Спогади сучасників про видатного автора роману-трилогії «Жменяки».
Людині життя дається тільки раз, та чомусь геніям судилось прожити його не надто довгим. 16 липня 2014 року Закарпаття відзначило 100-річчя від дня народження видатного сина Срібної Землі, письменника Михайла Івановича Томчанія. До відзначення знаменної дати земляками закарпатського прозаїка була підготована програма з безліччю заходів.
З нагоди цієї визначної події вмісті Мукачеве стартував тиждень Томчаніївських читань, який підготувала Мукачівська міська ЦБС. Перший захід пройшов 14 липня у центральній бібліотеці Мукачева, де рідні та колеги ділилися спогадами про відомого письменника. Чому саме місто Мукачеве, а не Ужгород чи рідне село Горяни? Та тому, що саме в місті над Латорицею письменник почавсвій творчий шлях, тут він написав свої перші оповідання. Творчі заходи в Мукачеві триватимуть до 19 липня.
Друга подібна акція відбулася 15 липня. Читальна зала Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка зібрала чимало поціновувачів творчості Михайла Томчанія. Тут за круглим столом згадати його постать прийшли діти, внуки, правнуки, родичі, колеги, друзі та знайомі. Також зібрання доповнили представники влади Володимир Дупелич та Василь Марюхнич, голова Закарпатської організації Спілки письменників України Василь Густі, доцент кафедри української літератури УжНУ Олександра Ігнатович, літературознавці Іван Сенько та Дмитро Федака, організаторка шкільного музею Михайла Томчаніяна базі ЗОШ № 7 Олена Скунць, директор та головний редактор видавництва «Карпати» Віктор Браславець та Борис Кушнір, авторка телефільму про письменника «Лицар Честі і Любові» Ірина Гармасій, журналісти, працівники бібліотеки та інші.
Питання, які обговорювали на засіданні стосувалися місця та ролі творчості М. Томчанія у закарпатській та українській літературі, його твори у перекладах на інші мови, спогади родичів та колег про письменника тощо.
Ініціативу Закарпатської організації НСПУ щодо проведення низки заходів в області підтримав і голова облдержадміністрації Валерій Лунчеко, який з цієї нагоди підписав розпорядження, згідно з яким по всьому Закарпаттю відбудуться заходи, приурочені до 100-річчя від дня народження Михайла Томчанія.
«Сторіччя від дня його народження – це подія визначна, пам’ятна, не дивлячись ні на які труднощі та незгоди, що тепер переживає наше суспільство. Тому ми,як можемо, але від щирої душі та серця робимо все, щоб ця подія стала святом та згадкою для нас», – розпочав засідання круглого столу Василь Густі.
До відзначення цієї дати готувалося багато людей, як і письменники, поети, науковці та журналісти, так і бібліотеки в області. Та найбільше очікували цього рідні та близькі письменника – його донька Габріелла Щока (Томчаній), син Михайло Томчаній, внуки та родичі.
За круглим столом міська еліта зібралася, аби обговорити особистість Михайла Томчанія, адже цікавість до цієї постаті є живою та великою.Василь Густі закликав всіх, навіть тих хто сидів позаду круглого столу розповісти бодай найменші спогадипов'язаніз літератором, аби про них почули і вони не стерлися в часі.
Народився Михайло Іванович 1914 року на Ужгородщині у селі Горяни в селянській родині. Навчався в Горянській семирічці та Ужгородській горожанській школі. В 1932–1936 роках майбутній письменник навчався у Мукачівській торгівельній академії. Тут в одній групі він здобував освіту з поетом Іваном Ірлявським та письменником Василем Феничем. Доля цих молодих літераторів склалася трагічно, тільки Михайлу судилося прожити більше, оправдати та зарекомендувати себе професіоналом у літературі.
В 1936-1938рр. служив у чехословацькій армії. За часів угорської окупації Михайло Іванович потрапляє у табори. В 1939-1945 роках виконував обов’язки поштового службовця в Угорщині у містах Сольноці, Будапешті, Кішуй-саллаші.В чужій країні знаходить свою майбутню кохану дружину, яку 1945 року, коли повернувся в Ужгород, привозить на свою батьківщину назавжди.
Михайло Томчанійвпевнено увійшов в літературу численними повістями та оповіданнями. Та особливим його літературним витвором став славнозвісний безсмертний роман-трилогія «Жменяки», який спершу розпочинався з оповідання 1957 року, тричі перевидавався, востаннє – 1970 р., неодноразово був інсценізований. 1987 року за мотивами роману був знятий повнометражний 3-х серійний художній фільм.Після виходу у світ твір був перекладений російською, латинською та угорською мовами. Ілюстрацію до цієї книги, до речі, зробив син письменника Михайло Томчаній. А редагував її і дав дорогу в життя Дмитро Федака. Редагуючи книгу Дмитро Михайлович добре вивчив творчість видатного закарпатського прозаїка.«Для мене, насамперед, він асоціюється з тією європейською інтелігенцією, яка виховувалася у 30-ті роки. Михайло Томчаній, а згодом освітянин Микола Мандзюк, Боршош-Кум’ятський, Семен Панько – це були люди дуже предметні, але водночас своєрідні, в яких десь глибоко в душі відчувалося почуття гордості. Вони дуже уважно ставилися до оточуючого середовища. На цьому тлі М. Томчаній вирізнявся ще й тим, що він був найвеселіший серед них, мав ненав’язливу повагу до жіноцтва. Він належить до тих поетів і прозаїків, які входили у літературу в другій половині 30-х років. Перші його публікації побачили світ 1934 в учнівському альманасі «Тиса». Тож цього року ми ще й відзначаємо 80-річчя входження Михайла Івановича в літературу», –розповів Дмитро Федака.
Про значення різнопланової творчості М.Томчанія також розповіли літературознавці УжНУ Іван Сенько та Олександра Ігнатович.
СімяТомчаніївскладалася з двох різномовних людей. Дружина Михайла Івановича, приїхавши в Ужгород,не знала жодного слова ні по-українськи, ні по-закарпатськи. Після народження дітей, голова сім’ї поставив умову, що він розмовлятиме з дітьми українською, а дружина угорською. Та між собою подружжя говорили угорською мовою, але згодом Михайло Іванович навчивжінку української літературної мови і володіла вона нею бездоганно.
Михайло Томчаній плекав своїх нащадків. П’ятирічним хлопчиком батько відвів сина до молодого художника, котрий жив навпроти, аби той розвинув художні уміння сина. Не помилився. Перший свій портрет маленький Михайлик намалював у присутності тата, а точніше – його самого з люлькою. Зараз син батькові дуже цим завдячує, адже чоловік виріс талановитим художником та архітектором.
«У нас вдома завжди було людно, письменники збиралися вечорами, декотрі навіть приїжджали з Києва, Москви, Америки, Канади. Це були для всієї родини дуже хороші враження та культурні цеглинки, які в майбутньому стали моментами для формували світобачення кожного з нашої родини», –згадує син Михайло Томчаній.
Дуже важко дітям говорити про батька, адже він рано відійшов у вічність. Сину навітьдовелося переїхати з Києва (він навчався в Київській Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури)до Ужгорода, аби хоч трохи більше побути поруч з татом. Михайло Михайлович не шкодує, що вчинив так.
Дружина письменника була домогосподаркою, яка дбала про домашній затишок, що завжди панував в оселі Томчаніїв. Також жінка була дуже інтелігентною та начитаною. Неодноразово займалася перекладами угорською мовою творів чоловіка, зокрема,автобіографічний роман «Тихе містечко». Власних дітей навчила у ранньому віці писати та розмовляти угорською та українськими мовами.
За круглим столом поділилася спогадами Олена Дмитрівна Скунць, яка із чоловіком, лауреатом Національної премії імені Т.Г.Шевченка Петром Скунцем були ініціаторами створення музею М.Томчанія в ЗОШ №7. «Петро дуже любив Томчанія. Він написав йому дуже влучну вірш-присвяту «Горянська хата», – розповіла Олена Скунць.
Учасники круглого столу мали змогу переглянути телефільм «Лицар Честі і Любові» про Михайла Томчанія, який було створено до його 95-річчя на каналі «Тиса-1», автор І.Гармасій, режисер Н.Тронь, який нині набув ще більшої актуальності. «Телефільм народився завдяки якійсь містиці дуже швидко. Такої глибини відкриття спершу я не сподівалася. Екранізовані «Жменяки» мені дуже допомогли донести до глядача суть його творів.Якбине всеосяжний фільм, нині ми нічого немали б про Томчанія, а ще дуже потрібні нові видання М.Томчанія», – поділилася авторка.
Неабияким патріотом був Михайло Томчаній… Це необхідно зрозуміти сучасникам. Тому в планах спілки письменників – видати ювілейну книгу творів Михайла Івановича. Його творчість, пронизана глибиною людських цінностей, нині повинна культивуватися в суспільстві, бо надто багато втрачено за останні десятиліття.
Ярміла Гармасій,
студентка відділення журналістики УжНУ