Нещодавно в деяких ЗМІ було поширено концепцію об’єднання територіальних громад. Ця новина викликала широкий резонанс – аж до несприйняття.
Мова передусім йшла про її кулуарну підготовку. Також викликали сумнів деякі аспекти, які стосувалися об’єднання кількох діючих громад у одну, перекройка районів, визначення центрів майбутніх громад і районів. Одним з контроверсійних було перетворення Мукачева на найбільшу громаду, за рахунок приєднання 2/3 сіл сучасного Мукачівського району. Зрозуміло, що таке питання викликало неабияке збурення зокрема в Ужгороді, який після реформи мав би втрати лідерство в області. Також людей непокоїть можливий «злив» області на користь утворення Карпатського регіону з центром у Львові.
Одна з пропозицій майбутніх регіонів України
Ми звернулися за коментарем до Алена Панова, відомого громадського діяча, юриста, дипломата, доктора філософії, який має значний досвід науковий та практичний досвід у сфері державного управління як в Україні, так і в зарубіжних країнах.
«Почнемо з того, що Закарпаття було, є і має бути збережене у сьогоднішніх кордонах. Намагання розглядати його в контексті будь-яких інших територіальних одиниць вважаю недопустимим і небезпечним, - каже фахівець. - Історія, особлива ментальність, географічне положення – це лише неповний перелік факторів, які обумовлюють наведену тезу. До того ж, наскільки мені відомо, планують укрупнювати громади та об’єднувати райони, але не чіпати областей.
На рахунок реформи – вона потрібна, але чи в такому вигляді – питання спірне.
Пропоную звернути увагу на наступні моменти:
1) В деяких нових громадах населення становить 155000, а в деяких - 5000.
2) Площа окремих громад занадто велика, тому відстані між населеними пунктами є доволі значними.
3) Явна диспропорція у нарізці на користь гірських районів - у Волівці три громади, а в Берегові - дві.
4) Слід зауважити, що райони нікуди не зникають, але їх планують зробити 4 замість 13.
Це мають бути Ужгородський, Мукачівський, Хустський, Рахівський.
Укрупнення річ потрібна, але зникнення, наприклад, «угорського» Берегівського району, в контексті історичних традицій, додержання прав національних меншин та добросусідських відносин з сусідньою державою, викликає сумнів. Те саме стосується «розмиття» Тячівського району поміж майбутніми Хустським і Рахівським.
5) Викликає сумнів зростання «спроможності» громад у випадку об’єднання кількох депресуючих населених пунктів. Наприклад Жденієвська громада, після приєднання Буковецької, Щербовецької, Підполозянської і Розтоцької сільради, навряд чи стане багатшою.
І на завершення. «Переспективний» план, який в своїй назві містить граматичну помилку, навряд чи вартий того, аби його сприймати серйозно.
Висновок:
Беручи до уваги «промукачівську» більшість в Закарпатський обласній раді, Ужгородській міській та більшості рад низового рівня, неважко здогадатися під кого кроїться нова карта. Найбільша громада в області стає Мукачево, з великою кількістю земельних, майнових, бюджетних ресурсів. Майбутній Мукачівський район «багатіє» землями Берегівщини і Виноградівщини – закарпатського плодорідного півдня. Беручи до уваги географію області, з часом можна буде ставити питання про перенесення столиці краю. Окрім цього, за рахунок великої кількості гірських малонаселених громад, можна очікувати формування органів влади (область, район, громада) «під себе» за сценарієм 2010 року, з активною роздачею 200 гривень за голос. Цей сценарій уже озвучив кілька років тому, однак тоді окремі ЗМІ і "коментатори" голосно кричали, що це маячня».
Нагадаємо, що Ален Панов є автором монографії «Територіальний устрій Франції та Італії – уроки для України», яка є фундаментальним дослідженням у згаданій сфері і, окрім аналізу, містить концептуальні засади ефективного територіального устрою на прикладі Закарпаття.
Детальніше з монографією можна ознайомитися ТУТ.