Перекладач Віктор Мотрук зводить мости між культурами Франції та України

Перекладач Віктор Мотрук зводить мости між культурами Франції та України

Ім’я нового лауреата Нобелівської премії з літератури Патріка Модіано спонукало багатьох навіть досвідчених літературознавців поглибити знання сучасної французької словесності.

Серед закарпатських філологів є людина, яка не тільки знає і любить французьку культуру, а й залюбки дарує її нам у своїх перекладах.

Мова йтиме про відомого і невтомного українського перекладача, доцента кафедри міжмовного спілкування і фахового перекладу Ужгородського національного університету Віктора Мотрука.  Завдяки йому Ужгород набуває неабиякої ваги в українській франкофонії: пан Мотрук переклав і опублікував вірші поетів  із Оверні, вірші в прозі Ж.-Л. Годо, оповідання П. Ленара, Ш. Кро, К. Гранже, Е. Базена, публіцистичний твір С. Есселя «Обурюйтесь!».

На початку 2014 року  в ужгородському видавництві  «Ліра» вийшли його переклади есеїв Сартра і Камю з передмовою та присвятою знаного сучасного французького культуролога і політика Жан-П’єра Бару.

Завершує 2014 рік ще одна приємна подія в галузі перекладу: В. Мотрук видав переклад повісті Гастона Шеро «Чудовисько». Презентація книги відбулась у Закарпатській обласній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка 30 вересня, у День бібліотек, в рамках аукціону зі збору коштів для потреб АТО.

Про Г. Шеро досвідчені філологи, здається, знають стільки ж, скільки про новоспеченого  нобелівського лауреата, тому В. Мотрук до книги додав якісну та розлогу передмову «Гастон Шеро (1872-1937)  і французький роман на початку ХХ ст.». За неї щиро подякують читачі-філологи, насамперед студенти:  у разі потреби за нею можна готуватися до заліку чи іспиту без вікіпедій та енциклопедій, згодиться і для добротного реферату. 

Тим, хто чекає «прикольного чтива», передмову можна не читати, бо там багато розумних слів про сюжет, композицію, трагедію і традицію. Знайте: Г. Шеро написав чотири десятки романів, кілька збірок новел, казок, повість, але його ще ніколи не перекладали українською.

В. Мотрук уперше надав нам змогу читати українською твір письменника, якого у свій час  називали «другим Мопассаном», а у 1926 році обрали академіком Гонкурівської академії. Г. Шеро, до слова,  не перекладали й російською.

Краще відразу беріться за читання твору – відірватися не зможете, доки не дочитаєте. Серед сільських краєвидів події розвиваються динамічно, неочікувано, психологічно напружено. Суперечка між гріховністю вчинку і природним потягом вирішується на користь природи.Читач сам буде оцінювати моральний бік справи: жодних повчань чи звинувачень у творі немає.

Перегорнувши останню сторінку, читач має над чим поміркувати, і тут одним  філософським французьким «се ля ві» не обмежишся. Спадають на гадку роздуми про дику і непереборну силу людського консерватизму та обмеженості й про такий саме дикий і непереборний потяг до свободи душі та тіла, які поєднуються в людській особистості і часто призводять до трагічної долі. Те, що повість прочитується на одному подиху, значною мірою є заслугою  В. Мотрука.

Події розгортаються у французькій провінції, у краї Нижнє Беррі, тому перекладачеві доводиться знаходити відповідники діалектним словам, а це, повірте, дуже складно. Такі відповідники майже ніде не ріжуть вухо,  хіба що у кількох  випадках («Якось вранці Франсуа не вийшов зі старого хліва, де, плекаючи свою відлюдність, спав просто на сіні…», «…потороча раптом вийшло з хліва», «таки зуміла вирвати у кістлявої  свашки любого синочка»).

Хороша культурологічна традиція «Ліри» і перекладача давати невеликий словничок не порушена і в цьому виданні, за це – окрема читацька подяка. Книга гарно і змістовно оформлена: обкладинка є репродукцією картини Жана-Франсуа Мілле «Порив вітру», книгу відкриває репродукція портрету Гастона Шеро, написаного Жаном Патріко.

На сьогодні Віктор Мотрук є активним перекладачем на закарпатських теренах, показує приклад у цій благородній справі, беручись до французької прози, поезії, публіцистики. Маємо надію, що його ентузіазм буде підтриманий численними  випускниками романо-германської філології  Ужгородського університету, які продовжать великий культурний діалог людства.

С. Кірсанов у вірші про перекладача зазначив: «Він же ж не просто переводить, він між людьми мости наводить». Наводьте мости, друзі, і далекий світ стане до нас ближчим. Проза нового нобелівського лауреата із Франції чекає саме українських  перекладів.

Наталія Бедзір

Loading...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання