лісі тривав близько 6 годин. За цей час я зустріла кілька саламандр, назбирала грибів, заблукала, застрягла у колючках, однак фантастично відпочила, побула наодинці і в котрий раз переконалася у вірності судження Ейнштейна: «Є тільки два способи прожити життя. Перший - ніби чудес не існує. Другий - ніби довкола одні чудеса». Закінчуємо день у лісі ми зазвичай трапезою біля місцевого магазину, після такою прогулянки навіть звичні бутерброди смакують просто фантастично :)
З лісу - Вікторія Жуйко- Сабо
Прожити 1 день не так, як ви звикли зазвичай, змінити оточення чи місце перебування, інтер’єр чи рід занять. Такий день точно не пройде дарма: можливо додасть свіжих емоцій, підштовхне до нових ідей або ж трішки змінить одноманітний потік буденних справ.
Zaholovok.com.ua вирішив розпочав ще один проект - «Один день». Ми проводитимемо його в різних ситуаціях і місцях. А враженнями поділимося з вами :)
Читайте "Один день на балконі"