12 грудня акцію “Письменник за прилавком” у книгарні “Кобзар” відвідав Павло Чучка молодший.
І на відміну від інших письменників одразу взяв на себе роль читача.
“Рік тому я був тут із книжками, підписував у обідню перерву. Я був письменник за прилавком, бо писав. Тепер ніхто не підходить і я купую книжки. Прилавок у мене з протилежного боку. Я вже як покупець хочу взяти книги, але порівняно з минулим роком ці дві книги значно подорожчали. Вийшла у мене така проміжна роль, виходячи із загальної ситуації в Україні, що я собі не можу купити книжки. Я можу тут за прилавком їх пролистати, зробити виписки, скористатися прилавком як бібліотекою. Це така констатація, тому що книга переходить у категорію важкодоступного чи недоступного товару. Залишилося найпопулярніше, найбільш ходове, те, від чого ніяк уже відмовитися не можна. Це кольорові дитячі книги, бо на них ми виховуємо і себе у тому числі, коли несемо книжечку до свого потомка. І на жаль, такі великі книжки, які виховують на помилках попередніх держав, як наприклад, “Історія Візантії”, коштують 269 гривень. Бачив там Івана Дзюбу, шестидесятника теж за 200. А Довженко... Це ті книжки, які би мали виховати, але багатим вони не потрібні, а ті, кому вони були б потрібні для роботи щодня, як наприклад вчителю чи викладачу, вони дуже дорогі. Інтернет — це добра штука, але такі книги у ньому з'являються нескоро. І виходить, що дуже багатий магазин двоповерховий, дуже багато якісної літератури, але доступитися до неї важко”, - розповів Павло Чучка.
Він проявив так само нестандартний підхід до особи відвідувача.
“Протягом цієї години я нарахував вже 20 відвідувачів Якщо так ходять протягом 10- годинного робочого дня, то це 100-200 відвідувачів. Це добре. Але купує хіба кожен п'ятий. Не тому що не знаходить. Навпаки знаходить. Радіє, а потім подивиться як я і покладе назад. Тому купівля книжок все частіше переходить у розряд подарункової процедури. Нема книжки до 100 гривень вартісної”, - зауважив письменник.
Розповів також і про те, як пишеться у добу Інтернету.
“Не вилізаю з-за письмового столу. Обріс інтернетними друзями, з якими мушу підтримувати звязки, бути актуальному, бо це економить час. Контакт по Фейсбуку - це куди швидше і оперативніше, ніж живий контакт. Це допомагає, бо весь час я на плаву, підживлення йде. Але я також беру участь у обговоренні таких художніх чи інших новин. Люди вивішують свої фотографії, діляться думками. У коментах можна все обговорити, але це небезпечно. Тому що ти можеш віддати всю енергію внутрішню і потім ти уже порожній. Це називають журналісти “заговорити тему”. Це розхолоджує. Тут я займаюся сам проти себе. Бо повикидаю перли замість того щоб зліпити з них якусь маленьку завершену художню форму.
А друге це те, що я задіяний у громадські роботи. Це комісія з питань туризму Ужгородської міськради. Почав відновлювати масу всіляких контактів, зустрічатися з людьми, які теж би хотіли щось змінити. І ось ця остання акція, де нібито футбол, але насправді це наші митці з чехословацькими левами, потім ці маленькі пам'ятники відкриваємо, то там треба вигадувати якісь сценарні моменти, бо не всі люди добрі актори”, - розповідає відомий гуморист.
Війна також внесла свої корективи у творче життя чоловіка.
“Цього літа я пропустив. Давно хотів організувати фестиваль такий кулінарний, а також фестиваль сатирично-музично-словесний типу Словоблуду. Не було цього року ні одного, ні другого. Але зараз хочу відтягтися з 1 до 11 січня. На території “Деци” буде комічне фотоательє, де можна буде взяти старі костюми, переодягтися і зробити фото у стилі сепії. На фото буде період перед зарізанням свині.
Проблема економічна вдарила по всіх. Радості такої широкої нема. Люди обмежуються, емоції давлять у собі, бо такий скрутний час. Раденький бо дурненький — ніхто не хоче заробити таку славу. Бо чому тепер радіти? І не знати, коли та скрута закінчиться. Найближче покращення я вже бачу, коли буде теплий квітневий день, загріє сонечко і ми всі відключимо опалення і вийдемо на вулицю. А доти півроку будемо сидіти у холоді, в будинках і читати книжки. Песимістично все це”, - з сумом зазначив Павло Чучка.
Наостанок озвучив побажання краяним до Нового Року- це зберегти те здоров'я, яке назбирали дотепер через літо. Просто зберегтися, не простудитися і пережити жиму.
