У величавій підзамковій будівлі на вулиці Волошина нині розташовано фізичний факультет УжНУ. Проте ще на початку минулого століття тут вивчали не закони фізики, а Закон Божий. Адже звели цю будівлю для своїх духовних потреб отці Чину Святого Василія Великого. Втім, трапилось те не відразу.
Наприкінці 18-го століття на цьому місці побудували свою церкву грецькі торговці, які мешкали в Ужгороді. Та вже до другої половини 19-го століття греки майже повністю асимілювалися. Зосталось лише декілька рідновірів, котрим, однак, утримувати власну церкву вже не стало до снаги. До всього, в 1906-му році в церкві сталася пожежа, що зруйнувала частину будівлі.
Опісля територію і вцілілі приміщення передали Мукачівській греко-католицькій єпархії, щоправда, не задарма. Було вирішено звести на цьому місці монастир отців-василіян. Будівництво розпочалося у жовтні 1911-го року і завершили в 1912-му. На той час чотирьохповерхова будівля була найвищою в Ужгороді.
У Василіянському монастирі мешкали не тільки монахи, а й викладачі та учні греко-католицьких шкіл міста. Початком із 1920-го року в приміщенні розташувався музей "Просвіти", а згодом, у 1924-му - василіяни заснували тут власну друкарню. За 11 років її існування видано понад 180 примірників релігійних газет, майже по 70 тисяч екземплярів книжок і молитовників, тисячі церковних календарів тощо.
За тим у будівлі певний час перебував Ужгородський міський суд. А в 1937-му році тут відкрили українську гімназію. Щоправда, проіснувала вона не довше року.
Врешті, з 1947-го року будівля служить науці. Приміщення церкви перетворено на навчальні аудиторії Ужгородського національного університету.
"Слід сказати, що будівля монастиря з часу появи не зазнала значних змін. - каже краєзнавець Йосип Кобаль. - Єдине, що попервах на верхівці монастиря буяла рослинність, ніби сади Семіраміди, позаяк крайні території четвертого поверху тоді не були забудовані. Це зробили вже в чехословацький період, аби збільшити кількість кімнат у монастирі".
Всередині будівлі, за словами дослідника, зміни також мінімальні. За винятком церкви греків. Вона, зведена до невеличкого окремого приміщення, зберігала первісний вигляд протягом століть. І все ж у радянські часи її перетворили на навчальну аудиторію, а стіни, розписані знаменитим сакральним малярем Йосипом Бокшаєм - забілили й сьогодні вже майже нічого не вказує на те, що тут колись була церква. Однак Йосип Кобаль не виключає, що з часом питання про відновлення грецької церкви як важливої сторінки в історії краю - таки постане.
Сподівається на це і єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік. "Визнаю, мені прикро, що всупереч державним вказівкам найвищого рівня, мовляв, культові споруди мають бути повернені в користування власникам - церковне приміщення все ще не використовують за призначенням. - каже Владика. - Я гадаю, що цій церкві потрібно надати колишнього вигляду й зробити її таким собі духовним центром для студентства, як це практикують в усіх цивілізованих країнах".
Ірина Надворна для Zaholovok.com.ua
Фото: mgce.uz.ua
