Пощастило мені минулого року проїхати частину однієї з найвідоміших магістралей світу-трансмонгольську, вже багато років дуже популярну серед німецькомовного населення. Найбільша цільова група-це пенсіонери, у яких є час і гроші, але є й дуже багато молодих європейців, які беруть собі gap year, тобто відпустку на рік, і подорожують світом.
Для людини, яка досить часто користується українськими/російськими/пострадянськими потягами, може бути незрозумілим бажання платити досить великі гроші за право по дві доби сидіти в купе і спостерігати за пейзажами, які можуть не мінятися годинами і днями. Я і досі цього не розумію. Але кожному своє.
Є два варіанти такої трансмонгольської або транссибірської подорожі: нормальними пасажирськими потягами і спеціальним туристичним Царенгольд, в якому ціна за тур може сягати 10000 євро і більше.
Я їхала першим варіантом.
Китай
Українцям потрібна віза. Подається у Києві у дуже непримітному офісі, де діє жива черга. Треба мати заброньовані квитки в обидва боки, анкету, довідку з місця роботи, бронювання готелю, фотографії. Ціна питання біля 100$.
Моя перша помилка-це нічний переліт. Включитися по приїзду в екскурсію важко, дається взнаки і різниця у часі 6 годин.
Очікування:туман, дим, викиди, люди в масках.
Реальність, на яку натрапила я: ясне небо, птахи, берізки по трасі аеропорт-місто Пекін, машин багато, але заторів нема.
Перше враження про Пекін з 23-мільйонним населенням і 6 мільйонами автівок, що його побудували як копію Москви, лиш з більшим і ширшим розмахом, а тепер інтегровують сюди ще копію Нью-Йорка.
Гроші краще міняйте в аеропорту, бо в місті з цим зовсім журбинка. В магазинах українську картку у вас скоріше за все не приймуть, автомати в готелях за обмін зжирають близько 20%, банки на вихідні не працюють, «мінял» на вулицях нема. Бути в Китаї і нічого не купити? Так, це сумна реальність. Самі китайці розраховуються майже всюди через додаток у телефоні.
У Пекіні мають право їздити авто лише з пекінськими номерами і не старші 15 років. Потім машину треба здати на утилізацію і отримати від держави 1000$ додатково для покупки нової. Щодня близько 20% власного автотранспорту за спеціальним календарем не має право використовувати його. Так вони розвантажують місто і звільняють парковки, на яких, до речі, окремі поверхи виділені під електрокари.
Найбільші здивування
Інформаційне табло на вокзалах і загалом система перепусток, схема перонів-це просто жесть. Чорт голову зломить.
Китайці мало п’ють, бо швидко п’яніють, а бути побаченим у нетверезому стані вважається великою ганьбою. На вулиці ви не побачите п’яної бійки і різанини з двох причин: а) бо мало п’ють; б) бо навіть щоб купити ніж, треба пред’явити паспорт.
У Китаї вигулюють пташок у клітках так само, як у нас собак. Пташок тримають усі, а коли виходять у справах, то часто беруть їх із собою, бо ж їм сумно і одиноко вдома буде.
Біла людина викликає захоплення. Не дивуйтеся, якщо з вами будуть просити сфотографуватися.
Вдень на вулицях майже немає людей. Кажуть, працюють. До речі, добре можна заробити у торгівлі, відправляючи в Європу товари через сервіси типу Aliexpress. Ми питали, де їх можна купити напряму, на що нам з посмішкою відповіли, що такий ширпотреб виробляється лише на експорт, а вони самі люблять якісні товари. А ще тут не вистачає німецькомовних гідів і взагалі персоналу. Я задумалася)
В Китай можна їздити хоча заради їх інтерактивних ринків з вуличною їжею.
Все пізнається у порівнянні
Хотілося купити сувеніри. Партнер нам сказав, що Пекін для цього не дуже місто, завелике. От поїдемо у маленьке містечко Сіянь, там і купимо. Сіянь-8,7 мільйонів жителів. Село, шо тут скажеш.
Китай і чай
Його п’ють всі і всюди. Чай-це як айфон у нас. Який ти заварюєш, у чому і коли визначає твоє місце у суспільстві. Тому у потягах ти можеш придбати гарячу воду, але не чай. Бо це мало не образливо нав’язувати комусь свій чай, свій смак. До речі, китайці ніколи не п’ють холодну воду.
У Сіяні я вперше спробувала гречаний чай. Заливаєте гречку окропом і вуаля-новий чай.
Well educated in China is
У тебе хороша освіта, якщо ти вмієш робити чотири речі:
- грати на музичному інструменті
- грати в шахи
- володієш каліграфією
- малюєш
Я, по ходу, неосвічена невігласка. Треба з тим щось робити.
На території Китаю (Пекін, Сіянь, Китайська стіна біля Бадалінг) я пробула всього 3 дні, тому це суто суб’єктивні спостереження і висновки з розповідей китайських колег зі сфери туризму, тому не сприймайте як останню інстанцію. А я пішла вчитися.
Аліса Смирна
Другу частину розповіді читайте за посиланням.