Zaholovok.com.ua у розділі «Власна думка» знову пропонує читачам "підкреслення" у книгах. Згодом публікуватимемо як власні підкреслення, так і фрази, які спонукали зробити "помітки на полях" відомих осіб, маленьких читачів, а також ті, які зроблені у Ваших особистих книгах – якщо матимете бажання поділитися ними.
Детальніше про фрази у книгах і чому, як правило, їх підкреслюють – у першій подібній публікації сайту Zaholovok.com.ua.
А сьогодні – Ірена Карпа і її книга «Піца «Гімалаї»
«Брак живого спілкування штовхає нас на безкінечні віртуальні втрати реального часу життя».
«Кожен боїться лише того, на що здатен сам стосовно іншого».
«Все залежить від того, на чому ти фокусуєшся. І що в тебе всередині, те ти побачиш і ззовні».
«Завжди тільки той варіант є, що трапився».
«Не легко ж бути богом… Боги теж страждають».
«А час, як і ріки тече швидше від повноводдя».
«Страх подібний на простирадло, кинуте тобі на голову в темній кімнаті. Варто позбутися його, як очі поволі звикають до мороку, і вже стає видно, куди йти».
«Суєта невідкладних справ заслоняє від нас світло божественного откровення».
«Ми звикли мусолити в голові те, що нам і так уже намусолило очі, замість того, щоби розвивати зосередження на чомусь важливому і малозрозумілому».
«Істина завжди відкривається в той час, коли тертон до неї готовий».
«Нехай там, куди ви хочете попасти, вас не чекає те, чого ви не зможете подолати».
«Ті, хто здобувають знання і навички важче, стають значно сильнішими професіоналами».
«Татуювання, шрами та інші декоративні каліцтва значно краще зберігаються у нас всередині».
«Якщо хочеш почути щось справді важливе, треба спершу дослухатись».
«Дні – це період між снами. Відстань до точки – це бажання чи потреба туди потрапити. Життя – це те, що залишилося в пам’яті від безкінечного миготіння сцен. Це схоже на те, як ти знищуєш непотрібні фотографії, коли частота їхнього перегляду падає і мало місця на диску».
«З вірша Міларепа:
Тримайся в стані зосередженості, і все, що відволікає тебе, зникне.
Живи на самоті, і ти віднайдеш Друга.
Займи найнижче місце, і досягнеш найвищого.
Поспішай повільно, і невдовзі ти прибудеш.
Відмовся від усякої мети мирської, і досягнеш ти найвищої Мети.
Як ітимеш цею не протоптаною стежкою, віднайдеш найкоротший шлях».
«Найтупіше – це вважати, що ти суцільне ком іль фо, весь страшенно важливий, гарний, вчений, занятий праведними справами і все таке. А насправді ти жирна комаха, що копирсається у власному гівні».
«Якщо прагнете позбутися прив’язаності, слідкуйте за мною».
«Ліпше здатися дурним один раз, але взнати те, чого не знав, ніж дурним усе життя й лишитися».
«Всі демони – тільки в нас самих».
«Чому ми так рідко зважуємося на те, чого справді хочемо, відкладаючи все на момент, коли готове буде щось головніше, важливіше, терміновіше?»
«Коли когось кохаєш, чорна порожнеча перетворюється в золото».
«Відсікай цим ножем свою прив’язаність».
«Коли повертаєшся, час іде значно швидше. Особливо, коли повертаєшся самий».
«В літку люди мають тільки дві емоції: нудьгу і жах».
«Щасливі люди, як і квітучі держави з мудрими правителями, до новин потрапляють рідко».
«Варто щиро від чогось відмовитися, відпустити, як воно само до тебе прийде. Якщо було твоїм. Чи не прийде, якщо ніколи твоїм і не збиралося ставати».
«Кожна видима лажа може мати несподівано хороший наслідок».
«З часом спливають і гроші».
«Деякі речі прекрасні і страшні тим, що трапляються в житті всього один раз, щоби безповоротно його змінити. Єдиний видимий мінус у цьому – починаєш несвідомо порівнювати все, що трапляється з тобою, з цим певним еталоном. Найвищі гори, найнебезпечніші ситуації, найболісніше й наймістичніше кохання».
«Що таке людина без мрії? Кусок офісного паперу, на якому видрукували щось ледь видне, бо кінчався картридж із фарбою, так що смітник усе ближче і ближче».
«Присутність картинок минулого життя в наших головах сильно залежить від того, хто був за кадром».
«Більшість листів у житті ми однаково пишемо собі самим».
«…Якщо достатньо довго йти своїм містом – не обов’язково навіть на південний схід, можна йти в будь-якому напрямку, треба просто довго і невідривно дивитися в небо поверх дахів, дерев, і навіть хмар – рани чи пізно ваші Гори неодмінно вам покажуться».
Людмила Федоришина