Наступним гостем святкового інформаційного проекту "Різдвяні історії. Закарпаття" став міський голова Ужгорода Богдан Андріїв.
Усім хочеться тепла і добра. Особливі надії покладаємо на свята, очікуючи, що їх піднесена атмосфера залишитсья з нами на увесь рік. Тому ми розпочали невеличкий проект «Різдвяні історії. Закарпаття» та попросили відомих краян розповісти, які спогади у них зринають в пам’яті у цей світлий різдвяний час.
Дякуємо інтер’єрній фотостудії «Royal-Studio» за різдвяну атмосферу та затишну зйомку.
Фото, відео: Михайло Балога, інтер’єрна фотостудія Royal-Studio.
Монтаж: Наталі Панько.
Коли я поринаю у спогади раннього дитинства, коли ми були ще шкільного віку, то пригадую, як перед Різдвом ми об’єднувалися у невеличкі компанії і йшли колядувати в село. Це була додаткова можливість трошки назбирати грошей і потім щось собі придбати.
«Нова радість стала», «Бог предвічний» і «Добрий вечір тобі» - наші типові колядки.
Ми з братом, оскільки сестрички не було, допомагали мамі готувати святкову вечерю. Звичайно, основний атрибут – це була кутя. У селі також були господарі, в яких була ступа, треба було піти з пшеницею піти до них, де її десь упродовж години готували до того, щоб вона була придатною для куті. Також ми допомагали мамі накрити стіл із 12 страв, запалювали свічку, батько приносив сіно, ми стелили його під стіл, чекали, коли зійде перша зірка, молилися і батько запрошував усіх до святої вечері.
У селі було три вертепи, які ввечері заходили практично до кожної хати. Звичайно, до тих, хто пускав. Адже це ще були часи Радянського Союзу і заборонялися колядувати так відкрито, як це є зараз. Були різні історії, колядників ловили, розганяли, вони ховалися, потім збиралися знову. Ми чекали вертеп, чекали, коли нам заколядують. Це було досить гарно і ми цього справді з нетерпінням чекали.
Моя сім’я, сім’я брата, мама – ми обов’язково разом сідаємо разом за стіл на Різдво, бо свята вечеря – це у нас обов’язок, адже ми повинні нашу традицію зберегти і передати нашим дітям, наступним поколінням.
Фото, відео: Михайло Балога, інтер’єрна фотостудія Royal-Studio.
Монтаж: Наталі Панько.
