Українська письменниця Оксана Забужко під час зустрічі із читачами у Празі розповіла, що прізвище Володимира Зеленського вперше почула 4 роки тому, на Закарпатті. На той момент письменниця не знала його, а контекст розмови стосувався собак, -інформує власкор Zaholovok.com.ua.
«При тому, що я не сноб (я не можу бути снобом, я маю вміти розмовляти з усіма і чути всіх), але виявилося, що моє життя так організоване, що я не бачила ніколи, ні разу ні «Слуги народу», ні «Сватів», ні цього «95 кварталу». Тобто я знала, що це якийсь низькопробний гумор, десь там фоном включений у перукарні. Коли я приходила в перукарню і чула ці абсолютно сороміцькі, тупі жарти нижчеплінтусного рівня, я просила перемкнути на щось інше, вони перемикали.
А взагалі прізвище Зеленського я почула 4 роки тому», - сказала письменниця.
О. Забужко розповіла: «Поїхали ми з чоловіком на Закарпаття на води. Приватний готельчик, дуже милий, дуже затишний. По-сусідству відпочивала родина з Дніпропетровська, батьки бізнесмени і дівчинка. Із тих домашніх дітей, які не дуже популярні у себе в класі. Дивлюся, якось, сидить ця дівчинка із цуценям на руках і якось так усміхається мені довірливо, ніяково. «О, - радісно кажу я. – Цуцик!». Присіла біля неї, гладимо ми того цуцика, зав’язується розмова, і така вона щаслива цим цуциком, і я питаю, а чи в неї є дома собачка. А вона каже сумно: «Нету, была, но мама говорит, что она портит обои». Ну, з мамою ясно, до мами питань немає. Якось тему треба змінити. Питаю, а якої породи. «Такса», - каже дівчинка. І тут в неї очка гордо спалахують, вона мені вирішує похвалитися чимось таким найкоштовнішим, що у неї було у цьому втраченому песикові: «А папа у нее – кобель Зеленского!».
І тут я сідаю у вакуум, бо зовсім не знаю, що вона оце сказала. Бо я вперше чую це ім’я і мені «кобель Зеленского» звучить як «лошадь Пржевальского», «мазь Вишневского» чи ще щось таке. Я вирішую, що це якась така порода собак. Приходжу в номер і питаю в чоловіка, який є моїм комунікатор із масової культура, що це за порода. Він починає реготати, як ви оце, і пояснює мені, що це - «звєзда 95 квартала».
Так я 4 роки тому вперше почула це ім’я. Тобто можна жити в Україні весь це час, нікуди не виїжджаючи - у бульбашці, як виявилося. У нас досі мем цей ходить в родині, «кобель Зеленского». Я дожила до 2015 року і тільки в отакий спосіб довідалася ім’я, яке, виявляється, для мільйонів українців асоціюється із відпочинком перед телевізором. Значить - так, паралельні реальності. Чи це природний стан речей, чи він створений? Він створений. Спеціально, штучно. Як він творився – це я бачила. Бачила, як мінялася медіакартинка, як мінялася українська журналістика. Це робилося не один день, роками».
Нинішню ситуацію щодо інформаційної політики письменниця, твори якої найбільше перекладені у світі з-поміж інших українських авторів, назвала спробою нового тоталітаризму. Результат виборів в Україні підсумувала як наслідок «хакнутих мізків» і стрибок у невідомість. «Ми стоїмо там, де ще ніхто не бував. Я вірю в осмисленість світу. Особливо з точки зору історичного чуття і бачення людських доль в ширших масштабах, усе має сенс, і до оприявлення цих сенсів ти можеш докластися. Усі можуть докластися. Тоді ці стрибки в невідомість не лякають. Ну як не лякають, всі ми боїмося невідомості. Але цей момент є захоплюючим: тут, де я зараз, іще ніхто не бував», - оптимістично підсумувала Оксана Забужко.