Но і чоуколом... Що це за день зрана такий... Першою прийшла кума Аліна. Нє, вона хороша кума, але зміюка. Прийшла в новій шубі. ЇЇ Петро у Італії десь робить, та з саминького Мілана їй шубу привіз! Потім Леся з роботи іде – в такій чорнобурці, мамко моя... Потім я у варош вибігла, а воно не закінчується – білборд – шуби скидка %, далі нова колекція від Ів Лорана – шиншиллове щастя. В перукарні сіла зачіску оновити – журнал на столі – “Соболя знову заходять у моду!» Та ви тут сказились чи шо?
Прихожу додому, Пішто сидить кіфлики жує з чайом, дивиться футьбол. Я біля нього сіла, перед очима то щастя песьцово-собольове, а я реву. А він... А він такий сухарь, чап кіфлика та далі на свій Манчестер Юнайтед.
Я говорю:
– Пішто, тадь кажи дашто.
А він... А він дожував і каже:
– Та я не пророк...
Тут вже я всерйоз розревілась: «Шубу хочу, Пішто, зроби щось, бо вмру. У Свєтки є, у Леськи є і лиш у мене нема...»
Помовчав, встав, взяв кошелька і в місто почалапав... А шубу. Шубу я люблю аби не дуже довга, така, як манто, аби сріблястими іскорками, аби і та Леська і Аліна язиками подавились від заздрощів. І нічо, шо весна надворі...
Тут Пішті мій прийшов, сумка ого яка!!! Приніс – дві кіла сельодки, моркву, крумпель, буряків, майонез... Ото зараз цибульку кришу і реву далі. Шуба буде зараз...
А в такій шубі найважливіше, то правильно замаринувати цибульку з оселедцем. Так що намілко нарізаємо і заливаємо її оцтом і водою (мож лимонним соком, хто як любить). Хай настоюється, поки на плиті варяться три великі картоплини з морквою і буряк окремо. Чого окремо? Бо раз им кинула все до рокашу в єдну кастрюлю, то в мене і картопля черлена, як буряк вийшла, і морква. Так шо окремо варимо і не забуваємо трихи підсолити.
А тим часом нарізаємо намілко філе оселедця...
Хвилин за 15-20 зливаємо воду з оцтом, перемішуємо з оселедцем і додаємо ложку домашньої пахучої олії.
Ну, а далі, як в кращих кулінарних традиціях – нашаровуємо і змащуємо майонезом (мож пісним, ко має). Спочатку оселедець з цибулькою:
Потім варену картоплю натираємо:
Далі моркву, і знов промащуємо майонезом:
Ну, і верхній шар – бурячок:
Файно загладжуємо нашу шубу і прикрашаємо якоюсь зеленню. Я знайшла мало свіжого шпинату. Не похібить і укропчик чи петрушка. І пакуємо все в холодильник на годинку, щоб настоялося.
Оце сидить мій Пішті, наминає шубу і приговарює: "Яка ж ти в мене, Ержіко, файна хозяюшка! Добре жесь згадала за шубу, я м її з нового году не їв. Смачна така!".
Так што є в ня зараз шуба, лем не така шо думала... Хоча може ця і краща, – сисю їсти мож... а нашто мені тота друга? Літо вже на носі... Та й тваринок чкода. Краще купальник у Піштія попрошу :)