У той час як ЄС - європейців розриває від самокритики, ними захоплюються і їх прагнуть ззовні. Погляд з місця події. Про це у своїй статті розповідає Крістіан Мюллер, швейцарський журналіст, який кілька днві перебував на Закарпатті, щоб вивчити ситуацію зсередини.
Принаймні архітектори знають: щоб могти оцінити будинок, церкву, взагалі якусь, будівлю її потрібно оглянути зсередини та ззовні.
Те ж саме, звичайно, стосується політичних «споруд», житлових приміщень і місць проживання. Можна сидіти всередині і дивитися на все зсередини, хвалити, критикувати, але потрібно вийти, подивитися на все це з боку, в середовищі інших "будівель" інших структур.
ЄС зсередини ...
Що я читаю ледь не щодня жахливого про Європу, ЄС в цілому і Брюссель зокрема. Насамперед мова йде про кризу, фінансову, боргову, економічну кризу . Майже всі держави, в тому числі великі, мають величезні борги. Всі держави, навіть багаті мусять економити. Рівень безробіття - високий, рівень безробіття серед молоді – загрозливий. Як довго ще протримається євро? Як довго проіснує ЄС?
... та ЄС ззовні
Що ж думають люди за межами ЄС? Перебування у цьому середовищі показує його в усій ясності: вони бачать це зовсім по-іншому. Вони бачать позитивні сторони ЄС. Вони бачать демократію у дії. Вони бачать передусім верховенство права, судової системи, гідних своєї назви. Вони бачать індустрію, школи, але, в цілому, - процвітаючу економіку.
Вони ще нічого не тямлять у політиці: дитячі очі, що сяють. 2 січня 2014 року в Ужгороді
Порядок і розуміння на місці
Я знаю, про що я кажу. Я не один з тих, хто знає світ тільки з телебачення. Із пляжів на узбережжі Коста Смеральда, Анталії чи на Мальдівах. Крім того я працював за кордоном . І навіть зараз, поки я не в Берліні, Парижі чи Лондоні, а в Ужгороді, столиці Закарпаття на південному заході України. Ужгород -- місто з близько 100.000 жителів. Тут живуть русини, росіяни, угорці, румуни, словаки, всі в одному й тому ж місті. І всі вони хочуть одного дня належати до Європи не тільки на карті. Але в житті, в побуті!
Ні, ці люди не хочуть належати до Європи, тому що хочуть отримати вигоду з нашого соціального забезпечення - і навіть зловживати цим. Вони хочуть працювати, відправити кілька євро або швейцарських франків додому, родині, родичам. Вони хочуть жити в країні, де вони мають свої права, власну свободу, де у них є перспектива, майбутнє. І це майбутнє вони бачать не в тому, що Брюссель погрожує своїми законами та правилами, навпаки! Вони бачать своє майбутнє за законами і правилами з Брюсселя насамперед в якості гарантії проти свавілля окремих представників їхньої держави і проти тотальної корупції.
Європа - для багатьох країна мрій
Європейський союз не є невдалим проектом. 60 років – жодної війни, придушення, жодних політув’язнених. Мільйони людей навколо Європи захоплюються нею і мають одне бажання: щоб мати можливість жити в цій Європі.
Люди тут в Закарпатті не тільки доброзичливі. Вони підкреслено добросердечні, вони віддадуть все, щоб зробити гостя щасливим. Не дивно, що все більше і більше літніх людей чи інвалідів в Німеччині, Швейцарії, навіть в Італії, запрошують українок, коли йдеться до щоденний догляд. Хоча це не так просто -- подолати мовні бар'єри .
А Швейцарія ?
І що робимо ми -- швейцарки та швейцарки? Ми богохульствуємо про Європу, про ЄС загалом, про Брюссель зокрема. І зарозуміло думаємо, що наш погляд є об'єктивним і єдино правильним.
Це варто того, щоб йти час від часу вийти назовні, щоб змінити перспективу, щоб подивитися на речі очима інших. Реальність ( майже завжди) - десь посередині.
Інтереси автора/ стосунок щодо теми
Жодних. Автор зупинився на даний момент в Ужгороді і Мукачеві в Закарпатті на південному заході України .
Переклад Ірини Брези
***
Крістіан Мюллер понад 25 років життя віддав журналістиці, працював шеф-редактором, а згодом посідав керівні посади у сфері медіа-менеджменту.
«На Закарпатті я саме як журналіст. У травні триватимуть вибори до Європейського парламенту. І у цьому контексті мій інтерес полягає у тому, як ідентифікують себе люди з тією країною, де вони живуть, з Європою загалом і навіть з локальним регіоном. Закарпаття цікаве для мене як сусідній Євросоюзу регіон, де поруч мешкають представники різники національностей, етнічних груп, релігій, а також як територія, що межує одразу з кількома країнами», - розповідає Крістіан.
«Також цікаво, - веде далі журналіст, - чому цей регіон, хоч і не входить до складу ЄС, але хотів би бути його частиною. Та й чи хотів б насправді цього. Також я з’ясовував, чи ці різні групи людей толерантні між собою, а чи існує певна напруга між ними».