Наш перший журнал

Наш перший журнал

Мабуть безсоння, коли ти прожив тільки чверть століття, це не зовсім добре. Та в моєму випадку воно дало старт новому проекту в моєму житті. Сподіваюсь, не тільки в моєму ;)

Що це за проект?

Так склались зірки, що основне місце моєї роботи зараз більше пов'язане із виконанням державних завдань, ніж із моїм основним фахом чи хобі. І як би динамічно не розвивалась наша країна,  творчості та креативності у житті завжди не вистачає. Саме тому надлишок (чи залишок) своєї енергії витратив на пошук незаповненої ніші в Закарпатті.

Наш край - привабливий для гостей. Але чи вистачає яскравості в житті самим його жителям? Навчаючись та працюючи в одному з обласних центрів я звик черпати цікаву інформацію про життя людей та міста із глянцевих журналів різної тематики. Повернувшись до Закарпаття відчув, що тут мені цього не вистачає. Тут мене зустріли тільки всеукраїнські газети і журнали та сіра районка, яка не вмістить і сотої долі того, чим дихає край.

Тому, приблизно три місяці тому, користувачі одного із пабліків у соцмережі побачили таку картинку:

Public promo

Так народжувався новий проект, новий журнал. І поки користувачі "лайкали" картинку, крихта за крихтою збирався матеріал, яскраві фото, паралельно освоював методи верстки, адже я ніколи із цим не стикався. Зізнаюсь, перший випуск вийшов "зроблений на коліні" за допомогою фотошопу і звичайного текстового редактора!

Сил на будь-яке просування журналу банально не вистачило, поклав сподівання на потенційну аудиторію близько 3 тис. осіб у соцмережі і на кілька днів відійшов у спостерігачі. Зовсім не афішуючи своєї причетності до видання за кілька днів отримав повідомлення від кількох знайомих, які впізнали стиль роботи і намагались вивести на чисту воду, паралельно розцмокуючи компліменти журналу :-)
   

Відхилившись від теми: для чого я завів тут блог? Я не опублікую тут жодного посилання на журнал і не рекламуватиму його. Принаймні зараз. Я тільки описуватиму те, з чим мені довелось зіткнутись, опановуючи зовсім нову для себе справу. Можливо, ці нотатки для когось стануть мотиватором. Для когось нічим не стануть, бо він їх не прочитає. Мораль моїх нотаток - варто давати вихід своїй енергії, інакше доведеться випускати журнал :-) Не гарантую регулярності постів у блозі, як і того, що взагалі продовжу сюди писати.

Ось так ми з'явились на світ і прожили своїх перших два дні, поки почали діяти далі. А що було далі я обов'язково напишу. Але тільки тоді, як отримаю від вас хоча б один лист-відгук на цей пост на newpublicmagazine@gmail.com або коментар внизу.

Сподіваюсь, вам буде цікаво дізнатись, як відрегаували соцмережі на журнал, як робилась e-mail - розсилка, і якого листа я зараз чекаю найбільше?

Loading...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...