Шопінг як спосіб підвищення інтелекту

Нас п’ятеро. Жіночої статі, за 25…У звичайному житті ми дуже серйозні особи: можемо легко підтримати розмову про якісь чергові вибори (це так по-чоловічому, тобто нелегковажно), прокоментувати рішення міськвиконкому ( як! ще є що розпродувати за копійки?), з двох слів накатати ледь не науковий текст, пояснити, у чому полягає техніка виконання рисунку, як вдало вкласти гроші у нерухомість, і проаналізувати ще багато корисних та глобальних речей.

Але часом це все занудство набридає і тоді є чудовий рецепт, перевірений мільйонами і поданий як вдалий спосіб психоемоційного розвантаження, - шопінг! А поєднаний з невеликою подорожжю та гарною компанією – це відпочинок, який конкретно відновлює атрофовані буденністю клітини мозку та відчуття, додає енергії та ефективно спонукає до…роботи. Треба ж якось урівноважити власні фінансові потоки.

Та от. Вирішили ми добряче шопінгнути. Тим більше на сусідніх «мадярах» (в Угорщині) Sale з великими нулями. До сусідньої Ніредьгази від кордону- менше 70 км. Рівна без ям ( аж нудно :) дорога – і ми вже паркуємося на першій точці нашого маршруту.  А потім – кава. перші чекіни подруг. І намагання пояснити ламаним закарпатським, що нам не додали бутерброда, нам би ще порцію картоплі і кока-коли. Нераціонально для організму, але ж сьогодні свято!

З думкою про прекрасне розбігаємося по крамничках торгового центру. Орієнтуємося на приємне для ока червоне «маркування»: знижки від 30 до 70%! О! футболки по пару євро.- одна з подруг вже накидала на руку яскравого трикотажу, сукня в підлогу гарненька, хоч і не Sale, але дешевша, ніж з Sale в ужгородських магазинах! Сюди ще сумочку за нереально сентиментальною ціною, і – перший пішов J Поки я розглядаю сукню-комбінацію і думаю, де б це себе у такому вигляді прилаштувати, інша подруга  - бере штурмом сусідній «бутік»: спідниця - прекрасна, беремо! Блузка - просто зашибісь, однозначно підійде! Сюди ще обов’язково цей светрик, сукня з неземними кольорами просто необхідна кожній пристойній дівчині, купуємо! Не встигаю обернутися, як ще одна учасниця шопінг-експерименту намагається одягнути чоловічий светр на продавця. На мигах показуючи йому, чому він мусить це зробити :) Все дуже просто, хоча хлопець ніяк не піддається на пропозицію: дівчині треба приміряти виріб на чоловіка, подібної статури до її власного! Тут в поле зору впадає ще один дядечко! Прослухавши спіч подруги «англо-угорською», він поблажливо посміхається : «можете по-нашому!» і радо пропонує власний торс. Наших тут немало, у сусідньому магазині можна зустріти і власного сусіда. А попід торговими центрами чимало авто із закарпатськими номерами.

Для кращої координації домовляємося зустрітися біля входу у торговий центр. Після визначеного часу проходить півгодини, 40 хвилин. Треба йти на пошуки, вирішує частина нашої компанії і знаходить другу частину глибоко у нетрях чергового «бутіка». О, який гарний купальник, як це ми його не бачили. І шалик… Купальник ( недорого) беремо, шалик, ну нехай, іншим разом. І ми спускаємося на парковку. Пропущу історію, як ми не могли виїхати, бо картку за сплату парковки проковтнув атомат. Все це ми побороли і прибули у наступний торговий центр.

Здається, що дитячий одяг у порівнянні з українськими цінами тут коштує копійки. Головні убори по 20-30 грн., джинси по 80-100 грн. якісні, фірмові (середнього сегменту) вироби. Беру себе в руки біля крихітних суконь, штанців, кофтинок… і переходжу у «дорослу» зону, де бігають подруги, висмикуючи з рядів вподобані речі. З торбами виходимо всі разом. Одну все – таки забули. Повертаємося і тут помічаю на манекені ідеальний, необхідний на всі випадки життя, прекрасний, єдиний і тому такий бажаний… жакетик! Жакетик раптом помічає весь наш колектив! І знову кидається міряти. Але вже не у спеціально відведені кабінки. Подруга легким порухом скидає футболку посеред залу і одягає жакетик на білизну. У бік летять сандалі, бо до спідниці, яку вона саме приміряє, це взуття не підходить. На нас не звертають увагу, шопінгуєш  по-справжньому – приховувати нічого!

Дев’ята вечора. Нема сил. Але є ще обов’язковий пункт програми – Tesco. Супермаркет, який відвідує «на мадярах» кожен порядний закарпатець. Ми – не виняток. Традиційний марафон поміж рядами. Насамкінець, оскільки всі кафе закриті, купуємо хліб та ковбасу. Вже у машині видивляємося, що буханка зі цвіллю! І ковбаса щось не так попахує :(  Витрачаємо такий дорогоцінний час (вже майже північ) і відправляємо делегацію назад на касу, розбиратися. Хліб приймають назад, а щодо ковбаси. Це ж пластикова упаковка, пояснює касирка, тому і душок через хвилину вивітриться. Ковбаси вже не хочеться. І ми прямуємо на кордон.

Наступного дня у мене дико боліли ноги, кілометраж  магазинами вийшов точно достойний! Зате була ясна голова та гарний настрій. А ще, як кажуть вчені, фізичне навантаження сприяє збільшенню мозкової активності, що  відповідно підвищує розумові здібності. Може то на роботу сходити, чи що ? :)