22 грудня, в Ужгороді відбулася виставка графічних робіт в техніці меццо-тинто, молодого художника зі Львова — Богдана Романко. Меццо-тинто (від італ. mezzo - середній і tinto - зафарбований) — це вид гравюри на металі. Із «заготовки» картина потім переноситься на папір з допомогою спеціального друкарського станка. «Клаустрофобія свідомості» — так звучить, за словами художника, тема робіт. Картини вже виставлялися у Львові, проте на Закарпатті їх побачили вперше.
Єва Кучінко, студентка кафедри туризму УжНУ, представила графічні роботи і розповіла про техніку їх виготовлення:
«Попередньо відполіровану поверхню металевої пластини покривають безліччю найдрібніших заглиблень, щоб вона набула характерної шорсткості. Цей процес досить тривалий і трудомісткий.
При друку така пластина-заготовка дає суцільний чорний тон. Для отримання певного зображення, у місцях, що відповідають світлим частинам малюнка, дошку вискоблюють і вигладжують, досягаючи поступових переходів від тіні до світла. Гравюри меццо-тинто відрізняються глибиною і багатством світлотіньових відтінків. Меццо-тинто служить і для кольорового друку.
Винахідником даної техніки є голландський художник-самоучка Людвіг фон Зіген, який працював в Кесселі (Німеччина). Він виконав у 1642 році свою першу гравюру в цій техніці».
Автор, Богдан Романко, займається меццо-тинто біля 3-х років, а взагалі гравюрою — близько 4-х років. Зараз навчається у Львівській національній академії мистецтв за напрямком графічний дизайн. Наразі більше займається живописом, тому що там присутній колір і настрій.
«Це моя дипломна робота, працював над нею приблизно півроку. Половину з того часу, якщо не більше, пішло на створення психологічних образів і пошуків композицій. Оскільки це серія, то робилось все в комплексі. Я спершу придумав собі задачу, а потім ніяк не міг її вирішити, довгий час не виходило переконливо передати настрій тематики.
Чому саме «клоустрофобія свідомості»? Я торкався теми загнаності людської свідомості в якісь штучно створені рамки недалекоглядності, обмеженості. Мабуть робив це тому, що вона в той момент була мені актуальною. Оскільки тема торкається свідомості, а, як відомо, свідомість притаманна лише людям, то й уособлюють її образи людей.
За основу був взятий один персонаж, котрий піддавався різного роду деформацій. Деформацією образів намагався передати результат цієї загнаності. Також в персонажа чи у персонажів лише по одному оку. Відомо, що два ока дозволяють нам відчувати простір, відповідно присутність одного — символізує цю недалекоглядність, своєрідну обмеженість світосприйняття», - зазначив Богдан Романко.
Імпровізовану галерею влаштували у підвальному приміщенні Інституту економіки (екс-економічного факультету) УжНУ. Тут, паралельно з виставкою, проводився перший в історії українського петанку підземний турнір "ПетЯнкіада-2012", тож значну частину відвідувачів склали петанкісти. Проте, глянути на дивовижні роботи прийшли і проректор УжНУ Федір Шандор, разом з відомим ужгородським скульптором Михайлом Колодко.
Олександра Шевченко, спеціально для Zaholovok.com.ua
