Як народжується хліб?

Привіт, ти точно мене знаєш і точно любиш. Я часто буваю у тебе вдома, у найбільш галасливому місці, яке чує багато щирих слів – на кухні. Ти знаєш мене з дитинства. Мене звуть Хліб.

Щоб потрапити до твого столу, я долаю дуже довгий шлях. І сьогодні хочу вам про нього розповісти.  Моя історія починається кожного вечора – знову і знову, в один і той самий час.

Працівники мого власного дому, який вони називають гарним словом «пекарня» звечора готують закваску. Це початковий «матеріал», з якого я буду рости готуватись. Далі закваску додають у тісто. Його рете-е-е-ельно вимішують. Цей процес дуже важливий, як, в принципі, і всі етапи мого народження.

Мене починають формувати. Бо ж, як ви знаєте, я буваю різної форми – кругленький, цеглинкою, чи довгуватий. Після цього мене починають випікати. Залежно від рецепта, (а, може, від настрою пекаря?:)) мене відправляють у піч – десь на 20, а інколи – на цілих 40 хвилин. Тут мені тепло й добре, всі мої сторони дуже ретельно пропікають, щоб вийшла скоринка, яку ви так любите.

І ось він я – Хліб. Мене дбайливо складають на полички, відправляють до машини і розвозять по магазинах. А вже звідти я потрапляю до вас на стіл. Я люблю, коли ви мене цінуєте. Бо люди, завдяки яким я народжуюся на світ, створюють мене з любов'ю та ласкою. Приходять на роботу рано-вранці, щоб у вас на столі завжди був м'який, хрусткий та теплий Хліб.

Софія Андрейчик, 12 років, Ужгород