В'єтнам, Туреччина, Греція чи Україна – де працювати дипломатом найцікавіше?

Думаю, що найцікавіша робота була і є в Україні. З 2012го, тобто вже 6 років я працюю в цій чудовій країні. І можу сказати, що з точки зору консульської роботи я тут зустрівся з дуже різноманітними ситуаціями. За цей час змінилася влада, прийшла, на жаль, війна на Сході, несподівана анексія Криму. Тут я пережив евакуацію своїх рідних під час Майдану. Тут ми допомагали, наприклад, коли я працював у Києві, оформлювати візи для переслідуваних попереднім режимом. Для мене робота в Україні дуже різноманітна.

В'єтнам, Туреччина, Греція - це були стандартні консульські пости, де зустрічався із, можна сказати, звичайними очікуваними ситуаціями. Але Україна мені принесла багато нового досвіду, багато нових ситуацій, з якими я ніколи перед тим не зустрічався.

Що в роботі дипломата найважче?

Я просто генеральний консул, а це спеціальна сфера роботи дипломата. Найважче – коли зустрічаєшся з трагедією чеського громадянина, навіть смертю. Була ситуації в Греції, де після весілля (обом молодятам по 26 років), чоловік помер на пляжі. Я говорив з його вдовою за 3 години після цього. Тож консул мусить працювати і як психолог, щоб допомогти справитися з такими важкими ситуаціями. Коли зустрічаєшся зі смертю, людськими трагедіями і треба їх вирішувати, вирішувати правильно, за законом, щоб не нашкодити – це для мене найважча частина роботи.

В якій країні Вам хотілось би отримати наступну посаду?

Людина це ніколи не знає. Це якраз і є доля дипломата. Я вже багато років працюю за кордоном, але наразі ще не думаю про те, де буде мій майбутній пост. Імовірно, спочатку треба повернутися у Прагу, попрацювати там кілька років на МЗС. Хотів би опинитися десь, де людина не скучає. Для мене, наприклад, працювати в Парижі чи Лондоні може бути цікаво, але до серця ближче Східна Європа або такі місця, де людина не повинна працювати тільки стандартно, а натомість завжди вирішувати щось надзвичайне. Можливо, якась із країн колишнього СРСР знову. Або Азія. Коли я працював у В'єтнамі, то було досить важко, але одночасно і дуже цікаво.
Ви дуже гарно розмовляєте українською.

Дякую, я вчу українську мову, це індивідуальні уроки з вчителькою 2 рази на тиждень. Думаю, що дипломат повинен добре знати країну, в якій працює, і невід'ємною частиною такої роботи є вивчення мови. Це завжди було мені корисно. У Туреччині я також вчив турецьку і це допомогло в ситуаціях, коли я, як консул, потрапив до компанії, де ніхто не говорив ні моєю мовою, ні англійською, а тільки турецькою і я повинен був справитися.

Добре відомо, що якщо люди продемонструє, що хоча б пробує говорити мовою партнерів, з якими розмовляє, то вони стають більш відкритими. Це, так би мовити, відкриває ворота в комунікації і допомагає домогтися хороших результатів для обох цих сторін.

Ваша сім'я також живе зараз в Україні?

Так, вже 6 років. У мене є дочка і у вересні вона піде в школу у Львові. Це буде маленька група дітей, побачимо, як справиться. Вона ходить тут у садочок і думаю, що володіє українською ще й краще, ніж я. Це буде новий крок в її житті.
Не так давно Ви відвідували Закарпаття. Які враження залишилися?

Закарпаття було частиною колишньої міжвоєнної Чехословацької республіки. Тому я завжди радо відвідую його, дружимо із активістами у Колочаві. Я там завжди бачу чеський слід, що залишився і в Хусті, і в Ужгороді, не тільки в Колочаві. І завжди чую, що люди, згадуючи розповіді батьків чи бабусь і дідусів, завжди з добротою згадують «чеський» період Закарпаття. Я радий, що нам вдалося відновити вивчення чеської мови в Ужгороді з чеським викладачем. Мова – це засіб об'єднання людей. Тому я радий, що українці вивчають чеську, а я – українську (усміхається, - авт).

Мене досі вражає, що у чеській мові є слова без жодного голосного. А у Вас є якісь улюблені українські слова або слова, що звучать дивно для Вашого слуху?

Не те що дивно, але є такі нюанси, коли слово в українській мові має абсолютно протилежне значення, ніж майже таке саме в чеській. Як «черствий» хліб, наприклад. Це трохи людину змушує думати, оскільки це як пастка схожих мов. Можеш думати, що все розумієш, але втрапиш у таку пастку і весь зміст викривлено.

Ужгород має цілий район чеської забудови, чи нагадує Вам він Прагу?

І Ужгород, і Львів. Якщо говорити про Київ – то це столиця вашої країни, а от у Львові та Ужгороді я почуваю себе напевно, як вдома. Це просто Середня Європа. Недаремно кажуть, що Львів – найсхідніше середньоєвропейське місто. І я це добре відчуваю тут, коли гуляю в центрі – це просто як в Польщі чи Чехії. Ужгород – те саме. Я там завжди почуваюся там добре, навіть не відчуваю, що я – за кордоном.

Тому я радий, що мені вдалося працювати в Україні, бо, відверто кажучи, коли я казав друзям чи близьким у 2012-му, що збираюся в Україну, для них звичною відповіддю було: «Що ти поганого зробив?!». Потім, коли я тут почав працювати, вони відвідували мене і всі казали: «О, це хороша країна!». І це я теж вважаю однією з моїх основних задач – розширювати цю правильну картину про Україну.

Думаю, інакші думки - це вплив 90-х, коли українці в Чехії працювали практично тільки на будівництві і це був єдиний досвід для чехів у контакті з українцями. Зараз, коли Україна теж розвивається, до нас приходять звідси лікарі, фахівці сфери ІТ, кваліфіковані медсестри, то люди також міняють свою думку про Україну.
Якби зараз хтось із Ваших земляків попросив назвати 3 пункти в Україні, які варто відвідати, що б Ви порадили?

Не буду мабуть казати про Чорнобиль, це було моє особисте бажання там побувати. Чехи при згадці про Україну відразу назвуть вам Карпати і Чорнобиль. Та я би їм назвав набагато більше місць, які потрібно відвідати. Нехай ваша перша поїздка буде в Карпати, просто щоб познайомитися з місцями, де зостався чеський слід – все Закарпаття. Гори Карпати – це для мене щось зовсім інше, ніж Альпи. Там людина вже не відпочине так, як в українських Карпатах, де в багатьох місцях ще нема сигналу мобільного. І це я кажу як плюс, а не мінус. Нема інтернету, і це теж плюс, бо людина має відпочити від електронної комунікації, просто щоб не зійти з розуму.

Потім напевно порекомендував би відвідати Львів. Саме чехам, бо поляків тут і так багато. А чехи ще належно не виявили красу Львова. Думаю, що це головним чином через довгі черги на кордонах. Тому я з нетерпінням чекаю авіа-рейсу «Брно-Львів», це має статися вже на початку наступного року. Коли запустять авіарейс між цими двома містами, тут точно збільшиться потік чеських туристів. І вони дізнаються, що тут поблизу, за кількасот кілометрів, є справжні шедеври з точки зору ЮНЕСКО в тім числі. Львів є справжнім шедевром архітектури, культури.

Третя порада – зустрічатися з людьми. Це вже не про міста, а просто про громадян України. Щоб наші люди дізналися, що українці – просто європейці. Це не східний народ, так, це пострадянський простір і, звичайно, було не можливо у той час інакше. Але на практиці насправді українці – європейці і вони думають схоже, як ми, як чехи. Маємо схожі традиції, культуру, культурні цінності.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській республіці Євген Перебийніс розповідав нам у «Ранковій каві», що у Празі досі немає ресторану української кухні. А в Україні Ви зустрічали чеські ресторани?

Чеського ресторану не бачив. Є заклади, де варять чеське пиво під керівництвом чеських пивоварів, які приїжджають сюди, чи імпортують свої напої до України. Майже усі чеські напої тут можна купити, а саме страви не бачив.

Але я за ними ніколи не скучав, я не така людна. В Туреччині, наприклад, не скучав за свининою. Завжди там, де я працюю, звикаю до місцевої. І я не той, хто у відпустці одразу біжить в ресторан свого міста і хоче зразу всього чеського. Мені подобається їжа в Україні, тут є дуже смачні страви і людина тут повинна думати про себе, щоб не розтовстіти (усміхається, - авт).

Мені дуже подобається, що у Західній Україні є не тільки хороші ресторани, а заклади з якоюсь ідеєю, думкою. Це дуже цікаво.
Яка з українських страв смакує Вам найбільше?

Наприклад, вчора вечеряв домашніми варениками.

Хтось приготував для Вас власноруч?

Так, одна господиня, яка живе тут за 200 м від консульства готує домашні страви на замовлення. Звернувся за рекомендацією моєї вчительки української мови. Ще люблю гірчицю сорту «російська гостра», але це не російський продукт, просто так називається вид смаку. Це той «сувенір», який щоразу мушу привозити батькові. Він просить не горілку чи сигарети, а саме цю гірчицю (усміхається, - авт). Хоч і горілка тут в Україні хороша. І львівська кава дуже смачна.

Яких звичних у Чехії продуктів чи страв бракує Вам тут, в Україні?

Не бракує, ні. У Львові та всій Західній Україні не важко знайти чеські продукти, легше, ніж, до прикладу, в Києві. Але я купую українські продукти і задоволений ними. Тут дуже хороше м'ясо і молочні продукти, кращі, ніж в Чехії часом – природні, натуральні. З цієї точки зору я дуже задоволений життям в Україні.

А які мінуси відчуваєте?

Звичайно, всі народні проблеми. Ну і боротьба з корупцією – це, ясно, основний челендж для України. І потрібно, щоб тут була воля до цієї боротьби. Якщо протидія корупції стане успішною, то все піде легше і в інших сферах. Ще - рівень життя, думаю. Хотів би бачити, щоб люди більше вірили своїй країні. Але щоб вірити і допомагати країні, треба щоб країна показувала людям, що вона бореться за них, щоб життя її громадян ставало кращим. А саме це було б добре видно саме завдяки результатам боротьби з корупцією.
Що просять привезти Вас друзі з України?

Зазвичай везу з собою українську горілку. У цих дозволених лімітованих кількостях, звичайно.

Де в Україні Ви відпочиваєте? Чи обираєте для відпустки більш екзотичні країни?

У мене є три види відпустки. Один з них – це справді екзотичні країна, вже кілька років їжджу зимою в тепло – Шрі Ланка чи Тайланд, наприклад. Потім, звичайно, другий вид – відпочинок в Україні, люблю Карпати, як я вже казав. Це близько для мене, коли працюю в Львові. І це відпочинок духу, хоча б на кілька днів. І третя частина – Чеська республіка. Якщо людина 48 тижнів у році за кордоном, то вона, звичайно, скучає за Чехією. Дуже радий потім 2 тижні провести час в рідній країні. Напевно, просто насолоджуюсь тим, що я в Чехії, приємно просто навіть чути чеську мову довкола, зайти в чеський ресторан. Людина може працювати за кордоном все життя, але ніколи не повинна забувати про свою країну.

У Чехії дуже багато українців. Скільки людей звертаються до Вашого консульства щоденно? Чи стало їх менше після запровадження «безвізу»?

Всюди, включаючи консульство в Києві, після введення безвізового режиму кількість заявників знизилася. Але не у нас тут. Ще й на 30 % зросла. Причина зрозуміла – безвізовий режим не стосується мети працевлаштування, а Західна Україна їде в ЄС працювати. За статистикою, якщо торік в середньому у нас було 32-33 тисяч «шенгенських» заявників, то зараз за півроку опрацювали понад 50 тисяч заяв, а ми тільки на початку серпня. До кінця року будуть всі 80 000.

Ми - єдине консульство, яке опрацьовує заявки у рамках програми «Україна», де ми приймаємо 20 тисяч осіб по довгостроковій робочій карту щороку. Значить, ми вже не консульство, а, можна сказати, візова фабрика. Не зрівнятися за кількостями з поляками, але ми на другому місці.
Саме хотіла запитати, як оцінюєте успішність пілотного проекту «Україна» (стосується висококваліфікованих спеціалістів в галузі ядерної фізики, математики, гідрології, інженерії, медицини тощо). Як і режиму «Україна», що стосується середньо кваліфікованих спеціалістів.

Звичайно, з точки зору Чеської республіки – це дуже добре. Без українців наші роботодавці просто не змогли б працювати. Завжди є нестача робочої сили, наші роботодавці кажуть, що можливо йдеться і про 200 тисяч вакантних робочих місць. У Чехії працівників просто не вистачає. Тому шукаємо за кордоном. За статистикою, зараз 130 тисяч українців живуть в Чехії, і це найбільша національна меншина. Українців у нас навіть більше, ніж словаків. І це я говорю про офіційні дані. Тобто це суттєва допомога для Чехії, ми б просто не могли існувати без українців.

З точки зору України - розумію, що це не є добре, коли з країни, яка повинна розвиватися, яке бореться з ворогом на Сході, це не дуже приємна інформація, що її громадяни йдуть за кордон. Ми у схожій ситуації: від нас чехи йдуть у Німеччину, Британію, це природня робоча міграція. Але я впевнений, що українці, які отримали досвід роботи чи освіту в Чехії повертаються в Україну і зі своїм досвідом, з європейськими цінностями будуть допомагати цій красивій країні. Треба працювати тут на місці, створювати умови для закордонних інвестицій, щоб виникали спільні підприємства на території України, з хорошими європейськими зарплатами, завдяки яким би українці хотіли залишатися в Україні.

З якими проблемами стикають громадяни Чеської республіки в Україні найчастіше?

Втрата паспорта. Добре, що є почесне консульство в Ужгороді, де почесний консул дуже нам допомагає. Найчастіше, здається, саме в Карпатах люди гублять документи. Також є щорічно кілька ДТП за участі чехів. Просять знайти адвоката чи перекладача. Також допомагаємо в комунікації з поліцією та судом.

Іноді тут, на жаль, стається така погана річ, коли чехи приходять до свого авто, а там.. нема номерів. Потім аферисти дзвонять і пропонують віддати номер за оплату. Ми, звичайно, радимо тільки звертатися в поліцію. Але на практиці людина не рідко погоджується на вимогу, щоб швидко отримати номер назад.

Хоч у одному випадку зловили таких крадіїв?

На жаль, ні, мені не відомо жодного такого.
Як щодо скасування системи Visapoint? Та чи успішно працює нова система реєстрації на подання клопотань про надання віз через звичайну електронну пошту?

Радий, що ви питаєте. Visapoint ніколи не була проблематичною для усіх країн, де ми її вводили. Проблеми виникли тільки в Україні, Монголії та В'єтнамі, і тільки з точки зору робочих віз. Ми повинні були щось зробити, тому що існує великий попит зі сторони українців, тому ми ввели ці урядові програми для висококваліфікованих працівників (програма «Україна») і для середньо кваліфікованих (найбільший, який опрацьовуємо ми у Львові – так званий «режим «Україна». Вважаю, було б добре ще й запровадити окремий режим для низько кваліфікованих професій. Попит інколи значно перевищує можливості чеських консульських установ. Ми просто не в змозі задовільними всіх бажаючих отримати робочу візу. Інші категорії – студентів, наприклад – це без проблем. І цим попитом зловживають так звані посередники – просто на тротуарі, в інтернеті, будь-де. Вони просто безсовісно брешуть людям, що мають зв'язок з консульством і можуть забезпечити позитивний результат. Це абсолютна неправда. З моєї точки зору, якби всі робочі візи були оформлені через урядові програми, то й цих посередників не було б. Згадані програми працюють так, що не українці реєструються в консульстві, а навпаки ми дзвонимо українцю і реєструємо його. Це хороший крок вперед для нас. А людям, які хочуть працювати в Чехії, рекомендуємо шукати роботодавців, які вже включені в цю урядову програму або планують це зробити. Щоб позбавитися посередників, нехай люди, по-перше, читають веб-сайт консульства, а не вірять сусіду чи комусь на тротуарі. Вірити треба офіційному джерелу. І, по-друге, слід шукати роботодавців, які вже, як я казав, є в урядових програмах. Тоді не треба платити «посереднику», «боротися» з реєстрацією, а тільки очікувати на дзвінок з консульства.

Кілька місяців тому набув чинності закон про захист персональних даних європейців (GDPR). Чи це якимось чином змінило підхід до роботи консульства?

Практично не змінив, єдине –ми вже не може обмінюватися інформацію з іншими консульствами через звичайну електронну пошту. Для цього відтепер існує спеціальний «візовий мейл».

У яких сферах найчастіше співпрацює чеський і український бізнес?

Для мене це теж одне із завдань – сприяти такій співпрацю, поширювати успішний досвід. Тут є декілька інвесторів, працюють чеські підприємства. В основному чеські бізнесмени зосереджуються на Закарпатті, де є вже кілька успішних спільних проектів. У Львівській області працює компанія, яка займається видобутком газу на Львівщині та Франківщині. В Ужгороді працює українська компанія з чеськими авто. У Хусті - фабрика, яка займається видобутком мінеральних вод. Я хотів би, щоб чеські підприємства знали більше про ці успішні проекти, щоб приходили сюди і засновували інші спільні успішні підприємства. Тому що я знаю дуже добре Західну Україну, тут багато можливостей і умови для ведення бізнесу покращуються. Хоча б за словами тих, хто тут вже працює.
У офіційній біографії зазначено, що захоплюєтеся читанням і спортом. Що читали останнім часом і який спорт Вам до душі?

Бігаю 8 км щоранку, включаючи нинішній день. Шукаючи будинок тут, виходив саме з того, щоб був парк і стадіон неподалік. Це добре для мене, але не для колег (усміхається, - авт). Встаю о 6.15, 45 хвилин бігаю, снідаю і о 8.30 я вже на роботі – повний енергії, уже чекаю роботи від моїх колег, які натомість лише приходять, шукають каву, у них ще закриті очі, а я вже хочу активної діяльності. Мені і в Києві казали , і тут, що я вітер – приходжу в офіс і зразу працюю та від інших вимагаю.

Маю абонемент до спортзалу, але нема на це часу. Краще – бігати зранку, бо це незалежно від інших справ, від погоди, від пори року. Хоча.. Я думав, що готовий до будь-якої погоди, але вчора зранку була така гроза, що я сказав: добре, все-таки існують такі ранки, коли я не можу бігати.

А щодо читання - я випускник філфаку, займався чеською та англійською мовами, а отже повинен був багато читати. Я завжди це читати. Зараз менше часу на це, на жаль, але завжди любив і люблю белетристику, і маю ще з університету такий список книг (декілька сотень), які я б хотів прочитати до кінця свого життя. Це світова література, the best of. Проблема тільки в тому, що цей список постійно розширюється, бо вже 20 років минуло з часу закінчення університету і, зрозуміло, вийшло багато нових книг за цей час.

Що б Ви порадили прочитати для вивчення чеської мови?

Щось легке для початку. Наприклад, першою мовою моєї бабусі була німецька. Після ДСВ вона одружилася з чехом і залишилася в країні, але не володіла чеською. І вона читала найлегші романи – «червона бібліотека», як ми кажемо. Я би ніколи це не читав, але такі тексти є легким, що добре для початківця. А потім людина може переходити до більш якісної літератури. Можливо, для початку також добрий детектив, якісь легкі тексти, не кажу зовсім «для дурнів», але з точки зору вивчення мови краще починати з легшого і переходити до важчого. Можливо, читайте журнали. Серед них теж є легші і складніші. Коли я починав вивчати українську, то стартував саме з бульварних українських журналів. Щодня долав одну сторінку – саме не через зміст, а задля мови.
Ви любите каву?

Так, тут я повинен пити львівську каву. Але це не тільки повинність, а й приємність, бо львівська кава дуже добра. Люблю лате-мак'ято. Можливо, раз у два дні роблю для себе його, коли є час. У Туреччині закохався у каву по-турецьки. Напевно, це для мене був сюрприз, як може кава по-турецьки бути смачною. Там вона справді неповторна.



Ганна Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Галина Цах



P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п'ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua
В'єтнам, Туреччина, Греція чи Україна – де працювати дипломатом найцікавіше?

Думаю, що найцікавіша робота була і є в Україні. З 2012го, тобто вже 6 років я працюю в цій чудовій країні. І можу сказати, що з точки зору консульської роботи я тут зустрівся з дуже різноманітними ситуаціями. За цей час змінилася влада, прийшла, на жаль, війна на Сході, несподівана анексія Криму. Тут я пережив евакуацію своїх рідних під час Майдану. Тут ми допомагали, наприклад, коли я працював у Києві, оформлювати візи для переслідуваних попереднім режимом. Для мене робота в Україні дуже різноманітна.

В'єтнам, Туреччина, Греція - це були стандартні консульські пости, де зустрічався із, можна сказати, звичайними очікуваними ситуаціями. Але Україна мені принесла багато нового досвіду, багато нових ситуацій, з якими я ніколи перед тим не зустрічався.

Що в роботі дипломата найважче?

Я просто генеральний консул, а це спеціальна сфера роботи дипломата. Найважче – коли зустрічаєшся з трагедією чеського громадянина, навіть смертю. Була ситуації в Греції, де після весілля (обом молодятам по 26 років), чоловік помер на пляжі. Я говорив з його вдовою за 3 години після цього. Тож консул мусить працювати і як психолог, щоб допомогти справитися з такими важкими ситуаціями. Коли зустрічаєшся зі смертю, людськими трагедіями і треба їх вирішувати, вирішувати правильно, за законом, щоб не нашкодити – це для мене найважча частина роботи.

В якій країні Вам хотілось би отримати наступну посаду?

Людина це ніколи не знає. Це якраз і є доля дипломата. Я вже багато років працюю за кордоном, але наразі ще не думаю про те, де буде мій майбутній пост. Імовірно, спочатку треба повернутися у Прагу, попрацювати там кілька років на МЗС. Хотів би опинитися десь, де людина не скучає. Для мене, наприклад, працювати в Парижі чи Лондоні може бути цікаво, але до серця ближче Східна Європа або такі місця, де людина не повинна працювати тільки стандартно, а натомість завжди вирішувати щось надзвичайне. Можливо, якась із країн колишнього СРСР знову. Або Азія. Коли я працював у В'єтнамі, то було досить важко, але одночасно і дуже цікаво.
Ви дуже гарно розмовляєте українською.

Дякую, я вчу українську мову, це індивідуальні уроки з вчителькою 2 рази на тиждень. Думаю, що дипломат повинен добре знати країну, в якій працює, і невід'ємною частиною такої роботи є вивчення мови. Це завжди було мені корисно. У Туреччині я також вчив турецьку і це допомогло в ситуаціях, коли я, як консул, потрапив до компанії, де ніхто не говорив ні моєю мовою, ні англійською, а тільки турецькою і я повинен був справитися.

Добре відомо, що якщо люди продемонструє, що хоча б пробує говорити мовою партнерів, з якими розмовляє, то вони стають більш відкритими. Це, так би мовити, відкриває ворота в комунікації і допомагає домогтися хороших результатів для обох цих сторін.

Ваша сім'я також живе зараз в Україні?

Так, вже 6 років. У мене є дочка і у вересні вона піде в школу у Львові. Це буде маленька група дітей, побачимо, як справиться. Вона ходить тут у садочок і думаю, що володіє українською ще й краще, ніж я. Це буде новий крок в її житті.
Не так давно Ви відвідували Закарпаття. Які враження залишилися?

Закарпаття було частиною колишньої міжвоєнної Чехословацької республіки. Тому я завжди радо відвідую його, дружимо із активістами у Колочаві. Я там завжди бачу чеський слід, що залишився і в Хусті, і в Ужгороді, не тільки в Колочаві. І завжди чую, що люди, згадуючи розповіді батьків чи бабусь і дідусів, завжди з добротою згадують «чеський» період Закарпаття. Я радий, що нам вдалося відновити вивчення чеської мови в Ужгороді з чеським викладачем. Мова – це засіб об'єднання людей. Тому я радий, що українці вивчають чеську, а я – українську (усміхається, - авт).

Мене досі вражає, що у чеській мові є слова без жодного голосного. А у Вас є якісь улюблені українські слова або слова, що звучать дивно для Вашого слуху?

Не те що дивно, але є такі нюанси, коли слово в українській мові має абсолютно протилежне значення, ніж майже таке саме в чеській. Як «черствий» хліб, наприклад. Це трохи людину змушує думати, оскільки це як пастка схожих мов. Можеш думати, що все розумієш, але втрапиш у таку пастку і весь зміст викривлено.

Ужгород має цілий район чеської забудови, чи нагадує Вам він Прагу?

І Ужгород, і Львів. Якщо говорити про Київ – то це столиця вашої країни, а от у Львові та Ужгороді я почуваю себе напевно, як вдома. Це просто Середня Європа. Недаремно кажуть, що Львів – найсхідніше середньоєвропейське місто. І я це добре відчуваю тут, коли гуляю в центрі – це просто як в Польщі чи Чехії. Ужгород – те саме. Я там завжди почуваюся там добре, навіть не відчуваю, що я – за кордоном.

Тому я радий, що мені вдалося працювати в Україні, бо, відверто кажучи, коли я казав друзям чи близьким у 2012-му, що збираюся в Україну, для них звичною відповіддю було: «Що ти поганого зробив?!». Потім, коли я тут почав працювати, вони відвідували мене і всі казали: «О, це хороша країна!». І це я теж вважаю однією з моїх основних задач – розширювати цю правильну картину про Україну.

Думаю, інакші думки - це вплив 90-х, коли українці в Чехії працювали практично тільки на будівництві і це був єдиний досвід для чехів у контакті з українцями. Зараз, коли Україна теж розвивається, до нас приходять звідси лікарі, фахівці сфери ІТ, кваліфіковані медсестри, то люди також міняють свою думку про Україну.
Якби зараз хтось із Ваших земляків попросив назвати 3 пункти в Україні, які варто відвідати, що б Ви порадили?

Не буду мабуть казати про Чорнобиль, це було моє особисте бажання там побувати. Чехи при згадці про Україну відразу назвуть вам Карпати і Чорнобиль. Та я би їм назвав набагато більше місць, які потрібно відвідати. Нехай ваша перша поїздка буде в Карпати, просто щоб познайомитися з місцями, де зостався чеський слід – все Закарпаття. Гори Карпати – це для мене щось зовсім інше, ніж Альпи. Там людина вже не відпочине так, як в українських Карпатах, де в багатьох місцях ще нема сигналу мобільного. І це я кажу як плюс, а не мінус. Нема інтернету, і це теж плюс, бо людина має відпочити від електронної комунікації, просто щоб не зійти з розуму.

Потім напевно порекомендував би відвідати Львів. Саме чехам, бо поляків тут і так багато. А чехи ще належно не виявили красу Львова. Думаю, що це головним чином через довгі черги на кордонах. Тому я з нетерпінням чекаю авіа-рейсу «Брно-Львів», це має статися вже на початку наступного року. Коли запустять авіарейс між цими двома містами, тут точно збільшиться потік чеських туристів. І вони дізнаються, що тут поблизу, за кількасот кілометрів, є справжні шедеври з точки зору ЮНЕСКО в тім числі. Львів є справжнім шедевром архітектури, культури.

Третя порада – зустрічатися з людьми. Це вже не про міста, а просто про громадян України. Щоб наші люди дізналися, що українці – просто європейці. Це не східний народ, так, це пострадянський простір і, звичайно, було не можливо у той час інакше. Але на практиці насправді українці – європейці і вони думають схоже, як ми, як чехи. Маємо схожі традиції, культуру, культурні цінності.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській республіці Євген Перебийніс розповідав нам у «Ранковій каві», що у Празі досі немає ресторану української кухні. А в Україні Ви зустрічали чеські ресторани?

Чеського ресторану не бачив. Є заклади, де варять чеське пиво під керівництвом чеських пивоварів, які приїжджають сюди, чи імпортують свої напої до України. Майже усі чеські напої тут можна купити, а саме страви не бачив.

Але я за ними ніколи не скучав, я не така людна. В Туреччині, наприклад, не скучав за свининою. Завжди там, де я працюю, звикаю до місцевої. І я не той, хто у відпустці одразу біжить в ресторан свого міста і хоче зразу всього чеського. Мені подобається їжа в Україні, тут є дуже смачні страви і людина тут повинна думати про себе, щоб не розтовстіти (усміхається, - авт).

Мені дуже подобається, що у Західній Україні є не тільки хороші ресторани, а заклади з якоюсь ідеєю, думкою. Це дуже цікаво.
Яка з українських страв смакує Вам найбільше?

Наприклад, вчора вечеряв домашніми варениками.

Хтось приготував для Вас власноруч?

Так, одна господиня, яка живе тут за 200 м від консульства готує домашні страви на замовлення. Звернувся за рекомендацією моєї вчительки української мови. Ще люблю гірчицю сорту «російська гостра», але це не російський продукт, просто так називається вид смаку. Це той «сувенір», який щоразу мушу привозити батькові. Він просить не горілку чи сигарети, а саме цю гірчицю (усміхається, - авт). Хоч і горілка тут в Україні хороша. І львівська кава дуже смачна.

Яких звичних у Чехії продуктів чи страв бракує Вам тут, в Україні?

Не бракує, ні. У Львові та всій Західній Україні не важко знайти чеські продукти, легше, ніж, до прикладу, в Києві. Але я купую українські продукти і задоволений ними. Тут дуже хороше м'ясо і молочні продукти, кращі, ніж в Чехії часом – природні, натуральні. З цієї точки зору я дуже задоволений життям в Україні.

А які мінуси відчуваєте?

Звичайно, всі народні проблеми. Ну і боротьба з корупцією – це, ясно, основний челендж для України. І потрібно, щоб тут була воля до цієї боротьби. Якщо протидія корупції стане успішною, то все піде легше і в інших сферах. Ще - рівень життя, думаю. Хотів би бачити, щоб люди більше вірили своїй країні. Але щоб вірити і допомагати країні, треба щоб країна показувала людям, що вона бореться за них, щоб життя її громадян ставало кращим. А саме це було б добре видно саме завдяки результатам боротьби з корупцією.
Що просять привезти Вас друзі з України?

Зазвичай везу з собою українську горілку. У цих дозволених лімітованих кількостях, звичайно.

Де в Україні Ви відпочиваєте? Чи обираєте для відпустки більш екзотичні країни?

У мене є три види відпустки. Один з них – це справді екзотичні країна, вже кілька років їжджу зимою в тепло – Шрі Ланка чи Тайланд, наприклад. Потім, звичайно, другий вид – відпочинок в Україні, люблю Карпати, як я вже казав. Це близько для мене, коли працюю в Львові. І це відпочинок духу, хоча б на кілька днів. І третя частина – Чеська республіка. Якщо людина 48 тижнів у році за кордоном, то вона, звичайно, скучає за Чехією. Дуже радий потім 2 тижні провести час в рідній країні. Напевно, просто насолоджуюсь тим, що я в Чехії, приємно просто навіть чути чеську мову довкола, зайти в чеський ресторан. Людина може працювати за кордоном все життя, але ніколи не повинна забувати про свою країну.

У Чехії дуже багато українців. Скільки людей звертаються до Вашого консульства щоденно? Чи стало їх менше після запровадження «безвізу»?

Всюди, включаючи консульство в Києві, після введення безвізового режиму кількість заявників знизилася. Але не у нас тут. Ще й на 30 % зросла. Причина зрозуміла – безвізовий режим не стосується мети працевлаштування, а Західна Україна їде в ЄС працювати. За статистикою, якщо торік в середньому у нас було 32-33 тисяч «шенгенських» заявників, то зараз за півроку опрацювали понад 50 тисяч заяв, а ми тільки на початку серпня. До кінця року будуть всі 80 000.

Ми - єдине консульство, яке опрацьовує заявки у рамках програми «Україна», де ми приймаємо 20 тисяч осіб по довгостроковій робочій карту щороку. Значить, ми вже не консульство, а, можна сказати, візова фабрика. Не зрівнятися за кількостями з поляками, але ми на другому місці.
Саме хотіла запитати, як оцінюєте успішність пілотного проекту «Україна» (стосується висококваліфікованих спеціалістів в галузі ядерної фізики, математики, гідрології, інженерії, медицини тощо). Як і режиму «Україна», що стосується середньо кваліфікованих спеціалістів.

Звичайно, з точки зору Чеської республіки – це дуже добре. Без українців наші роботодавці просто не змогли б працювати. Завжди є нестача робочої сили, наші роботодавці кажуть, що можливо йдеться і про 200 тисяч вакантних робочих місць. У Чехії працівників просто не вистачає. Тому шукаємо за кордоном. За статистикою, зараз 130 тисяч українців живуть в Чехії, і це найбільша національна меншина. Українців у нас навіть більше, ніж словаків. І це я говорю про офіційні дані. Тобто це суттєва допомога для Чехії, ми б просто не могли існувати без українців.

З точки зору України - розумію, що це не є добре, коли з країни, яка повинна розвиватися, яке бореться з ворогом на Сході, це не дуже приємна інформація, що її громадяни йдуть за кордон. Ми у схожій ситуації: від нас чехи йдуть у Німеччину, Британію, це природня робоча міграція. Але я впевнений, що українці, які отримали досвід роботи чи освіту в Чехії повертаються в Україну і зі своїм досвідом, з європейськими цінностями будуть допомагати цій красивій країні. Треба працювати тут на місці, створювати умови для закордонних інвестицій, щоб виникали спільні підприємства на території України, з хорошими європейськими зарплатами, завдяки яким би українці хотіли залишатися в Україні.

З якими проблемами стикають громадяни Чеської республіки в Україні найчастіше?

Втрата паспорта. Добре, що є почесне консульство в Ужгороді, де почесний консул дуже нам допомагає. Найчастіше, здається, саме в Карпатах люди гублять документи. Також є щорічно кілька ДТП за участі чехів. Просять знайти адвоката чи перекладача. Також допомагаємо в комунікації з поліцією та судом.

Іноді тут, на жаль, стається така погана річ, коли чехи приходять до свого авто, а там.. нема номерів. Потім аферисти дзвонять і пропонують віддати номер за оплату. Ми, звичайно, радимо тільки звертатися в поліцію. Але на практиці людина не рідко погоджується на вимогу, щоб швидко отримати номер назад.

Хоч у одному випадку зловили таких крадіїв?

На жаль, ні, мені не відомо жодного такого.
Як щодо скасування системи Visapoint? Та чи успішно працює нова система реєстрації на подання клопотань про надання віз через звичайну електронну пошту?

Радий, що ви питаєте. Visapoint ніколи не була проблематичною для усіх країн, де ми її вводили. Проблеми виникли тільки в Україні, Монголії та В'єтнамі, і тільки з точки зору робочих віз. Ми повинні були щось зробити, тому що існує великий попит зі сторони українців, тому ми ввели ці урядові програми для висококваліфікованих працівників (програма «Україна») і для середньо кваліфікованих (найбільший, який опрацьовуємо ми у Львові – так званий «режим «Україна». Вважаю, було б добре ще й запровадити окремий режим для низько кваліфікованих професій. Попит інколи значно перевищує можливості чеських консульських установ. Ми просто не в змозі задовільними всіх бажаючих отримати робочу візу. Інші категорії – студентів, наприклад – це без проблем. І цим попитом зловживають так звані посередники – просто на тротуарі, в інтернеті, будь-де. Вони просто безсовісно брешуть людям, що мають зв'язок з консульством і можуть забезпечити позитивний результат. Це абсолютна неправда. З моєї точки зору, якби всі робочі візи були оформлені через урядові програми, то й цих посередників не було б. Згадані програми працюють так, що не українці реєструються в консульстві, а навпаки ми дзвонимо українцю і реєструємо його. Це хороший крок вперед для нас. А людям, які хочуть працювати в Чехії, рекомендуємо шукати роботодавців, які вже включені в цю урядову програму або планують це зробити. Щоб позбавитися посередників, нехай люди, по-перше, читають веб-сайт консульства, а не вірять сусіду чи комусь на тротуарі. Вірити треба офіційному джерелу. І, по-друге, слід шукати роботодавців, які вже, як я казав, є в урядових програмах. Тоді не треба платити «посереднику», «боротися» з реєстрацією, а тільки очікувати на дзвінок з консульства.

Кілька місяців тому набув чинності закон про захист персональних даних європейців (GDPR). Чи це якимось чином змінило підхід до роботи консульства?

Практично не змінив, єдине –ми вже не може обмінюватися інформацію з іншими консульствами через звичайну електронну пошту. Для цього відтепер існує спеціальний «візовий мейл».

У яких сферах найчастіше співпрацює чеський і український бізнес?

Для мене це теж одне із завдань – сприяти такій співпрацю, поширювати успішний досвід. Тут є декілька інвесторів, працюють чеські підприємства. В основному чеські бізнесмени зосереджуються на Закарпатті, де є вже кілька успішних спільних проектів. У Львівській області працює компанія, яка займається видобутком газу на Львівщині та Франківщині. В Ужгороді працює українська компанія з чеськими авто. У Хусті - фабрика, яка займається видобутком мінеральних вод. Я хотів би, щоб чеські підприємства знали більше про ці успішні проекти, щоб приходили сюди і засновували інші спільні успішні підприємства. Тому що я знаю дуже добре Західну Україну, тут багато можливостей і умови для ведення бізнесу покращуються. Хоча б за словами тих, хто тут вже працює.
У офіційній біографії зазначено, що захоплюєтеся читанням і спортом. Що читали останнім часом і який спорт Вам до душі?

Бігаю 8 км щоранку, включаючи нинішній день. Шукаючи будинок тут, виходив саме з того, щоб був парк і стадіон неподалік. Це добре для мене, але не для колег (усміхається, - авт). Встаю о 6.15, 45 хвилин бігаю, снідаю і о 8.30 я вже на роботі – повний енергії, уже чекаю роботи від моїх колег, які натомість лише приходять, шукають каву, у них ще закриті очі, а я вже хочу активної діяльності. Мені і в Києві казали , і тут, що я вітер – приходжу в офіс і зразу працюю та від інших вимагаю.

Маю абонемент до спортзалу, але нема на це часу. Краще – бігати зранку, бо це незалежно від інших справ, від погоди, від пори року. Хоча.. Я думав, що готовий до будь-якої погоди, але вчора зранку була така гроза, що я сказав: добре, все-таки існують такі ранки, коли я не можу бігати.

А щодо читання - я випускник філфаку, займався чеською та англійською мовами, а отже повинен був багато читати. Я завжди це читати. Зараз менше часу на це, на жаль, але завжди любив і люблю белетристику, і маю ще з університету такий список книг (декілька сотень), які я б хотів прочитати до кінця свого життя. Це світова література, the best of. Проблема тільки в тому, що цей список постійно розширюється, бо вже 20 років минуло з часу закінчення університету і, зрозуміло, вийшло багато нових книг за цей час.

Що б Ви порадили прочитати для вивчення чеської мови?

Щось легке для початку. Наприклад, першою мовою моєї бабусі була німецька. Після ДСВ вона одружилася з чехом і залишилася в країні, але не володіла чеською. І вона читала найлегші романи – «червона бібліотека», як ми кажемо. Я би ніколи це не читав, але такі тексти є легким, що добре для початківця. А потім людина може переходити до більш якісної літератури. Можливо, для початку також добрий детектив, якісь легкі тексти, не кажу зовсім «для дурнів», але з точки зору вивчення мови краще починати з легшого і переходити до важчого. Можливо, читайте журнали. Серед них теж є легші і складніші. Коли я починав вивчати українську, то стартував саме з бульварних українських журналів. Щодня долав одну сторінку – саме не через зміст, а задля мови.
Ви любите каву?

Так, тут я повинен пити львівську каву. Але це не тільки повинність, а й приємність, бо львівська кава дуже добра. Люблю лате-мак'ято. Можливо, раз у два дні роблю для себе його, коли є час. У Туреччині закохався у каву по-турецьки. Напевно, це для мене був сюрприз, як може кава по-турецьки бути смачною. Там вона справді неповторна.



Ганна Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Галина Цах



P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п'ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua
Ранкова кава з Павелом Пешеком