Минулі закарпатські будні були ну вже дуже осінніми. Погода перестала нас балувати сонечком і добряче всипала дощу, нагадала, що на носі жовтень і взагалі – «осень уютнее лета», як пишуть школярки Вконтакте. Потрохи звикаємо холодними ранками пити каву, поки гаряча, ніжитися на сонці в обід і гуляти вечорами в легких курточках, поки зуби не почнуть цокотіти – це вірний сигнал, що треба йти додому утеплятися. Або угріватися :)
Добре проводити час за 5 довгих днів точно навчилися місцеві і не дуже «пересічники», які виключно через свої громадянські переконання викроїли у своєму тісному робочому графіку майже тиждень, аби варити бограч на кордоні. Люди хочуть дешевих і відносно нормальних машин – ніхто не сперечається. Однак, ті, хто перекривав кордон «за права простих» завдав чималих нервів таким же простим, котрі стояли у чергах ночами, аби зробити заповітний і зрозумілий усім закарпатцям круг. Ех, політика!
Весь сонячно-дощовий минулий тиждень закарпатці говорили не тільки про перекритий кордон «і на словаки, і на мадяри», а й про свято, яке вже на цих вихідних заполонить Театральну, Фенцика, Петефі та ще кілька локацій – День народження Ужгорода. Людям обіцяють креативний підхід до святкування, все нове й незвичне, купу сюрпризів і приємних несподіванок. Однак, зла ужгородська карма таки нагадала про себе і цього разу: якраз напередодні Дня міста частині міста відключили воду. Причина – все ті ж, ще літні ремонти. Багатостраждальний лівий берег стогне: «Ну як же так?». Бідний «Водоканал», ваша контора має усі шанси потрапити у трійку лідерів рейтингу найбільш згадуваних незлим тихим словом структур. Дерзайте!
В Ужгороді – нова двіжуха. На цей раз – бордюри. Все би нічого, але знаменитий у широкому колі студенток і випускниць філфаку Андрій Любка в одному зі своїх інтерв’ю порівняв рівень інтелекту ужгородської влади із висотою бордюру. Потім відомий завдяки Сергію Ратушняку і Новому каналу журналіст Віталій Глагола запостив у Фейсбук новий, але вже роздовбаний кусок ужгородського бордюру. А далі вже пішло-поїхало… Заступник мера Ужгорода Іштван Цап сприйняв цю «бордюрну тему» на свою адресу і заходився писати пост у тому ж таки Фейсбуку, нагадуючи ужгородцям, хто такий Любка і які вірші він пише, натякаючи на його світосприйняття й інтелект. Тут мнения разделились, бо хтось поета поважає, а хтось – не зважає, хтось читає, а хтось – ні. Але поети – тонкі душі, тому деколи вдаються до стереотипної у їхніх літературних колах думки, що всі, хто не сильно цікавиться сучасною молодьожною літературою – не люди, а пусті істоти з відсутністю власної думки і без усяких там натяків на інтелект. Но то такоє, чисто літературноє :) В результаті спір закінчився нічим. Хоча цілком можливо, що у недалекому майбутньому ми читатимемо чи спостерігатимемо, як сьогоднішні дійові особи вже не у Фейсбуках один одному пости писати будуть, а перейдуть на трибуни – «мірятися довжиною політичних гасел», як колись вдало мовив Віталій Семаль :).
На Закарпатті, як усі ви давно знаєте, уже давно – повний безпрєдєл. Але на вчорашній сесії обласної ради ця фраза прозвучала на весь зал: депутат Віктор Русин не витримав і сказав прокурору області все, що він думає про «ета вот всьо». Народний обранець закликав прокуратуру робити свою роботу. «Те, що твориться в області – се просто безпрєдєл!», – емоційно сказав депутат.
Не відпочивав від «цитабельних» фраз і губернатор Закарпаття Геннадій Москаль. Ще на почтаку засідання, коли стриманий і ввічливий Михайло Рівіс представляв депутатам свого земляка – нового начальника поліції області Романа Стафанишина, Геннадій Геннадійович не стримався і одразу розійшовся в побажаннях: «Машину купи в Словакії. Кожні 5 днів шоб їздив». И главное – все всё понимают! :)
Тут, напевно, кожен простий смертний подумав собі, що, як би не працював, поки не може купити собі машину ні на словацьких, ні на українських номерах. Хіба стати «за-а-а-а-аробітча-а-а-ано, мені тут не погано».
Не журіться! І не думайте покидати рідне Закарпаття! Поки що :)
Гарних вихідних!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua
P.S.: Програма Дня міста тут.