Наша держава, на жаль, – не з кращих роботодавців. Це підтверджує той факт, що тисячі українців у пошуках роботи, а відтак і гідного заробітку, вирушають за кордон. Прикро, але серед них є й такі, котрі своїми «світлими головами» могли б працювати на батьківщині, поліпшуючи її економічний стан. Як правило, мало хто з тих, які скуштували «заробітчанського хліба», згодом повертаються на Україну. Проте, є й винятки. А як відомо, вони й підтверджують правило.
Мовлене стовідсотково стосується нового керівника ТзОВ «РОСС – Україна» Віктора Костіва, який, свого часу, закінчивши УжНУ, вирішив вчитися далі за кордоном. За шість років життя у Німеччині встиг проштудіювати європейське право, стати магістром євроінтеграції, створити сім’ю й обзавестися двійком дівчат. Нині у родині вже четверо діточок: 11-річна Беатріс, 9-річна Марі, трирічна Емелі та 18-місячний Адам. А наприкінці 2004 року родина таки вирішила повернутися на Україну. Молодому спеціалісту із дипломом провідного зарубіжного вишу запропонували очолити українсько-шведське підприємство деревообробної галузі у Бичкові, що на Рахівщині. Проте у 2009-му власник шведської фірми вирішив продати підприємство румунам і згорнув діяльність на Україні.
Згодом була робота на «Джейбілі». А минулого року Віктору Івановичу запропонували посаду генерального директора знаного не лише в районі та краї підприємства «РОСС – Україна».
Нещодавно ми побували в Середньому й не могли не зайти на фабрику. Як вправний гід, директор особисто влаштував нам екскурсію виробництвом. Менш, ніж за пів години ми побували в кожному з цехів, почали зі складу витратних матеріалів для пошиття жіночих джинсів і закінчили у пакувальному цеху.
Нині тут працюють 120 осіб, в основному жінки. Чоловіки ж трудяться в закрійному. Із усього загалу 40 жінок місцеві, інші жителі 15-ти довколишніх сіл, працюють навіть із Мукачівщини. Тут створені оптимальні умови праці. Тим, хто добирається самотужки на роботу компенсують витрати на дорогу. Середня заробітна плата – до двох тисяч гривень й лише від сумлінності швачок залежить кінцевий успіх.
На підприємстві оновлено технічне обладнання, з’явилися такі машини, як до прикладу, вишивальна, аналогів якій в Україні поки немає. Саме це диво техніки здатне вишивати візерунки на кишенях одночасно для восьми пар джинсів, до того ж 12-ма кольорами (на фото). Варто лишень закласти в комп’ютер програму й натиснути кнопку.
Значно розширилися й виробничі потужності. Нині тут самотужки на спеціальних величезних принтерах виготовляють і лекала, за якими закрійники й кроять штани.
Згодом усі деталі «прямують» до швачок, кожна операція суворо регламентована та обмежена відповідним часовим проміжком. І ось вже у руках керівника щойно пошита пара. Але й це ще не все. Перед тим, як потрапити на прилавки магазинів продажу елітного одягу відомого західнонімецького виробника «Гері Вебер», за технологією готові джинси везуть в Ужгород на прання. Й лише після цього виріб прасують. У відповідному цеху спеціальний агрегат парою ніби надуває готові вироби, надаючи їм необхідної форми, відтак штани потрапляють на прасувальні столи, які, за євростандартами, мають бути такого розміру, щоб на них вмістився виріб на всю довжину. Залишається лишень прикріпити бирку та запакувати.
За словами Віктора Костіва, на виготовлення однієї пари потрібно близько 40-ка хвилин. Щодня фабрика виготовляє 800 штук, при такій потужності виробництва про прибутки інвесторів взагалі не йдеться. Кошти заробляють виключно на зарплати та послуги. А для того, щоб вкладені у справу гроші почали приносити прибуток, потрібно виробляти щодня по тисячі штук. Власне гендиректор наразі й займається цим питанням і вже наступного року планує наростити обсяги виробництва.
Переймається керівник і, так званою, проблемою міжсезоння. Річ у тім, що в індустрії моди є період, коли виробами старої колекції споживчий ринок уже заповнений, а нові зразки модельєри ще не створили. Це може тривати два-три тижні і для того щоб забезпечити працівників хоча б мінімальним заробітком, уже нині йде активний пошук не таких потужних замовників.
Загалом, після побаченого та почутого, про цього молодого, прагматичного керівника, до того ж батька чотирьох дітей, хочеться з впевненістю сказати, що він таки доб’ється свого і вже під час наступної нашої зустрічі він із захопленням розповідатиме про чергового потужного інвестора, який теж вирішив виробляти продукцію найвищої європейської якості руками середнянок, - «Вісті Ужгородщини».