Днями в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відкрилася ювілейна виставка живописних робіт заслуженого художника України Василя Поповича.
До експозиції ввійшло понад 50 полотен створених протягом кількох останніх років. Чи не вперше майстер наважився репрезентувати портрети рідних і близьких йому людей. Його улюблені жанри – пейзаж і натюрморт, що характерно для крайової школи малярства, яка формувалась на початку ХХ століття і є наймолодшою в Україні. І це цілком природно адже своїми вчителями художник вважає Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Антона Кашшая зачинателів закарпатської школи.
В роботах Василя Поповича багато тепла і сонця. Його палітра наче гірський кришталь дзвінка і чиста, роботи надзвичайно настроєві й оптимістичні, сповнені позитивних емоцій. Його творчість – своєрідний гімн Природі, Людині, що надихають його до роботи, дарують сили й наснагу. Нині художник плідно працює.Він досяг того віку, коли хоче й може творити. Вражає й захоплює глядача надзвичайно легка й невимушена манера письма художника. Він пише, наче дихає. Відомий мистецтвознавець Андрій Будкевич пише: “ Пан Василь – це той художник, якому притаманне обожнювання першородної природи, він відворює рослинну естетику лісу, оспівує посередництвом пензля гори, ліси, гаї, гірські ріки і потоки, плаї, полонини, роблячи наголос при цьому на бережному одухотвореному ставленні до природи”.
Василь Попович народився 5 червня 1950 року в селі Великі Ком’яти на Виноградівщині. В 1974 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва. Його викладачі з фаху – Шандор Петкі, Іван Гарапко, Вільмош Берец, Василь Свида – знані й шановані майстри й педагоги, які виховали не одне покоління митців.
З 1980 року брав активну участь у виставках як вдома так і за кордоном. Член Об’єднання професійних художників Закарпаття з 1991 року. Його роботи зберігаються у приватних колекціях і галереях багатьох країн світу.
Володимир Мишанич