Жінки в Україні часто стикаються з гендерними стереотипами та упередженнями. Якщо ж вони – ромки, то, крім ґендерної, піддаються ще й дискримінації за етнічною ознакою. На Закарпатті ромів за неофіційними даними громадських організацій близько 100 тис. І тільки близько 50 хлопців та дівчат із ромської громади Закарпаття зараз навчається у вишах.
Це стверджує Мирослав Горват, депутат Ужгородської міської ради, лідер ромської громади. Але, за його словами, такі цифри –найвищий показник за останні 30 років! І значна частина – це дівчата. «Є чимало стереотипів щодо ромів, їм часто не довіряють. Але у нас на Закарпатті зараз найбільше ромських депутатів за всю історію України. Тільки в обласній раді та ВР нема. І депутаток також ще нема», – каже Мирослав Горват. Але це поки, бо дівчата стрімко здобувають вищу освіту, а жінки активно розвивають кар’єру у громадському середовищі.
Одна зі студенток –Каміла Горват, яка навчається на третьому курсі УжНУ, спеціальність «соціальна робота». Дівчина водночас реалізовує кілька проектів та періодично стажується у міському управлінні соціального захисту. Має амбітні плани.
«Я, ще закінчуючи навчання у школі, вирішила, що буду займатися соціальною роботою, допомагати своїй громаді. Хоча вагалася дещо між цим фахом і вивченням іноземних мов. Все-таки зупинилась на соціальній роботі, а мови вивчаю паралельно. Два роки поспіль я проходила практику в управлінні соціального захисту, займалася питаннями паспортизації, що особливо актуально для ромського населення. Вивчила детально, які документи необхідні, методику надання консультацій, тощо. Ромські відвідувачі дивувалися, коли мене бачили, – розповідає Каміла. – Батьки завжди мене мотивували стати прикладом для нашої ромської родини, для інших ромок».
У групі дівчина з ромської громади не одна, має подругу. Разом продовжуватимуть навчання у сфері соціального захисту. Каміла каже, що ставлення до них дружнє, всі одне одного розуміють і ніяких перепон в адаптації в університеті після школи не булою. Крім навчання, дівчина ініціювала два проекти. Один вже реалізувала, інший – на етапі розробки і втілення. «Перша моя пропозиція стосувалась освіти ромських дітей. Минулого літа я втілила свій проект: працювала з ромськими дітьми віком від 5 до 10 років. Ми гралися, навчалися рахувати, вивчали абетку. Це була моя власна ініціатива, – каже Каміла Горват. – Щодо іншого проекту, то я хочу взятися за тему збереження культури,традицій та цінностей ромської нації. Щоб молодь не забувала основне – свою мову. Хочемо залучити до цієї програми ромських лідерів та лідерок, щоб вони надихали молодих».
Каміла підтверджує: традиції в ромській громаді не ґендерночутливі. Більше все-таки відповідальності та сподівань покладають на чоловіків. «Але зараз, мені здається, покоління ламає цей лад і водночас стереотипи. Жінка і чоловік повинні розуміти одне одного, допомагати і доповнювати», – каже дівчина. – І важливу роль у цьому відіграє освіта. Батьки почали усвідомлювати, що дитина може мати краще життя, якщо буде вчитися. Тому багато моїх зусиль спрямовано на освітні проекти. Щодо мене, то я вчитимуся далі, хотіла б працювати у міській раді, будувати кар’єру».
Ще одна успішна закарпатська ромка Елеонора Кулчар розвиток ромської громади і жінок бачить у якісній освіті. Голова БФ «Благо», керівник і координатор мережі REYN-Україна безпосередньо працює з програмами покращення рівня освіти та раннього розвитку ромських дітей. У фонді жінка понад 15років. А про свій шлях до успіху розповідає так:
«Я закінчила 10 класів в ужгородській школі №8, потім працювала на взуттєвій фабриці, згодом – у кондитерській. Коли мені було 35 років, вступила у МАУП, на спеціальність «соціальний працівник». Вже тоді ця сфера мене вабила. Отримала диплом, а з 2003 року відкрили Благодійний фонд «Благо», де ми почали роботу з надання гуманітарної допомоги. Допомагаємо досі, і не тільки ромському населенню, але й школам, лікарням, всім, хто потребує. З 2014 року отримали приміщення від управління освіти, яке відремонтували за гроші Міжнародного фонду «Відродження». У тому ж році почали проводити перші заняття з ромськими дітьми. За ці роки багато дітей у нас пішли не тільки в ромські школи, але інші загальноосвітні заклади міста».
Працює Еленора Кулчар у Фонді і з батьками. «Ще 5 років тому з ними було дуже важко, батьки не розуміли, навіщо освіта їхнім дітям. Ми кожному пояснювали, йшли в кожен дім, брали дітей, приводили до школи, потім відводили. У нас, до речі, навчання без канікул: із лютого до серпня, а потім – із серпня до грудня. Спочатку було дуже складно. Але ми сьогодні бачимо результат. Батьки самі приходять за дітьми і забирають. Якщо раніше ми вмовляли, то зараз такого нема. Більшість записується вже на рік уперед».
Те, що поволі у ромській громаді змінюється розуміння ролі жінки і чоловіка, ромська лідерка також підтверджує: «Зараз не важливо, жінка чи чоловік, покажи головне свою роботу! Я теж раніше стикалася з упередженим ставленням. Але на сьогодні перепон немає ніяких». Ромські дівчата хочуть вчитися, отримувати професію. Але виникає інша проблема – їх неохоче беруть на роботу. «Є дівчатка, що вивчилися на перукарів, манікюрниць. Але робочого місця собі не знаходять, на жаль. Питання дискримінації за національною ознакою залишається, недооцінють ромів. А в них є великий потенціал, по всій Україні ромів близько 400 тисяч! – коментує Елеонора Кулчар. – Дівчата не впадають у відчай, будуть відкривати власний бізнес».
Жінка наводить приклад із власного життя, як їй довелося боротися зі стереотипами ще з 1-го класу. «Нас, ромських дівчат, у 1-му класі ужгородської школи було двоє. Згодом мою однокласницю перевели у ромську школу. А для мене початкові класи стали кошмаром. Мене дражнили, смикали за коси, обзивали. Я із сльозами йшла до школи, взагалі не хотіла туди йти. Але батьки щоранку будили і змушували йти, – згадує Елеонора Кулчар. – Мама сказала давати здачу, може це і неправильно. Але іншого виходу не було. Така ситуація продовжувалася б до 10 класу, або я б залишила навчання після 8-ми класів. Тому я почала приструнювати весь клас, а потім і школу. Отримала авторитет і все налагодилось».
Як щодо ромок на керівних посадах, у владі. Чи є такі на Закарпатті, – питаємо пані Елеонору. «На Закарпатті ні, але в Україні приклади є. Зокрема – Зола Кондур, віце-президентка Ромського жіночого фонду «Чіріклі». Проте, все можливо. І я б порадила всім ромським дівчатам і хлопцям теж – не боятися, бути впертими і йти до своєї мети. Не зупинятися, не опускати руки. Маю один життєвий приклад. Ще як вчилась у школі до нас у клас часто приїжджали словацькі діти, ми переписувалися. І прийшли одного разу журналісти. Я так хотіла дати інтерв’ю, підстрибувала біля журналіста, давала якісь папірці свої йому. Я він мене не вибрав! Тоді я так з болем вигукнула: «Прийде час і я все одно буду в телевізорі!» Свого я точно добилася!».
Ірина Бреза, Zaholovok.com.ua
Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews