Новини

Остання сесія: депутатський аншлаг, невтомні активісти і піар

Ужгородська міська рада VI скликання, схоже, відгуляла своє: сьогодні, 16 жовтня, вкотре продовжилось засідання, яке пережило вже більше п’яти перерв і купу відкладених рішень. Нинішні депутати навряд чи ще раз зберуться в якості народних обранців до завітного для багатьох 25 жовтня. Більшість ужгородських громадських діячів, журналістів та й самих депутатів схильні вважати нинішнє засідання останнім: до виборів, скоріш за все, сесії уже не буде.

Традиційно, за 5 хвилин до початку сесії депутати неспішно вовтузяться у залі. Вітають один одного рукостисканням, дехто для цього обходить пів залу. Говорять по телефону, усміхаються один одному  і стирають усі партійні й бізнесові межі. Поки не почнеться засідання.

Пан Білецький перевіряє роботу обладнання. Як завжди чесно, щиро і совісно.

Щадей щось активно і напіввесело обговорює із Колодієм – колегою з Батьківщини, яка «чомусь» так і не висунула Щадея в мери. Громадська рада, вже традиційно,  вивішує на стіл президії плакат. Цього разу – це знову ж таки традиційний дерибан.

Кілька хвилин по десятій до зали заходить поки ще мер Ужгорода Віктор  Погорєлов.

Засідання не почалося, а в вже чути негодования громадських активістів. Переважно – не надто молодих. Тих, які мають час і енергію від засідання до засідання висловлювати невдоволення будь-якими діями чи бездіяльністю міської ради. Інколи – невиправдано.

Зал по-особливому сприймається ще й тому, що крім діючих чинних депутатів,  на сьогоднішній сесії присутні й ті, хто дуже хоче ними стати. Щиро радий усіх бачити, напевно, один Беляков, який недавно приїхав із АТО. Проходить у зал і вітається не тільки з депутатами, а й із простими смертними.

«Шановні друзі, депутати, присутні, прошу зайняти місця у залі»,  – каже Віктор Володимирович і через кілька хвилин, уже роздратованіше, додає: «Прошу вас припинити ходити по залу і припинити  піаритися. Вибори – 25 жовтня. Там і позмагаєтесь».

У президії відсутній секретар ради Богдан Андріїв: «Де наш секретар? До виборів готується?», – напівсерйозно  напівжартома мовив мер. 

«Гроші  роздає!», –  відповіли із залу.

Депутати реєструються, мер пропонує включити ще кілька питань до порядку денного. І тільки справа доходить до голосування за порядок денний, – до  мікрофона виривається активіст і кандидат у депутати Пересоляк. Перша спроба – безуспішна. Далі слово бере депутат Доктор і просить зняти ті рішення,  «які викликали резонанс у громадськості». «Нехай нова міська рада їх приймає», – прокоментував пан Олександр.

 «Вони ж зняті!   Вчора на комісії ми їх зняли», – відповідає мер.  Тут на адресу Погорєлова посипалися ще якісь стандартні звинувачення і він, на емоціях, викрикнув: «Вашу Громадську раду давно треба було поміняти!». «Вас треба було поміняти», – відповів хтось з активістів.  «Мене Ужгород поміняє. Якщо буде треба», – не розгубився мер.

Після словесної перепалки кандидат у депутати міської ради Пересоляк кличе однопартійців та активістів за собою: «На президію!», – прозвучало майже велично.  Але за Олександром пішли десь п’ятеро людей, які чомусь вирішили, що стояти спиною до мера – дуже дієво і передвиборчо правильно. Так і стояли.

Депутат Ростислав Буланов, який на цій сесії був лідером серед усіх, які хотіли висловитися, спочатку просив слово для представника залізничної лікарні, яка, очевидно, для «посилення ефекту», прийшла у білому халаті, потім – сам неодноразово висловлював свою думку та надавав пропозиції, які «солідарна» частина залу регулярно супроводжувала оплесками.

Зрештою, мер брав до уваги «ударні» пропозиції і у негласних перегонах «прошу слово» помічав Буланова навіть частіше, ніж інших його колег.

Після «лікарняної» проблеми та виправдань начальника фінансового відділу Лесі Гах все звершилось заспокоюваннями Віктора Погорєлова: «5-6 числа зберемо сесію спеціально по вашому питанню» (йдеться про фінансування Ужгородської залізничної лікарні, яка, по факту, обслуговує і район. – Авт.).

Далі Олександр Доктор полегшує життя усім присутнім і пропонує прийняти соціальні питання пакетом (серед них – виділення допомоги онкохворим дітям, освітні, медичні проекти рішень), а потім вже перейти до скандальних питань зонування міста і виділення землі учасникам АТО. Депутати голосують «за».

У залі емоції знову беруть верх, коли зайшлося про виділення грошей ЖРЕРам. «З 2009-го не піднімали тарифи на квартплату», – нагадав мер. Зал розійшовся на висловлювання про ОСББ, про роботу «жеків» і загалом про продажність влади. А потім все зійшлося на Ковальському і «Дайте гроші на Європейську партію».  Ни убавить, ни прибавить, як то кажуть.

Пізніше емоції депутатів і їх опонентів-активістів перейшли із розряду «відносно конструктивних» до «точно не конструктивних» і досягли рівня «Слухай, ти!».  Причому,  цього разу, при всій повазі до інколи добрих намірів кричущої громадськості, мер з депутатами на їхньому фоні виглядали більш адекватними, толерантними і терпеливими людьми. Навіть тоді, коли колишній активіст, а зараз кандидат на депутатське крісло у міській раді Роман Богуславський поцупив картку для голосування  міського голови. В Ужгороді й не таке буває, еге ж?

Риторика активістів-кандидатів у депутати: затвердження містобудівної документації «відкриє шлях до дерибану землі». Риторика мера і депутатів: для того, аби виділити земельні ділянки учасникам АТО, які вже довго чекають на законну частинку землі, потрібно затвердити план зонування. Після довгих обговорень, сварок, сперечань і скандування «Ганьба!» і криків «Вдавитеся уже!»  приймають пропозицію екс-ректора ЗакДУ і УжНУ Федора Ващука, який запевнив: консультувався з юристами і зі скандальної ситуації можна вийти, якщо затвердити тільки ту частину зонування, яка стосується ділянок для учасників АТО і закладів освіти, а потім прийняти рішення про виділення цієї землі відповідно.

Пропозиції були заглушені взаємними звинуваченнями: депутати з активістами перекидалися люб’язними фразами, як діти у пісочниці. І воно «виправдано»: вибори наближаються. Не витримав депутат Юрій Беляков: «Я прошу не втягувати людей у політичну боротьбу перед 25 числом. Міська рада намагається надати людям те, що їм має бути надано по закону. Ті люди, які зараз багато кричать, піаряться, намагаються на вас заробити собі бали на 25 жовтня», – зазначив депутат. 

Урешті-решт, після уже традиційних для сесійного залу криків і сварок, пропозицію Ващука прийняли. Крім того, встигли відмінити рішення сесії щодо виділення землі на Собранецькій для кладовища, аби ті ділянки можна було віддати сім’ям учасників АТО: місту уже просто не вистачає землі. Після голосування активісти-кандидати в сторону присутніх у залі учасників АТО викрикували: «Пацани, вітаємо вас!».

«Галімий піар. Тіпа ви пробили і тіпа ви надали», – сказав активістам-кандидатам один із чинних депутатів. «Тіпа ви», – відповів охочий зайняти депутатське крісло.

Після  виділення землі учасникам АТО нинішній склад міської ради спромігся ще на виділення ділянок закладам освіти. Опісля мер Ужгорода Віктор Погорєлов оголосив перерву, не сказавши, коли відбудеться продовження засідання.

Депутати розійшлися. Активісти-кандидати – теж. Правда, у другій половині дня почали ширитися чутки, що Віктор Володимирович спробує напівтаємно зібрати депутатів і рийняти «потрібні» рішення. Однак, на «зустріч» прийшли трохи більше 20 депутатів і, відповідно, нічого не вирішилось. Наразі Фейсбуком гуляють повідомлення, що о 21.00 у сесійній залі знову будуть пробувати зібрати народних обранців.  Нібито, для обговорення, коли ж провести продовження сесії. Можливо, сьогоднішнє засідання таки не стало «фінальним». Отже, далі буде…

Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua

 

 

 

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.