В Ужгороді на Миколая дощить і ще навіть "не пахне" зимою. Але, прогулюючись понадвечір вуличками міста, підняли собі настрій випадково побаченим за... вікном. Увагу привернули аплодисменти. Ми заглянули крізь вікна туди, звідки вони долинали, і стали свідками маленької приємної історії. Стало добре і затишно на душі. І даремно не вийшли гуляти сьогодні ті, кого налякала мряка.
Для маленького музиканта - стільчик із підвищенням з... книг!
Можливо, на фото добре не видно (мали при собі лише смартфон), але на сцені для юного таланту - стілець, недостатню висоту якого "підтягнули" за допомогою кільканадцяти книжок. Здається, музична школа потребує мецената. Але де ще таке побачиш? Від чого ще так розчулишся?
А ось і сам виступ:
У залі - замилувані мами...
Це, здається, найкраща у світі публіка.
