Два мільйони студентів вищих навчальних закладів Європи будуть навчатися та проходити підготовку за кордоном, чимало аналогічних можливостей для учнів і працівників закладів професійно-технічної освіти та шкіл, - це та ряд інших інноваційних проектів передбачає європейська програма «Еразмус +». У тому числі й для українців. Адже Україна є країною-партнером цієї програми і має можливості брати участь у конкурсах, відкритих для всіх країн-партнерів.
Загалом співробітництво між Україною та Євросоюзом у сфері освіти і науки відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відкриває надзвичайно широкі можливості.
У межах освітньої політики та програм зовнішньої допомоги Європейський Союз впроваджує низку заходів, а особливу увагу приділено саме системі вищої освіти. Україна є активним учасником європейських освітніх програм та проектів, серед яких: Темпус, Еразмус, Програма Жана Моне тощо.
Так, програма Erasmus+ підтримує мобільність студентів, академічну співпрацю та молодіжні обміни. Ужгородський прес-клуб поцікавився враженнями тих, хто вже брав участь у програмі – студенти та викладачі Ужгородського національного університету.
Так, кандидат політичних наук, доцент УжНУ Ігор Вегеш викладав для студентів у Словаччині та поділився враженнями: «Наприкінці листопада минулого року я відвідав Університет Павла Йозефа Шафарика в Кошицях в межах програми Erasmus+. Ця програма надає чудову можливість ознайомитися зі специфікою навчання та особливостями розвитку науки у європейських країнах. До безумовних позитивів програми слід також віднести створення можливостей для тісної співпраці з іноземними колегами, в сенсі обміну досвідом та роботи над спільними проектами.
Термін моєї мобільності в Кошицькому університеті складав один тиждень, впродовж якого я прочитав міні-курс для студентів-політологів під назвою «Політична філософія ХХ століття». Мова викладання – словацька або англійська. Незважаючи на близькість кордону, словацькою я не володію навіть у мінімальному обсязі, тому обрав для себе англійську. З одного боку, це була хороша спроба відродити моє знання недостатньо вживаної останнім часом мови, але з іншого боку, судячи з реакцій аудиторії, не всі студенти мене розуміли. У спробі налагодити контакт з аудиторією я з’ясував, що англійською реально володіє заледве третина присутніх. Втім, взаємодія з цією третиною була досить плідною.
Вражає технічне оснащення університету – у кожній аудиторії комп’ютер на столі викладача і проектор. Самі аудиторії просторі, відремонтовані та добре освітлені. Університетська бібліотека вражає об’ємними запасами класичної та надсучасної літератури, а також можливістю скільки завгодно користуватися сканером.
Сподобалось також те, що кожна будівля університету має свою назву, як правило, це імена класиків науки та першовідкривачів. Зокрема, у Кошицькому інуверситеті є будівлі «Сократ», «Платон», «Гутенберг» та ін. Це додає особливого колориту і атмосфери навчальному процесу. Кафедри мають окрему аудиторію для засідань, але, крім цього, відведені також окремі кабінети для викладачів – як правило, один просторий кабінет для кожних двох-трьох викладачів, де вони займаються науковою роботою та проводять консультації зі студентами.
Період моєї мобільності співпав також із конференцією, яку щороку проводить кафедра політології Кошицького університету. Взявши у ній участь, я також відкрив для себе багато нового. Наприклад, у президію кожної секції конференції входять винятково ті особи, які будуть виступати із доповіддю. Тож мені довелося і в президії сидіти, і виступати. Слід також вказати на те, що така форма участі в конференції як заочна там взагалі нечувана. Тобто, якщо подав заявку на конференцію, то обов’язково мусиш на ній виступити.
Словом, це був хороший досвід навчання, викладання і наукової роботи за кордоном, а також чудова нагода відпочити у прекрасному місті».
Цікавим є і досвід участь у «Еразмус+» Марини Гребенюк, бакалавра УжНУ. Протягом семестру студентка вчилася в університеті Фоджі в Італії і цей досвід навіть допоміг їй у працевлаштуванні по поверненню в Україну. «Мені дуже сподобалося у Фоджі, буквально все, не залишилося жодного негативного враження від цієї поїздки. Ми навчалися півроку у місцевому університеті, де зустріли, до речі, чимало студентів з України за різними спеціальностями. Навчання тривало трохи по-іншому, ніж у нас. Сподобалося, як подають матеріал викладачі (все – англійською). Навчання ми поєднували з відпочинком, адже жили за 30 хвилин від моря. Знайшли багато друзів і зараз спілкуємося, маємо знайомих по всій Україні завдяки програмі, тепер підтримуємо з ними зв’язок».
За словами Марини, в італійському університеті для економістів усе побудовано на лекціях, без практичних занять, але студенти приходять готові на кожну лекцію, а вона триває у форматі спілкування з викладачем, а не просто розповіді. Студенти вже «у темі» і можуть озвучити власні питання чи вступати у дискусію. Марина Гребенюк додала: «В університеті більшість іспитів - в усній формі, нема білетів як таких, а просто питання-відповідь, ти спілкуєшся з викладачем і відповідаєш на його запитання. Дозволено до 3 перездач, ми склали з першого разу, адже багато вчилися. Мені особисто дуже цікавою була дисципліна «маркетинг», я почерпнула для себе багато нового. Зацікавило і викладання англійської викладачкою з Великобританії, факультативно ми з подругою вивчали й італійську. А загалом цей досвід дав мені можливість влаштуватися на роботу вдома, вирішальну роль на співбесіді зіграла саме участь у цьому міжнародному обміні».
«Там, в Італії, дуже популярним є отак подорожувати за програмою «Еразмус», тому добре, що і Україна долучилася до неї», - вважає студентка.
Тетяна Бутурлакіна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів і банківської справи УжНУ також проходила стажування за програмою академічного обміну Erasmus + в Університеті м. Фоджа (Італія) на економічному факультеті. Програма стажування була досить насиченою, оскільки співпала ще й з Фестивалем науки та інновацій, що проходив в університеті.
«Хочу відзначити, що університет м. Фоджа – невеликий, відносно молодий (заснований у 1999 році як самостійний університет, до цього – філія університету у Барі) державний виш, що має в своїй структурі 6 факультетів – економічний, юридичний, мистецтва та філософії, клінічної та експериментальної медицини, медичних та хірургічних наук, аграрних наук та наук про навколишнє середовище, гуманітарних наук: література, культурна спадщина, освітні науки. У виші є 5 бібліотек (!) при факультетах за кожним напрямком, якими вони дуже пишаються, створено і працює три науково-дослідні центри за проблематикою, важливою для регіону: агро- і харчова промисловість, біотехнології, регіональний і туристичний розвиток, культурна спадщина», - розповіла науковець з Ужгорода.
Тетяна Бутурлакіна читала лекції на тему «Фінансові аспекти євроінтеграції: регіональні та управлінські підходи» для студентів економічного факультету. Мова навчання і викладання за програмою Erasmus + англійська. Такий модуль там входить до загального курсу політичної економії, який входить до навчання в бакалавраті протягом 3-х років. Далі – студенти мають можливість навчатися за численними магістерськими програмами, дослідницькими докторськими, а також підготовкою студентів за сертифікацією спеціаліста у коледжах. «Тут хочу підкреслити, що навчальний модуль характеризується дидактикою у відповідності до територіальних вимог, шляхом впровадження локальних дослідницьких проектів, інтернаціоналізації, культурних заходів та просування діяльності університету. Все це сприяє створенню в університеті атмосфери не просто освітнього, але й культурного центру, який дає змогу молодим людям отримати професійну підготовку та інші навики, необхідні в своєму регіоні. І це все дуже відчувається в атмосфері університету, у спілкуванні і з студентами та з колегами. Вони зорієнтовані на локальний ринок праці, міські ініціативи та муніципальні та регіональні проекти, що спрямовані на вирішення місцевих проблем. Студенти, зокрема, досить «ліниві» до міграції, до інших країн чи то до інших регіонів Італії. Відчувається їх місцевий патріотизм, гордість за продукцію свого регіону (агро-, харчова промисловість, переробна, інновації) – «еко- чиста», з традиціями, не імпортована. Надзвичайно пишаються та розвивають потенціал культурної спадщини та туристичну галузь. Усі ці сфери тісно пов’язані з економічним напрямком, тому студенти і фахівці економічного факультету активно задіяні в таких дослідженнях та проектах. Тут маємо багато спільних ніш для вивчення досвіду».
За словами викладача, організація самого навчання зорієнтована на самостійну свідому самоосвіту студента. Дуже багато індивідуальних годин. Викладачі читають окремі теми з цілого курсу, які вважають за важливі чи такі, що потребують окремої поглибленої уваги. Професор консультує, визначає вимоги, щодо оцінювання, терміни складання заліків, іспитів, здачі робіт. Для кожного викладача існує повний профіль на сайті факультету , що включає його посаду, контракти, CV, сертифікацію та дипломи, навантаження, розклад, навчальні і дидактичні матеріали, публікації і посилання на інші ресурси. Крім того, це фактично особистий кабінет, через який забезпечується спілкування із студентами – звернутися до викладача, отримати доступ до матеріалів і т.д. можна через такий профіль. Доступ до всього пакету матеріалів до курсів надається на навчальних платформах (типу Moodle) кожним викладачем та у бібліотеках, які надають доступ до он-лайн ресурсів та мають мобільні додатки. Це дуже зручний та затребуваний сервіс у студентів. Курси включають лише лекційні години, практичних в нашому розумінні не має. Але академічний курс включає обов’язкові семінари з власниками бізнесу та менеджерами реального місцевих і національних компаній. Таким чином студенти (і викладачі!) навчаються на реальних кейсах. «Здивувало і вразило, що в магістерських програмах для економістів багато математики – економетрика, фінансова та актуарна математика. Але при цьому у семестрі лише 2-3 дисципліни. В день можуть бути пари до обіду і після обіду, але обов’язково є один день в тиждень – вільний. Таким чином багато часу вивільнено для самостійної і індивідуальної роботи студентів. Дуже вразив той факт, що між парами не існує перерв – вони взагалі не закладені у розклад. Тому нема дзвоників, і студенти вільно переміщаються в аудиторіях – заходять і виходять, коли бажають, чи чекають професора. Взагалі, тут в нормі запізнюватися на 30-40 хв., вчасно жодний захід не починається, і це слід враховувати. Для мене це було досить стресово», - каже Т. Бутурлакіна. «Такі обміни і стажування окрім професійної практики, мовного вдосконалення, особистого розвитку збагачують не лише інформаційно, але й і емоційно, залишаючи незабутні враження на все життя. І дуже відповідально і приємно, що на карті світу в університеті м. Фоджія з’явився український прапорець і символіка УжНУ, а в нашому університеті - італійський. Насправді, ми дуже близько», - підсумувала науковець.
Освітня програма Еразмус+ пропонує українській молоді широкі можливості для освітніх, наукових та молодіжних обмінів. Ця програма також дозволить вітчизняним навчальним закладам наростити власний потенціал шляхом створення консорціумів та тіснішої співпраці із європейськими університетами. Програма Еразмус+ повністю фінансуються Європейським Союзом та покликана активніше інтегрувати систему вищої освіти країн-партнерів ЄС, включно з Україною, в європейський освітній простір.
За оцінками Європейської Комісії, в рамках цієї програми, впродовж 2014 – 2020 років понад 4000 українських студентів зможуть взяти участь в університетських програмах обміну та понад 7000 – в молодіжних проектах Еразмус+.
Дізнатися більше можна на офіційному сайті програми.
Ганна Твердохліб, Ужгородський прес-клуб
Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні».