Свіжу рибу у грецькому селищі возили зранку вузькими вуличками і голосно про це повідомляли. Але Тамара, власниця міні-готелю та невеликого супермаркету (виїхала з України до Греції понад 20 років тому) порадила: поїдьте у рибний магазин за 1км до Івана... з Мукачева! Мукачево за 1500 км від Ужгорода - це надихало.
Ми з подругою стояли між лотками з різною рибою і по назвах грецькою намагалися вгадати "хто є хто" і найголовніше - вичислити "Івана з Мукачева". Раптом хтось біля нас чистою закарпатською видав: "Но, може вже щось скажете?",- худорлявий чоловік у білому фартусі вичислив натомість нас: ) "Чекаємо, що ви порекомендуєте", - не розгубилась подруга. Відваживши нам риби, Іван запитав: "На 10 євро добре буде? " і жменею зачерпнув ще кілька рибин "зверху". Потім всю ту рибну торбу майстерно почистив за кілька хвилин, пояснив, як смажити "знаєте, нє", показав, як повернутися, не виїжджаючи на трасу і підморгнув : "Ще ж прийдете!" Ми, звісно, захотіли риби ще і приїхали до Івана.
Іван перебрався до Греції на початку 90-х, тепер тут уся його родина. «Я всі гроші вкладав у дітей, - каже Іван, - син має дві вищі освіти, зараз на військовій службі на Кріті. Донька вчиться. Ще коли була маленькою, повів на комп’ютерні курси, тепер вона суперспеціаліст». Діти незабаром отримають громадянство. В Івана громадянства нема. По-перше, каже, тут своя корупція: пропонували якось раніше оформити, але за великі гроші. По-друге, документи (вид на проживання) дозволяють роками жити в Греції і працювати. До 2008 року у Греції всі раювали, тепер треба добряче крутитися, щоб заробити на прожиття, - пояснює наш грецький закарпатець і демонструє рибні закапелки з різними морськими делікатесами. Підприємливість в Івана, мабуть що, вроджена: ще наприкінці 80-их він «крутив» бізнес у Мукачеві. Возив елітне шампанське з Грузії, був так званим монополістом, тримав ферму і робив ще кілька справ паралельно. І це поза офіційною радянською роботою, працевлаштованим Іван був на якомусь чи то молоковозі, чи ще якомусь такому транспорті. Але братві 90-их бізнесова активність мукачівця не сподобалась. Так Іван розпочав новий етап свого життя вже на території сучасної Еллади.
Працював на трейлері, навіть демонстрував свою роботу телевізійникам одного з національних українських каналів у спец. програмі. «Важка була робота, - розповідає. - Вже на світанку за рибою приїжджали покупці. Зараз у магазині теж роботи не бракує: о 5 ранку закуповуємо рибу, до першої години дня розпродаємо, те, що залишилося, веземо на ринок. Потім знову закуповуємо і так постійно у русі». Поміж тим Іван ще організовує дозвілля нашим туристам: екскурсії на будь-який смак та гаманець. «Хтось хоче на яхту, хтось подивитися визначні місця, хтось не знає, як відпочити, допомагаємо», - усміхається Іван. Щороку приїжджає у Мукачево, мабуть, відпочити :) А у літній сезон радо допомагає численними закарпатським знайомим і не тільки закарпатським, і не тільки знайомим облаштуватися на час відпустки у Греції. Однозначно треба ще сфотографувати Івана на батьківщині :) І надихнутися його оптимізмом!
Жовто-блакитний туризм
Вже кілька днів ми чатували на сусідів. На їхньому балкончику висів жовто-блакитний прапор. Цей знак я побачила, як тільки ми поселилися в апартаменти до милої грецької бабуськи Нопі. У когось труси з ліфчиками сохли, а тут все патріотично – український прапор! Сусідів «здала» все та ж Тамара. «Це українські дівчата там живуть, студентки. Приїхали на практику у готельний комплекс, вчаться у Києві. Молодь знімає цілий будинок, є з різних країн».
Через тиждень ми таки зустрілися балконами. Тетяна, сама з Одеської області, вчиться у столиці у приватному вузі на «туризмі». Оскільки власник - грек, щороку студенти проходять практику на дорогих курортах Греції, житло та харчування оплачує виш, крім того ще є зарплата. «Можна також підробити, займаючись з дітьми беббі-сіттером, - розповіла Тетяна. – Година такої роботи – 10 євро». Дівчат з України 5-ро, працюють на різних посадах. Тетяна - аніматор. Найважче працювати, коли приїжджають «руссо-турісто». «У червні, коли дешевше, заїжджають британці, їхні діти чемні, спокійні. – ділиться з сусіднього балкону особливостями роботи по-грецьки Тетяна. – Зате коли починається високий сезон, їдуть росіяни. Британці з їхніх дітей дивуються і питають «звідки такі взялися, що за виховання!». Доводиться важко». До українців греки ставляться добре, ще багато у готелі, де працює Тетяна, відпочивальників з Грузії. «Вони теж прихильні до українців». Дівчата, які кілька місяців перебувають за сотні кілометрів від рідного дому, хвилюються, як там все складеться. Жовто-блакитний прапор повісили з обох боків будинку, увагу перехожих привертають щоразу.
Калімера по-київськи
Тамара та Васіліус познайомились у Києві на початку 90-их, одружились і блондинка-українка переїхала до Греції. Ми ходили до Тамари на оливки, фету, свіжий хліб, кавуни та ще по дрібницях. Супермаркет цієї грецько-української сім’ї вміщав багато корисних речей. Крім того Тамара має невеликий готель: здає апартаменти у літній сезон. Працює з години 5-ої ранку. Тоді у крамницю привозять свіжі хліб та молоко. Закриває супермаркет далеко за північ. Відпочиває у зимовий час, тоді сімейство повертається у Салоніки, де й мешкає. А у квітні знову на Халкідіки: готувати для туристів апартаменти та налаштовуватися на нескінченний потік покупців. «Калімера» - «Добрий день» грецькою я вивчила якраз у супермаркеті Тамари. Вона, не помічаючи, вільно міняє грецьку на українську, російську і навпаки. Переживає за Україну, Васіліус навіть був на Майдані. «Тут своя мафія, - додає він, попиваючи традиційний грецький самогон.- Політики всюди однакові».
З супермаркета Тамари в останній день відпустки ми тягнемо 5-літрову каністру оливкового масла. Якби повідомили про свої бажання заздалегідь, отримали б продукт домашнього виробництва. Все, як у нас вдома :) Тамара з чоловіком пакують нам на дорогу солодощів і вина. Хочеться, щоб ця майже паралельна реальність не закінчувалсь.