Дякую ужгородцям, або про те, як біда об’єднує…

Дякую ужгородцям, або про те, як біда об’єднує…


Цими днями в ужгородському ТЦ «Дастор» триває збір речей та продуктів для військових і прикордонників, що перебувають на Сході країни. Напередодні я долучилася до акції у ролі волонтера. Завдання було простим – роздавати на вході списки продуктів, що потрібні військовим, і просити долучитися до акції. Спочатку я була шокована, адже доки кошики були пусті, люди проходили повз. Однак уже за кілька хвилин у них почали з’являтися перші продукти, а то і цілі пакунки.

З моїх спостережень, несли продукти ті, хто справді розуміє, що коїться у країні. Це люди різних вікових груп, соціального статусу, статі. Ці бідні і багаті, студенти і пенсіонери. Це чоловіки і жінки, та навіть діти.

Усього за дві години купа вражень і емоцій. Дуже мені сподобався один великий вчинок маленької людини. Мама з хлопчиком років 8-9 стояли біля входу в очікуванні когось, список взяла, але сказала, що вийшла без гаманця аби тільки когось зустріти. Хлопчик був ошатно вбраний у сорочку, склалося враження, що вони саме зі шкільної лінійки чи чогось подібного. Почувши, що ми збираємо продукти для солдат, він зразу засмикав маму за руку: «Мамо, у мене є ті 20 гривень!». Вони одразу пішли до торгово залу, за кілька хвилин хлопчик гордо приніс і поклав до кошика свій внесок у велику і добру справу. От у таких ситуаціях проявляється найбільший патріотизм.

Ще вразили молоді хлопці, які розуміють, що за сотні кілометрів звідси воюють їх ровесники. Вони приносили повні пакети продуктів. Було декілька чоловіків, які принесли кілька блоків цигарок, бо розуміють хлопців, для яких це невеликий, але антидепресант.

До доброї справи долучилися і відомі ужгородські активісти, та навіть колишній міський голова. Була й тітонька, яка почала промивати мені мізки, мовляв я нічого не знаю і ми збираємо продукти для вбивць співвітчизників, після мої декількох фраз і різких поглядів, вона повернулася і принесла консерви.

Дуже багато продуктів приносили пенсіонери і достатньо скромно вдягнені люди. Були навіть випадки, коли люди купували продукти і все ставили у кошик, залишивши себе без покупок. Осторонь біди не залишилися ніхто з тих, хто розуміє, що відбувається. Дуже розчулила скромна жіночка, яка виявилася мамою одного із солдатів, що зараз у Луганську. Вже три місяці вона чекає сина і молиться. Сказала, що купить спіднє і шкарпетки і принесе хлопцям. Дуже сподівається, що посилки хоч трохи потішать наших солдат, бо знає, як їм там важко.  Кожен із них для неї як син.

Однак був і контингент тих, хто на прохання допомогти демонстративно з пихатістю відвертався, йшов зі своїм френчом і шпильками на ескалатор, і вдавав, що нічого не помічає.  Шкода, що серед нас і досі є ті, хто не може банально витягнути голови з піску, процитую Раневську, навіть під найпишнішим хвостом пави завжди ховається звичайна куряча сра*а.

Але, але цей день повернув мені віру у людей. Добрих людей, які прагнуть допомогти, відмовлять собі у чомусь, аби поділитися – більшість. Земля кругла, кожна добра справа повертається сто разів. Продукти збиратимуть до кінця травня у ТЦ «Дастор». Наступного тижня їх військовими і громадськими активістами передадуть нашим солдатам на Схід. За перший день акції зібрали 8 візків круп, консерв та солодощів. Слава Україні, Героям Слава!

       

 

 

 

Loading...
Зображення користувача Zlokincip.

. . . .

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...