Механізм повітряної переправи простий: трос з одного боку закріплений на металевій опорі, на другому березі опорою слугує старий дуб. До колеса, що бігає по металевому канату, прикріплено дерев’яне корито.
За допомогою тролею 500 жителів переправляються на другий берег ріки, возять сіно, будівельні матеріали, меблі, а влітку - ще й худобу.
 |
| Фото Еліни Савицької |
"Наше село - гірське. Простягнулося вздовж обох берегів ріки аж на 26 кілометрів. З обох боків село підпирають гори. А стрімка вода поділила сушу так, що магазини, пошта, ФАП та сільрада опинилися на другому боці, а на нашому – тільки півсотні хати, пасовище та городи. До найближчого мосту пішки – 7 кілометрів, а навпростець – усього 3 хвилини льоту", – розповідає 77-річна Христина Росоха.
Селяни ще з часів союзу просять владу звести міст. Раніше чиновники обіцяли, нині – тільки руками розводять.
 |
| Фото Еліни Савицької |
"Отак і літаю все життя. Раніше щодня літала на роботу. А стаж у мене – майже 40 років. Відколи на пенсії – на закупи та в гості до рідні", – зазначає жінка.
Перед Різдвом одну з опор, що на березі, мало не зніс автомобіль.
Нині переправа, якій понад 50 років, потребує капітального ремонту. Корито - старе, деревина прогнила. Та й трос не завадило б поміняти на новий.