Майже чверть завдань з української мови, м’яко кажучи, не мають однозначної відповіді, а логіка деяких запитань незбагненна навіть для кандидатів і докторів філології, зазначає на своїй сторінці в Facebook кандидат філологічних наук, в. о. завідувача кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Тихолоз.
Наразі лише кілька основних тез, докладніше – за потреби – згодом (думаю, ця проблема заслуговує на пильну увагу преси, оскільки стосується сотень тисяч цьогорічних вступників та може істотно вплинути на їхню долю). Зрозуміло, всі міркування дуже суб’єктивні і не претендують на істинність в останній інстанції, - пише Медіацентр УжНУ.
1. ЗНО – одна з небагатьох насправді ефективних (!) зреалізованих (!) реформ у незалежній Україні, яка уможливила чесний та прозорий вступ до вишів сотням тисяч абітурієнтів та істотно підважила (хоч і не ліквідувала цілком) окремі корупційні схеми в освіті. Доцільність ЗНО жодних сумнівів не викликає (!!!).
2. Самі по собі тести – зло, але наразі ніхто нічого кращого для адекватної перевірки знань та справедливого оцінювання в масових масштабах не вигадав. Вони, звісно, не вимірюють рівня особистості та інтелекту, проте у більшості випадків спрацьовує просте правило: розумний виконує тестові завдання краще від… не дуже розумного…
3. ЗНО з української мови та літератури, як і з історії України, – не просто форма перевірки шкільних знань, а дієвий спосіб консолідації нації, формування світогляду нових ґенерацій українців, закладання підвалин спільного горизонту знань і сподівань, зрештою, системи вартостей та спільних культурних кодів (перепрошую за патетику, але все це правда). Тестування із цих предметів – справа не тільки дидактична, але й політична. Україна – єдина країна! Для того й ЗНО, поміж іншим.
4. Саме тому сумнозвісний Табачник та іже з ним намагалися якщо не скасувати ЗНО загалом, то хоча б обкраяти та скаструвати програми з цих "світоглядних" дисциплін – так, щоб вихолостити з них усе українське чи принаймні відверто "націоналістичне". Тому, скажімо, із програми ЗНО з літератури зникли тексти про Голодомор "націоналістів" Самчука й Барки, натомість з’явилося оповіданнячко "інтернаціоналіста" Гончара про "подвиги" радянського воїна-"визволителя" на окупованих територіях. Між іншим, ці погано приховані, та дуже злющі табачниківські "блохи" перескочили і до цьогорічної програми ЗНО. Але зараз не про це.
5. За всі роки ЗНО з української мови та літератури не пригадую собі настільки недбало підготовленого блоку мовознавчих завдань. NB: літератури це не стосується; порівняно з мовними, літературні завдання сливе бездоганні та мають цілком однозначні відповіді, а тому жодних застережень не викликають. Вочевидь, їх готували справжні фахівці, хоча доскіпуватися до того, що саме такі завдання перевіряють – розум чи пам’ять, звісно, можна.
6. З-поміж 33 завдань частини 1 (українська мова; УВАГА: тут і далі йдеться лише ПРО БАЗОВИЙ РІВЕНЬ!!!) принаймні 7 видаються мені неоднозначними – такими, що не мають чіткої правильної відповіді або містять їх декілька. Це приблизно одна п’ята від мовних завдань та одна восьма – від усіх завдань цьогорічного ЗНО.
Приклади дивіться тут.