Працівники Тячівського райвідділу, як і всієї закарпатської міліції, неодноразово долучалися до проведення антитерористичної операції на сході країни.
Повернувся нещодавно зі сходу й начальник сектору дільничних інспекторів райвідділу міліції Василь Лучко.
9 лютого цей уродженець селища Буштино Тячівського району разом із колегами-правоохоронцями поїхав виконувати свій військовий обов’язок у м.Артемівськ Донецької області.
− У Дебальцеві тоді тривали найзапекліші бої, – пригадує міліціонер. – Найчастіше ворог атакував наших хлопців із «Градів».
Основним завданням міліції було виявлення сепаратистів та забезпечення правопорядку. Патрулювання на блокпостах здійснювали згідно розпорядку – добу чергували, добу відпочивали. Дислокувалися в одному з гуртожитків місцевого освітнього закладу. Неабиякими помічниками під час патрулювання були й чотирилапі товариші − собаки із символічними кличками «Куля» і «Гільза».
Василь Лучко каже, що на схід він поїхав із власної ініціативи. А керівництво схвально відгукнулося на його рішення.
− Найперше мене спонукало бажання побачити все на власні очі, − ділиться Василь Михайлович. − Ми були добре забезпечені необхідними речами. Форму, термобілизну, берці та бронежилети надало обласне управління міліції, за що їм окрема подяка.
Поки Василь Михайлович перебував у зоні АТО, вдома на його повернення з нетерпінням чекали дружина, син і донька, рідні, друзі та колеги.
− Я знав, що близькі хвилюються, тож додому намагався телефонувати часто, − зізнається чоловік. − Не втрачав зв’язку і з колегами, ділився з ними враженнями.
А спогадів зі сходу йому вистачає. Чи не найбільше вразили мого співрозмовника кліматичні відмінності між рідним Закарпаттям і Донеччиною. Сильний і холодний вітер пронизував на блокпостах наших хлопців до самих кісток. Не рятувала навіть тепла форма, яка, власне, при повній амуніції додавала у вазі близько 30 кг.
− Потужність вітру була така, що наш синьо-жовтий прапор на блокпосту постійно перебував у позиції «струнко», − з посмішкою каже правоохоронець.
Згадує мій співрозмовник, як 8 березня, наперекір війні, вони на блокпосту вирішили влаштувати тамтешнім жінкам справжнє і незабутнє жіноче свято.
− Хотілося привернути увагу жінок і вкотре нагадати їм, що ми безмежно цінуємо їх усіх: від заходу – до сходу, – розповідає Василь Михайлович. − Відтак, усім представницям прекрасної половини, які перетинали блокпост, українські патрульні дарували квіти та щирі слова вітань. Реакція жінок була різною. Одні дивувалися, інші фарбували губи й підправляли волосся. Однак посміхалися й дякували усі…
За живе зачепили закарпатця й настрої тамтешніх людей.
− З упевненістю стверджую, що тамтешнім мешканцям страшенно набридла війна, вони прагнуть миру і спокою, − відзначає Василь Михайлович. − З теплотою та привітністю до нас ставилися місцеві підприємці. Ці люди, на мій погляд, налаштовані найбільш свідомо.
В середині березня Василь Лучко приїхав додому й після короткотривалої відпустки повернувся до виконання професійних обов’язків. Своє перебування в зоні АТО він вважає черговим життєвим випробуванням, яке збагатило його новим досвідом й змінило традиційні погляди на одвічні життєві цінності.
− Ситуація на сході є наочним підтвердженням того, що ми мало спілкуємося з нашими тамтешніми співвітчизниками, мало знаємо про їхні традиції й побут, − переконаний Василь Михайлович. − Біда згуртувала нас, тож мусимо винести з цього урок. Тільки об’єднавши спільні зусилля, зможемо, нарешті, досягти миру і порядку в державі.
Ірина Плиска, Тячівська газета «Дружба»