Представники Форуму екологічного порятунку написали звернення до голови Рахівської районної ради Василя Дана, у якому окреслили ризики, які несе будівництво міні-ГЕС у Карпатах та нагадали про те, що деякі громади, населені пункти яких включені у плани будівництва міні-гідроелектростанцій, уже відмовлялися від нього.
Нагадаємо, нещодавно на сайті Рахівської РДА опублікували Схему планування Рахівського району, яку депутати можуть затвердити уже не найближчій сесії райради. Документом, зокрема, пропонується, розміщення на гірських річках 24 міні-гідроелектростанцій на по всьому району.
«Використання водотоку для виробництва електроенергії дозволяє народному господарству зберегти значну кількість паливних ресурсів. Важливою перевагою ГЕС є відсутність шкідливих викидів у навколишнє середовище», - вважають розробники документу.
Згідно, із вказаними даними, на території Рахівського району пропонується розмістити 24 ГЕС потужністю 1-5 МВт. Повний перелік за планових до будівництва міні-ГЕС на території Рахівського району можна переглянути тут.
Як писав Zaholovok.com.ua, раніше щодо Рахівського району були наміри для будівництва 12 міні-ГЕС (Рішення сесії Рахівської районної ради від 16.03.2012 року №182).
Детально про будівництво міні-гідроелектростанцій у Карпатах, плани про 360 міні-ГЕС на Закарпатті, заробляння великих грошей на «зеленому» тарифі та величезну шкоду таких ГЕС для природи читайте у розділі «Життя по-закарпатськи».
Публікуємо повний текст звернення Форуму екологічного порятунку Закарпатті до голови Рахівської районної ради В. Дана:
Висловлюємо своє занепокоєння проектом рішення Рахівської районної ради, яке буде винесено на розгляд 4-ї сесії VII скликання «Про затвердження Схеми планування території Рахівського району Закарпатської області». Наше занепокоєння стосується 24 МГЕС, будівництво яких заплановане цим містобудівним документом. Ми розуміємо, що документи подібного плану дуже потрібні району для його розвитку, тому до їх розробки та затвердження потрібно підходити зважено й відповідально.
Рахівський район – це гірський район Закарпатської області, на 77,8 % вкритий лісами з розгалуженою мережею річок, які власне дають початок і формують природних стік основної водної артерії області – р. Тиси. Четверта частина території району – це природно-заповідний фонд, який забезпечує екологічну стабільність усієї східної частини області та відіграє важливу кліматоутворюючу та водорегулюючу роль. Тому питання розвитку малої гідроенергетики у Схемі планування території повинно бути висвітлене об’єктивно й незаангажовано. Натомість цей розділ не містить жодного аналізу успіхів розвитку малої гідроенергетики в області та районі, а також даних щодо ризиків для природи та довкілля, які містить в собі ця галузь економіки.
Тому звертаємо Вашу увагу на той факт, що в умовах зниження водності у Карпатах, яка спостерігається сьогодні, мала гідроенергетика не може бути стратегічним джерелом генерації електроенергії, а радше реалізацією бізнесових інтересів окремих інвесторів на «зеленому тарифі». Це підтверджують офіційні дані Закарпатобленерго. Так, наприклад, у 2010 році при споживанні електроенергії в області до 2 млрд. кВт*год. та наявності 5 МГЕС загальною потужністю 33 МВт, Закарпаття генерувало 8 % власної енергії від загальної потреби. Вже у 2014 році при сталому споживанні електроенергії та збільшенні об’єктів генерації (7 МГЕС та 3 СЕС загальною потужністю 53 МВт) область забезпечила себе власною електроенергією лише на 7 %. Тож стає очевидним, що малі ГЕС в умовах маловоддя є нерентабельними і є вигідними для своїх власників винятково за рахунок «зеленого тарифу».
Разом з тим, МГЕСи завдають непоправної шкоди гірським річковим екосистемам. Пригребельно-дериваційні МГЕС, які будуються на наших річках, несуть цілу низку ризиків та небезпек, якими не можна нехтувати, зважаючи, що частина цих МГЕС запланована саме у межах територій природно-заповідного фонду: зокрема 5 МГЕС знаходяться на річках у межах КБЗ, або ж, які органічно пов’язані з КБЗ, ще 1 МГЕС – на р. Кісва, де іхтіологічним заказником відбувається охорона та збереження аборигенних видів риб. Такими ризиками та небезпеками є:
- Відсутність адекватних рибопрохідних та рибозахисних споруд, що призводить до унеможливлення нормального відтворення популяцій аборигенних видів риб, як форель струмкова, червонокнижних видів – харіуса європейського та деяких коропових риб. Нагадаємо, що із 8 працюючих сьогодні МГЕС рибоходи мають лише 3 МГЕС. З цих 3-х МГЕС повноцінний рибохід на Тур’я-Полянській МГЕС-1 з’явився лише після 1,5-річної боротьби природоохоронців із забудовниками. Абсолютно неадекватний рибохід демонструє Нижньобистрівська МГЕС на р. Ріка у Закарпатті, по якому на нерест може піднятись лише форель. Для коропових видів риби, яких у р. Ріка найбільше, такий рибохід є непридатним. Повну відсутність рибозахисних споруд демонструє Білинська МГЕС, через що у р. Ільмин вже немає риби.
- Штучне зариблення річок з МГЕСами у всіх випадках здійснюється винятково фореллю струмковою. Неможливість відтворення через зариблення мальком харіуса європейського та інших, передусім коропових червонокнижних видів, загострює проблему знищення аборигенної іхтіофауни у карпатських річках.
- Не меншу шкоду рибі завдають водосховища, утворені в результаті будівництва підпірної греблі. Такі водосховища можуть сягати до1,5 кмв довжину. Для гірської річки – це катастрофа. Адже всього 1,5-річної відсутності рибоходу та наявність водосховища площею до0,5 гана Тур’я-Полянській МГЕС-1 було достатньо, щоб там, на річці Шипіт (басейн р. Уж) зник червонокнижний харіус європейський і з’явився агресивний інвазійний вид, як чебачок амурський. У таких водосховищах заводяться ставкова фауна – жаби, риба стоячих водойм, бобри, як зокрема на Краснянській та Нижньобистрівській МГЕСах. Відповідно зникають киснелюбні харіуси, пічкурі, марени, яльці, чисельність яких вже сьогодні викликає тривогу, і які наразі внесені до Червоної книги України.
- Небезпечною для риби є і деривація, адже в трубу забирається більша частина води з русла. Часто в руслі немає навіть, санітарного рівня води, який дозволяє рибі не жити, а лише животіти. За свідченнями місцевих рибалок, риба ідучи на нерест, пливе в русло, яке витікає з турбіни, а не у природне русло річки, бо там значно більший дебет води.
І насамкінець просимо згадати, що громада с. Богдан у 2013 році вже висловила своє негативне ставлення до будівництва МГЕС на річках Богдан, Щауль та Квасний. Нехтувати думкою громади, яка відчуватиме негативний вплив МГЕС на собі, Рахівська райрада не має права.
Просимо Вас взяти до уваги ці аргументи й відкликати це питання з порядку денного 4-ї сесії VII скликання Рахівської районної ради й віддати цей документ на доопрацювання. Питання будівництва будь-якої кількості МГЕС в районі повинно бути обґрунтоване і соціально-економічно, і екологічно. Якщо через до 2030 року, поки скінчиться дія «зеленого тарифу» район отримає змілілі річки без аборигенної водної фауни та купу нефункціонального бетону у вигляді МГЕС, це буде крахом не тільки економіки, але й усього довкілля.
Станкевич-Волосянчук О. І., к.б.н.,
президент РМЕО «ЕКОСФЕРА»,
голова Комісії з питань екології, природокористування
та охорони довкілля ГР при Закарпатській ОДА,
співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття
Лукша О. В., к.ф.-м.н.,
директор Міжнародного інституту глобалістики «Ноосфера»,
заступник голови ГР при Закарпатській ОДА,
співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття
Волошин В. М.,
голова ГР при ДЕІ у Закарпатській області,
співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття