На території лісових масивів Великобичківського лісомисливсгоспу зацвів гірський едельвейс. Це рідкісна зникаюча рослина та цінний для науки реліктовий вид.
Відомою у нас квітка є під кількома назвами: едельвейс, білотка альпійська та шовкова косиця, а в науці її звуть Leontopodium alpinum. Слово "едельвейс" з німецької перекладається як благородний білий, що вказує на те, що квітку і в Німецьких Альпах вважають шляхетною. Слово ж “білотка” описує сріблястий колір квітки, а гуцульська назва "шовкова косиця" вказує на густе опушення її цвіту, що надає виняткової краси і захищає рослину від низьких температур та інтенсивного сонячного проміння, які характерні для високогір'я.
Наукова назва ж квітки перекладається з грецької як лев’яча лапа, мабуть, колись давно своїм ворсом на суцвітті вона нагадала комусь кінцівку царя звірів. Поетичними є назви едельвейсу у Франції, яку тут звуть "зірка полонин", та в Італії , де її називають "квіткою скель".
Основним ареалом поширення едельвейсу є субальпійський та альпійський пояси гір Європи: Піренеїв, Альпів, Балкан та Карпат. В Українських Карпатах білотку альпійську можна знайти не всюди, а лише у декількох гірських масивах, зокрема у Свидовці (гори Близниця, Драгобрат, околиці оз. Герешаска), Чорногорі (гори Ребра та Шпиці), Мармаросах (г. Нєнєска) та Чивчинах (г. Великий Камінь). Тому у лісфонді Великобичківського лісомисливгоспу це досить рідкісне явище.
Едельвейси також поширені в горах Тянь-Шаню і Гімалаях.
На сьогодні квітка є занесена до Червоної книги та перебуває під загрозою зникнення у зв’язку із розвитком туризму в Карпатах та невиправданим бажанням людей взяти цю красу із собою. Проблемою також є невисока генетична різноманітність рослини, що також негативно відбивається на її виживанні у природі.