У селі Колочава Міжгірського району школярів досі посвячують у жовтенята і піонери. Крім того, вони ще навчаються у чеській школі та відвідують уроки, які їм проводить священик.
У класі місцевої школи - все радянське. І не тільки по духу: всі предмети шкільного побуту збереглися з часів СРСР і зараз виглядають не гірше новеньких. Над дошкою - портрет Леніна , біля вчительського столу - постамент того ж Ілліча. Його в школі взагалі багато: крім того , що його обличчя тут всюди , про нього ще й постійно говорять , причому не у звичній для сучасності манері.
На стінах школи портрети радянських діячів і вчених, пропагандистські плакати з радянськими гаслами, на партах - чорнильниці, в класі багато техніки для показу кіно. Майже вся - діюча.
Школярі з ранку при параді: білі сорочки, червоні пілотки і краватки. Дівчаткам, очевидно, дуже подобається шкільна мода радянських часів: бантики, чорні коротенькі спіднички, акуратні блузочки і ніякої косметики.
У клас заходять не просто так – усюди з піснею. У шкільному дворі вистроюється невелика колона, попереду прапороносець, за ним - сурмач, барабанщик і рядові піонери. Діти бадьоро співають пісню і крокують у свій клас. Там їх зустрічає вчителька. Традиційне «Будь готовий!», «Завжди готовий!» – і можна починати урок.
У сусідній будівлі вчаться дітки молодшого віку. Жовтенята теж відрізняються від сучасних школярів незвичайної любов'ю до Володимира Ульянова і розповідають про нього вірші. Причому українською мовою:
Нас прийняли в жовтенята, - тепер ми вже не малюки.
В червонім гастуку вожата червоні нам дала зірки.
Є зірочка така у мене, на грудях сонечком горить.
Я знаю: це великий Ленін зірки ці заповів носить.
«Віршик «Хлопченя з розумними очима» ученицю класу Мар'яну навчила її бабуся. А ось «Нас прийняли в жовтенята» ми вивчили всі разом. З дітьми ми не просто вивчаємо правила жовтенят , - вони намагаються і вести себе відповідно, добре вчитися, допомагати один одному, не лінуватися, поважати старших і працювати над собою», - розповідає вчителька жовтенят Марія Глеба.
Цього разу уроки для групи жовтенят і піонерів провели спеціально для Zaholovok.com.ua. Радянська школа в Колочаві - один з десяти місцевих музеїв. Інтер'єр - повністю ідентичний школі часів СРСР: парти, стільці, дошки, плакати, глобуси, техніка - все збереглося з радянських часів. Крім двох класів, в музеї облаштований кабінет директора та учительська.
«Музей «Радянська школа» - перший школа-музей в Закарпатській області, який передає атмосферу навчального процесу в 60-70 роках. Сама будівля відкрилася в далекому 1899 році як Угорська королівська державна школа - перша державна школа в Колочаві. З 1944 до 1978 року в цьому будинку була радянська школа. Напівзруйновану будівлю відреставрували і відкрили як музей у 2006 році. Експонати музею нагадують, що колись діти користувалися чорнильницями, вчилися рахувати на рахівницях, слухали патефон і грілися біля старої печі», - розповідає екскурсовод Юрій Радівілов.
У дворі музею - цікавий пам'ятник «Вчительці з Вкраїни». Його присвятили всім вчителям, які після війни приїхали до Колочави відроджувати сільську освіту. «Серед дівчат , які приїхали в наше село після закінчення навчального закладу за напрямом, була і мама Станіслава Аржевітіна , якому належить ідея створення такого музею і пам'ятника», - каже Юрій Радівілов.
Туристів у Колочаві зустрічають дуже люб'язно. Піонери і жовтенята готові прийти в школу на урок навіть у вихідні. «Такий вид роботи, як театралізовані дійства у місцевих музеях нам всім дуже подобається, особливо дітям. Вони сюди з радістю біжать. Для них це своєрідна гра, діти радіють, що можуть побути в ролі своїх батьків, які їм розповідають про радянські часи, коли самі були жовтенятами і піонерами. Збираємось у школі-музеї раз на тиждень, зазвичай по середах. Вчимо радянські пісеньки, вірші, граємося. Ніякого ідеологічного виховання немає , це як театралізований урок історії , де безпосередньо беруть участь діти», - розповідає Марія Глеба, яка насправді, а не тільки для туристів, працює вчителькою. Марія викладає німецьку мову в місцевій загальноосвітній школі № 1. Жовтенята - її учні , яким подобається відтворювати історію.
За словами екскурсовода Юрія Радівілова, туристи музей дуже люблять: «Хтось згадує себе, комусь піонери молодість нагадують . Буває, що сюди батьки дітей привозять спеціально для того, щоб показати, як вчилися і як все відбувалося в радянські часи. Комусь просто атмосфера подобається, у когось - ностальгія за СРСР».
Дивіться фоторепортаж: Історія освіти у Колочаві: радянська школа
Крім «Радянської школи», в Колочаві діють музеї «Чеська школа» і «Церковно-приходська школа». Чеська відображає умови навчання дітей в 20-30 роках ХХ століття. Музей відкрили у 2007 році, чеська школа в Колочаві діяла 7 років - з 1931 до 1938 року. Біля входу в клас - герб Чехословаччини, біля дошки - бюст президента Томаша Масарика. На шкільних полицях - книжки з творами чеських письменників, на столі - класні журнали з оцінками колочавських школярів. Учні спілкуються чеською мовою, співають чеські народні пісні і вивчають історію Чехословаччини. Місцеві жителі кажуть , що саме чеський період у Колочаві відзначився розвитком культурного і освітнього рівня села.
Дивіться фоторепортаж: Історія освіти у Колочаві: чеська школа
Третя школа-музей – церковна. Як розповідає екскурсовод Юрій Радівілов, місцеві жителі, прихожани церкви, часто для школи просто знімали кімнату для навчання, а уроки проводив священик або диякон. Церковно-приходська школа діє на території музею «Старе село». Тут туристам показують два варіанти облаштування школи - літній та зимовий. «У спекотну погоду з дітьми займалися на вулиці. Уроки проходили в саду, де були поставлені лавочки і довгі столи . Коли холодно - займалися в хаті. Зазвичай, прихід знімав кімнату у когось з місцевих. Наприклад, ця хата - самотньої бабусі. Тут же і була її маленька кімната. Для батьків це було зручно і в тому плані, що господиня могла приготувати дітям обід. Мами часто передавали школярами продукти, особливо ті, хто жив далеко від школи», - розповідає Юрій Радівілов.
Колочаву називають селом 10 музеїв і 20 пам’ятників. Експонати тут дуже цікаві і дійсно унікальні. А пам'ятники - доглянуті і незвичайні. У селі є як традиційні монументи, присвячені загиблим воїнам Першої та Другої світових воєн, так і єдині в Україні пам'ятник заробітчанам і вчительці.
Як розповідає представник туроператора «Ажіо-тур» Іван Макар, у Колочаву приїздять туристи з усього світу: «Цього літа закарпатське село зустрічало гостей з Палестини, Японії та США. Крім того, незвичайною популярністю Колочава користується у чехів. Особливо її люблять і закарпатці».
Дивіться фоторепортаж: Історія освіти у Колочаві: церковно-приходська школа
Ідея створення музеїв- шкіл належить відомому екс-нардепу, члену Правління Національної спілки краєзнавців Станіславу Аржевітіну. Колочава - його рідне село, тут Станіслав Михайлович виріс , колись саме сюди приїхали працювати його батьки. «У мене була мета - описати історію рідного села, вивчити фактори, що впливають на суспільство, на його розвиток, на культуру. Я виділив три основні моменти: релігійні, земельні відносини та шкільне життя. Ці три чинники я ставлю в один ряд. Але саме з розвитку шкіл все і почалося. Для Закарпаття історія шкіл загальна: більшість з них саме ось такими етапами і розвивалися. Спочатку церковні, потім державні угорські, потім - чеські і радянські. Музеї в Колочаві детально показують ці етапи. Причому в незвичайній формі - театралізованими дійствами», - розповідає Zaholovok.com.ua Станіслав Аржевітін.
Закарпатську Колочаву називають селом 10 музеїв і 20 пам'ятників. У середньому за рік школи- музеї відвідують близько 10 тисяч туристів. Квиток на екскурсію до школи коштує 10 гривень для дорослих і 5 - для дітей. Послуги екскурсовода - 25 гривень. У Колочаві в загальному за рік буває близько 15 тисяч туристів. Значна частина - іноземці.
Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua
P.S.: Zaholovok.com.ua щиро дякує туроператору «Ажіо-тур» за сприяння у підготовці матеріалу.