На Закарпатті втілюватимуть ідею наставництва для особливих дітей

На Закарпатті втілюватимуть ідею наставництва для особливих дітей

8 вересня в Ужгороді відбувся круглий стіл  на тему "Посилення ролі інститутів громадянського суспільства у сфері захисту прав та законних інтересів дитини" за участі всеукраїнських експертів та представників закарпатських громадських організацій, які опікуються дітьми, волонтерів. 

Мова йшла про новий підхід до питання опіки над дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Представник уповноваженого Президента з захисту прав дитини Миколи Кулеби Володимир Вовк розповів, що він разом з іншими експертами розпочав такий тур по областях України. У кожній проходитимуть зустрічі з громадськими організаціями, які працюють у сфері захисту прав дітей. Ідея така, щоб максимально консолідувати зусилля громадського сектору і державного, у даному випадку уповноваженого Президента з захисту прав дитини як нової, недавно створеної інституції.

“Сьогодні ми мали зустріч, було 14 чи 15 представників з різних організацій, які працюють у ВІЛ-сервісі, з дітьми з особливими потребами, з дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування та іншими. Ми сьогодні мали таку робочу зустріч, у ході якої обговорювали шляхи можливої практичної ефективної співпраці уповноваженого з громадськістю Закарпаття. Перше питання: яким чином консолідувати зусилля самих організацій і як бути більш активними у плані формування цільової регіональної програми захист прав дітей, бути дотичними до її виконання і брати участь у її реалізації. Власне, це одне з питань, над яким ми сьогодні працювали. Поряд з цим мова йшла про проект наставництва”, - розповів експерт.

У цілому ходом розмови він залишився задоволеним.

“Достатньо конструктивна розмова була з достатньо широким представництвом. Не було якогось забюрократизованого, заформатизованого формату, він був досить жвавий, дискусійний, з можливістю обговорення, з можливістю поділитись досвідом, як нашим, так і колег.”, - розповів Володимир Вовк.

Порадували його і результати зустрічі.

“Ми зійшлися на тому, що це треба робити, об’єднувати і консолідувати ці зусилля; говорили, що одним з майданчиків може бути громадська рада при Закарпатській ОДА. І громадськість Закарпаття з новими зусиллями ввійде туди на правах робочої групи, яка займатиметься виключно питанням дітей, різних категорій дітей: діти -роми, велика проблема, діти-переселенці, діти-сироти, діти з інвалідністю, діти, які мають іншу проблематику. Питання насильства, питання функціювання прийомних сімей наставництво у т ч і таке інше. Буде всебічна підтримка цієї громадської активності зі сторони уповноваженого. Можливо, буде якийсь координатор від Закарпаття, можливо, просто отака мобільна група спеціалістів, найбільш активних і різнопрофільних: психолог, юрист, соцпрацівник, соціальний педагог, які зможуть функціювати паралельно у певній мірі до тих державних структур, які мають цю роботу здійснювати. Я маю на увазі Службу у справах дітей, соціальні служби, управління соцзахисту.

В принципі, ми сьогодні проговорили, що є багато труднощів через непорозуміння, через якусь нездорову конкуренцію, у т.ч. через якісь речі, пов’язані з приміщенням. Але є сподівання і за підсумками розмови позитивні очікування, що буде новий поштовх громадських організацій, релігійних, благодійних фондів, які мають хороші програми, які можна адаптовувати у наші реалії і успішно реалізовувати на практиці”,- підсумував представник уповноваженого.

Про нову для України та Закарпаття ідею наставництва розповіла Надія Кондратюк, регіональний координатор програм наставництва для дітей-сиріт ГО «Одна надія».

“У Києві ми займаємося саме наставництвом дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Ідея наставництва полягає у тому, що доросла людина, яка любить дітей, яка може і хоче приділяти їм свій час, увагу і свої ресурси, відвідує одну конкретну дитину у дитбудинку або інтернаті протягом довгого часу для встановлення хороших тісних важливих для дитини емоційних стосунків. Далі вона її супроводжує максимально по життю, наскільки вона може. Тобто це не спонсор, не шеф, не людина, яка приносить подарунки (я не говорю про подарунки на ДН чи щось у тому роді), але апріорі ця людина йде зовсім з інакшою ціллю. Вона йде подарувати дитині тепло, увагу, підтримку любов, тобто емоційну підтримку, а не фінансову чи якісь іншу”, - розповіла експерт.

Надія Кондратюк спільно з колегами працює у Києві з 2009 року; вони написали програму наставництва повністю самостійно. Програма адаптована до українських реалій, під наші українські діти, під наші українські реалії.

Однак, з Києва втілювати програму на Закарпатті, звісно, не вийде.

“Ми шукаємо партнерів для співпраці, щоб вони втілювали цю програму у себе в регіоні. Бо ми не можемо з Києва її втілювати ні в Мукачеві, ні в Ужгороді, ні десь тут. Але через організації-партнери, волонтерські рухи, які часто бувають при релігійних громадах, які відвідують дітей, ми би хотіли поширювати ідеї наставництва по цілій Україні, щоб досягти ідеї наставництва для всіх дітей, кому це необхідно. Ми вважаємо, що для кожної дитини найкраще місце виховання - сім’я, Але є певна категорія дітей, які не можуть потрапити у родину. Через вік чи через ще щось. Не секрет, що українці найчастіше всиновлюють дитинку, маленьку гарну дівчинку, з голубими очима і бажано білим волоссям. Але діти не винні, що вони потрапили у таку складну життєву ситуацію. Вони не вині, що втратили батьків чи батьківське піклування. Допомога через наставництво — це не сімейна форма виховання. Наставники не забирають дитину додому, але відвідують її на території, де та живе. З нашого досвіду ми бачимо, як змінюється життя дітей, особливо коли дитина на порозі повноліття, і при виході з інтернату вона не одна. Вона має підтримку, має дорослого друга, який береже її, який може порадити щось, до кого можна звернутися за порадою і тому подібними речами. Я це дуже позитивно оцінюю”, - запевнила Надія Кондратюк.

Вона також додала, що цій справі Закарпаття отримає всебічну підтримку Києва.

“Ми співпрацюємо з офісом уповноваженого багато років, ми знаємо пана Миколу. Зараз наш проект взяла під свій патронат Марина Порошенко і ми продовжуємо, я б сказала, націоналізацію цієї ідеї. Ми пишемо законопроект, ми пишемо програму і віримо, що за допомогою цієї ідеї і за підтримки України, за підтримки українських депутатів слово “наставник” стане зрозумілим для загалу і актуальним. Бо наставництво актуальне і для дітей в колонії, і для дітей у дитбудинку сімейного типу, і для дітей з особливими потребами, і для дітей меншеньких, які не можуть потрапити у сім’ю, а не тільки виключно для дітей-сиріт. Тобто ідею наставництва можна застосувати абсолютно у будь-якій сфері і це є ідея, яка дуже працює”, - розповіла експерт.

До слова, американці зараз мають цю ідею прийняту на державному рівні. Там система наставництва розвинена просто колосально. Кожен бажаючий може подзвонити, записатися на тренінг. А зі школи так само може зателефонувати вчитель і сказати: “Я вважаю, що для цієї дитини потрібен наставник”. Таким чином і виникає співпраця.

Що стосується особливостей саме Закарпаття, то тут, на думку експертів, якихось унікальних проблем немає.

“Люди є люди, проблеми однотипні. Єдине, що чим далі від Києва, тим складніше з фінансуванням і підтримкою держави. Хочеш чи не хочеш, а у столиці воно все-таки на вищому рівні. Але це не тільки проблема Закарпаття. Дуже багато залежить від міської влади, від особистих людських якостей. Бо хтось може бути на тій самій посаді з людським серцем, а хтось ні. А це вже швидше особливості нашої людяності. Взагалі ж дуже світлі, відкриті у вас люди загалом дуже позитивно. Що цікаво, ми за три дні чули одну й ту саму думку від різних людей, починаючи від шофера таксі: якщо ми самі не побудуємо, то за нас ніхто не зробить. І тут є правда Разом беремося, гуртуємося і робимо. У нашій країні для наших дітей. Бо чужих дітей не буває. І тоді у нас все вийде”, - зауважила Надія Кондратюк.

Наостанок хотілося би наголосити, що наставники від держави підтримки фінансової не отримають. Діє воно виключно як форма волонтерства, як бажання щось зробити добре, реалізувати себе як людина, як особистість, просто віддати добро, просто вплинути на чиєсь життя.

Loading...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...