Ранкова кава з Надією Попадюк

Ця жінка вражає своєю енергією, впевненістю, жіночністю і добротою. Їй вистачає натхнення, здавалося б, на все: на навчання, викладання, численні подорожі, родину, друзів і на глобальні цілі – зміни у всій країні. Надія Попадюк вирішила розворушити регіональну політику і очолила обласний осередок однієї з партій. Вирішили з'ясувати з нею за кавою, як почувається жінка в українській політиці. А ще поговорили про емоції, мрії та захоплення.
- Чому ви подалися в політику. Не страшно?

- Я в політиці з того часу, коли мені виповнився 21 рік. Це було моє свідоме рішення, свідомий вибір. Я здобула фахову освіту: вчилася в Національній академії державного управління при Президентові України, з відзнакою її закінчила, стала писати дисертацію. Кожне моє рішення було покликанням. Робила це щиро і дійсно маю велике бажання змінити нашу державу і знаю як.

- І як саме?

- Вся справа в людях, які при владі. Багато чого можна змінити введенням в Закон України «Про державну службу» вимоги до управлінців мати вищу фахову освіту. Кожен державний службовець має бути магістром державного управління або магістром державної служби. Тоді ми отримаємо фахівців у владі. А на даний момент їх немає. Чому, наприклад, лікар щоб стати ним і практикувати зобов'язаний мати відповідну вищу освіту? А у нашій країні державні службовці такої вимоги не мають. Одним вольовим рішенням можна багато чого змінити. Таким чином прийшли б до влади абсолютно нові люди, які маючи досвід і відповідну освіту змінювали б ситуацію в державі. Це забезпечило б оновлення і «омолодження» державної служби. Оскільки зазвичай амбіції здобувати відповідний фах мають молоді люди, з'явилися б вони і у політиці.

- У молодих, можливо, немає достатнього досвіду. Чи це не є перепоною?

- Як на мене, дуже часто проблеми у цій сфері спричинює якраз досвід з радянського минулого, «совкових» методів державного управління. Коли у людини є здобуті знання, розуміння, як відбуваються політичні процеси в тих чи інших країнах світу, вона може запозичити досвід, який вивчала і застосовувати його на практиці.

- Вас не лякає позиція жінки в політиці? У нас мало жінок у цій сфері. Одна з причин, як стверджують експерти, -- жінки самі не хочуть, інша - чоловіки не допускають, бо їм мало місця. Як пробитися жінці у політику, може маєте рецепти?

- Це дружба з чоловіками. Мене обрали більшістю голосів головою Радикальної партії Олега Ляшка в Закарпатській області. У районних і міських організаціях також чоловіки, але вони вирішили, що керівником буде жінка. Тому це свідчить про те, що змінюються стандарти, зникають певні стереотипи і поступово жінки завойовують свою частку у чоловічому світі політики. Світовий досвід доводить, що дуже часто жінки-політики не менш успішні і не менш прогресивні, ніж чоловіки.

Я в політиці з того часу, коли мені виповнився 21 рік. Це було моє свідоме рішення, свідомий вибір
- Чи є у вас еталон жінки, до якого Ви прагнете?

- Мені дуже імпонує королева Великобританії Єлизавета II. Жінка, яка у 92 роки їздить верхи, успішно керує державою вже 66 років. Вважаю, що це такий прецедент у світовій історії, коли дійсно правитель зумів зберегти цінності і традиції своєї держави і водночас має таку велику підтримку. Українці не витримують президентів за 5 років державного правління, чи депутатів ВР, відбувається повна зміна влади кожні 4-5 років . У випадку Великобританії такий тривалий час при владі свідчить про справжні здібності та якості державного управлінця найвищого рівня. Та повага, яка є у неї не тільки у своїй країні, але й у світі, може слугувати прикладом для будь-якого політичного діяча.

- Ви, знаю, також здобували освіту і закордоном.

- Навчалася у Флоридському юридичному університеті, вивчала політичні і економічні системи світу у Карловому університеті в Празі. Проходила стажування: за результатами конкурсу Держдепартаменту США -- в органах державної влади США, за результатами перемоги в конкурсі Європарламенту і Єврокомісії -- в інституціях ЄС. Маю вагомий досвід ефективності певних державних інституцій і держуправлінців європейського зразка і американського. Проводила зустрічі і з депутатами Європарламенту і з президентами країн, сенаторами, конгресменами, виступала навіть у Конгресі США на форумі, присвяченому ролі жінок у політиці і державному управлінні.

- З такою підготовкою Ви могли б там і лишитися. Не хотіли продовжувати кар'єру закордоном? Зараз багато хто мріє виїхати.

- У мене було дуже багато можливостей виїхати жити закордон і залишитися, коли навчалася і стажувалася. Але все таки любов до держави, щирий патріотизм тримає. Хотілося повертатися додому, бачу перспективу для України. При правильному державному менеджменті Україна може стати одним із світових лідерів, маючи такий ресурсний потенціал, умови. Як показує практика країн, які змогли досягти успіху, такі як Сінгапур, ОАЕ, навіть не маючи природніх ресурсів, вони зуміли зробити економічні ривки, реалізувати справжнє економічне диво. В Україні, якщо управлятимуть патріоти своєї держави, можемо досягти ще більшого успіху. Адже багато українців здійснює технологічний прогрес в інших країнах. Передусім це стосується галузі IT. Вони не потрібні у своїй державі, на жаль, тому знаходять шляхи закордоном, як себе реалізувати. Нікому не вигідні фахівці, бо втрачаються певні можливості розкрадати бюджет, маніпулювати з державною власністю, приватизаціями тощо.

Хотілося повертатися додому, бачу перспективу для України
- До речі, що думаєте про реформи, які зараз тривають в Україні? Ваша мама освітянин з багаторічним стажем, обговорюєте, наприклад, освітню реформу у сім'ї?

- Я теж в освіті. З 2013 викладаю в УжНУ, доцент кафедри політології і державного управління. Те, що я бачу з 2001 року в політиці, всі ті реформи, які ініціювалися, на жаль, були гаслами, реформами на папері і не мали нормативно-правового підґрунтя. Якщо говорити про адмінреформу, то ми отримували якісь назви нових міністерств чи агентств, змінювали таблички, основа залишалась такою ж. Якщо йдеться про медичну та освітню реформу -- це умовні реформи, умовні гасла, якими оперують політики. Умови лікування на стаціонарі у міських чи районних лікарнях для людей не змінилися. В освіті використовуються застарілі неефективні методики. До мене на заняття часто приходять студенти, які не можуть сформулювати свою думку чи проаналізувати якесь явище. Для мене це великий виклик. Викладаючи в УжНУ, намагаюся застосовувати виключно методики, які я бачила в іноземних університетах. Вчу приймати управлінські рішення. Але в цілому наша освіта залишилася «совковою». Реформи не відчуваються.

- Що треба робити тоді у цих сферах?

- Якщо говорити про всі реформи, то потрібно спрощувати всі бюрократичні процедури, відмовлятися від усіх нормативно-правових актів, які змінюються щомісяця. У відповідність приводити всі посадові інструкції. Ця паперова робота віднімає у чиновників набагато більше часу. Необхідно впроваджувати інноваційні технології у навчання. Потрібно зменшувати кількість органів державної влади. Бо якщо проаналізувати систему державної виконавчої влади, агентства, інспекції, міністерства -- це величезна машина, яка з'їдає левову частку державного бюджету і ми не бачимо результатів для покращення життя людей. Вихід -- скорочення державного апарату і прихід до влади якісних фахівців. За рахунок скорочення чисельності працівників можна підвищити зарплати держслужбовцям, які будуть впроваджувати новації. Цей механізм може запрацювати як хороший швейцарський годинник без збоїв, непотрібної бюрократії.

- Бачила неодноразово інформацію про Міністерство, яке ви утворили. Що це таке і як воно працює?

- Все розпочалося з участі моєї команди в Школі мерів -- інноваційній програмі для мерів, кандидатів у мери, які хотіли б змінити міста, в яких вони проживають, покращити життя людей. Ми пройшли складний відбір і результатом нашої участі стала розробка стратегії розвитку Ужгорода -- «Ужгород -- місто без кордонів», яка увійшла, за результатами оцінок експертів, до 4-ки кращих стратегій України. Була висвітлена на центральних телеканалах. Станом на сьогодні Ужгород живе без затвердженої міськрадою стратегії розвитку. Ми її розробили у 2016 р. Міська рада не взяла документ до уваги, не дивлячись на те, що ми входили до робочої групи з розробки цього документу. Тож наша команда продовжила свою справу і почала реалізовувати відповідні проекти. Розвиток туризму -- невід'ємна складова частина цього документу. Тому один із проектів -- це «Ужгород -- світова столиця міні-пам'ятників». Ми переконані, що міні-скульптурки, які є в Ужгороді,-- це наша родзинка, це унікальність, яка може зробити наше місто відомим у всьому світі. Туристи і відомі світові блогери можуть приїжджати, фотографуватися і залучати ще більше людей до нашого міста. Ми утворили Таємне міністерство міні-пам'ятників, до якого увійшли митці, ентузіасти, скульптори, які хочуть і надалі створювати нові скульптурки і таким чином приваблювати весь світ і розвивати місто у цьому напрямку.

Один з наступних кроків -- зараз готується друковане видання з легендами про ці міні-скульптури, з фотографіями, які надсилали всі охочі ужгородці. Розробляється макет, легенди всі вже написані, буде така ще одна туристична родзинка.

Ми утворили Таємне міністерство міні-пам'ятників, до якого увійшли митці, ентузіасти, скульптори, які хочуть і надалі створювати нові скульптурки і таким чином приваблювати весь світ і розвивати місто у цьому напрямку
- Що для вас є вашим власним успіхом?

- Досягнення цілей. Але я ніколи не зупиняюся на досягнутому, як тільки виконую те чи інше завдання, підвищую цю планку, постійно досягаю чогось нового.

- Чи не зупиняють вас невдачі і як ви з ними справляєтеся. Чи впадаєте в депресію?

- Моє життя, не можна сказати, що легке. Все пізнається у порівнянні, завжди є злети і падіння. Я дуже сильна, вольова жінка і зазвичай труднощі я переживаю, роблю висновки і йду далі. Нема такого, щоб я розчарувалася і мене це зупинило. Я просто гідно долаю ці труднощі, стаю ще сильнішою.

- Тоді, що вам потрібно для щастя. Три речі.

- По-перше, родина. Друге -- подорожі. Третє -- нові цілі, я дуже люблю все нове у моєму житті. Завжди має бути новизна, тоді я по-справжньому щаслива.

- Ваша родина підтримує Вас в політичній кар'єрі, цілях, досягненнях?



- Якщо говорити про батьків, то це мої головні критики і дійсно завдяки їм я досягла тих всіх висот. Ті всі можливості, які маю, завдяки їм. Завдяки вихованню і тим життєвим позиціям, які вони в мене заклали у дитинстві, мене оточують прекрасні люди. Я притягую дуже хороших людей та енергію і силу, які допомагають мені досягати нових цілей. Тому батьки -- і є моя рушійна сила, за рахунок того що вони тримають мене постійно у такому стані: ніколи не здаватися, змінюватися, досягати всього, чого ти очікуєш. Вони -- мій сильний аналітичний центр, які підкажуть, що робити і що не робити. Я до них прислуховуюся, але зазвичай завжди роблю своє. Висновки і відповідні вчинки.

Я також відношу до родини моїх двох коней, це Брикет і Дайміо. Вони моя енергетична підтримка, яка робить мене по-справжньому щасливою. Я у складні періоди, моменти, у них знаходжу потужну енергетичну підтримку в житті.

Я люблю всіх тварин, але найбільше захоплення викликають коні
- Як ви захопилися кіньми? Цікаве хобі, розкажіть, будь ласка.

- Все почалося з того, що у 2013 році я навчалась по одній з програм у Франції і там познайомилася з представниками збірної ОАЕ з конкуру. Вони потім запросили мене на змагання на дербі, двічі їздила у Дубаї. Подобалися коні, знайшла в Ужгороді кінно-спортивний клуб. І так закохалася з першого погляду в коника Брикета. Купила його. Перед тим мені подарували Дайміо. У цьому році святкуємо третю річницю, як вони є моєю родиною, власністю і невід'ємною частиною мого життя. Я їх дуже сильно люблю. Я віддана: колись у мене була кішка Соня, яка від старості померла. Більше я не захотіла мати котиків, тому з'явилися коники. Я люблю всіх тварин, але найбільше захоплення викликають коні. Маю бажання у перспективі мати своє ранчо і ще більше коней.

- Коники де живуть?

- На іподромі у Львові. У зв'язку з тим, що дуже зайнята по роботі, по політичній діяльності, не маю можливості приділяти їм стільки уваги, скільки хотілося б. Ними займаються фахівці, а я їжджу і насолоджуюся. Всі дивуються тій реакції, з якою мене зустрічають коні. Дайміо молодший, більш емоційний, це англійська чистокровна верхова порода і серце його удвічі більше, ніж у звичайних коней. Відповідно це позначається на його емоційності. Він стрибає, пищить, радіє як дитина, коли чує мій голос. Починає показувати все, що він вміє, різні циркові позиції, випрошувати цукор, моркву, все для мене робить. Брикет виважений, спокійніший, старший, йому 18 років. Він просто облизується, ніжиться, проявляє любов більш лагідно.

- Які риси вам імпонують у жінках, а які у чоловіках?

- У жінках це жіночність, елегантність, щирість. У чоловіках -- щедрість душі, добро, сила, мужність.

- В якій країні ви хотіли б жити?

- Дуже подобається Італія, я навіть вивчаю італійську мову і дуже люблю море, тому можливо на березі моря я б хотіла жити. Чудове місто Портофіно в Італії, я думаю, зробила б вибір на його користь, якби була така можливість. Взагалі я відвідала понад 30 країн, просто у певний момент я вже перестала рахувати. Вразило з останніх подорожей, південь Франції і місто, яке я ніколи не забуду. Це Маямі у США, оскільки мала дуже багато пригод, про які можна книги писати.

- Розкажіть якусь цікавезну пригоду!

- У Маямі так співпало, що я туди приїхала, коли і Леонардо Ді Капріо. В аеропорту було багато папараці, один з них почав фотографувати мене, сприйнявши за зірку, ми познайомилися. Він мені показав найкращі місця в Маямі, ми їздили і навіть слідкували за різними селебрітіз: Кім Кардашьян, Дженет Джексон, були на вечірках в різних клубах. Тоді в Маямі мені дарували дуже багато квітів. Йшла вулицею стояв хлопець з корзиною гарних бузкових квітів і подарував мені. Чоловік, який продавав троянди подарував мені букет. В ресторані теж отримала троянди. Тому у мене асоціація Маямі з квітами. Потім коли я повернулися на навчання у Флоридський університет дівчина з Маямі дивувалася: ніколи не траплявся їй папараці. Люблю подорожувати сама, бо такі знайомства з місцевими жителями дарують незабутні враження емоції і пригоди, які ви ніколи не знайдете у подорожах через турагентства чи з родиною.

Я дуже великий оптиміст і у всьому бачу добро
- Чи маєте у житті гасло, яке допомагає?

- Бути справжньою і завжди допомагати, якщо маю таку можливість.

- Щоб ви сказали Богу, якби зустріли його?

- У першу чергу попросила пробачення. Ми всі неідеальні, можливо були такі вчинки. І задала б питання, чому люди помирають? Особливо ті, які могли б довго жити. Забирають найкращих. Питання мене завжди турбувало, чому злочинці живуть, а дуже часто помирають люди, які мали б творити добро.

- Як гадаєте, у світі більше добра чи зла?

- Я дуже великий оптиміст і у всьому бачу добро. Мене легко зробити щасливою, просто від краси цвітіння квітів, від побаченої пташки можу бути щасливою. Переконана, що добро завжди перемагає і його набагато більше, ніж зла.

- З ким з історичних постатей ви б хотіли зустрітися, поговорити?

- Для мене авторитетом у моєму житті є рідний брат дідуся -- Іван Попадюк. Він, на жаль, помер. Був політично активним і за позицію і виступи проти хортиського режиму на Закарпатті його засудили до смертної кари. Змушений був втекти з країни, переїхав до Австралії, став дуже успішним підприємцем, його навіть запросили працювати у Міністерство фінансів. Він об'їздив майже весь світ, володів 10 мовами. А після смерті залишив спадщину свою багатомільйонну на оборону України, формування сильної потужної української армії. Пам'ятаю його тільки, коли була дитиною, хотіла б з ним зустрітися. На жаль, нема такої можливості.

- Мабуть ви успадкували гени свого предка?

- Можливо, це була його мрія, щоб хтось із Попадюків працював в уряді, займався політикою. Це було його побажання, щоб жили і розвивали Україну. Бо він все своє життя провів на чужині. Не дивлячись на його успішність, заможність, він дуже тужив за батьківщино. Тому таке рішення його було -- залишити всю спадщину державі. Він для мене постать зразкова. З розповідей моїх батьків був цікавою, неординарною людиною. Тому це для мене більш важлива постать, ніж якийсь інший діяч. Тим більше моя родина.

- Маєте родичів в Австралії?

- У нього не було дітей, є родичі дідуся, але ми з ними не спілкуємося. Зв'язок був втрачений. Коли тільки почалась незалежність України, формувались центральні органи виконавчої влади брат дідуся опікувався створенням Міноборони України, приїжджав у Київ, зустрічався з міністром Морозовим, генералом Мулявою, допомагав розбудовувати потужну українську армію. Він був переконаний: для того, щоб держава була сильною, вона повинна мати достойну, гідну армію. Ця його мрія була нереалізована. Він навіть хотів, щоб ми жили в Києві, батьки обрали Ужгород. Я сама з Рахівщини, Ясіня, переїхала в обласний центр у 12 років.

Можливо, це була його мрія, щоб хтось із Попадюків працював в уряді, займався політикою
- Які спогади маєте про Рахівщину?

- Дуже позитивні. У мене було прекрасне дитинство, краса природи, повітря. Займалася гірськолижним спортом. Тоді ще не було ні інтернету, ні смартфонів, тому дитинство пройшло прогулянками полями і лісами. Багато часу проводили з родиною, тому дитинство було щасливе і радісне.

- То зараз «відриваєтеся» в ґаджетах? :)

- Навіть професійна діяльність змушує бути в соцмережах. Також в інстаграмі пробую себе в ролі тревел -блогера, хотіла б розвиватися у цьому напрямку. Це для мене нове заняття, яке в даний момент мене дуже захопило.

- Що б ви хотіли сказати про себе, що про вас не знає ваше оточення? Щоб вас зрозуміли краще.

- Те, що я відкрита до спілкування. У політиці може бути багато критики. Ти не можеш усім подобатися. Я відкрита до всіх людей, спокійно віддаю всім свої візитівки, мобільний номер телефону. Відкрита до зустрічей з новими людьми. Якщо у когось є запитання, я готова зустрітися, поспілкуватися і показати себе справжню.

- Про політиків багато пліткують, поширюють фейки. Чи у вашому професійному житті ви зустрічалися із фейками?

- Перед виборами 2015 були інформаційні повідомлення у ЗМІ, коли місцеві політичні «діячі» забрали у мене обласну організацію Європейської партії України. Використовували свої ЗМІ для пліток, для неправдивої інформації про мене. Тоді я дала прес-конференцію, де спростувала всі ці речі, в подальшому не звертала увагу на цих людей. Ті, хто мене знає, розрізняє, де правда, а де плітки. Найкращий метод у таких випадках -- не звертати увагу на таких людей. Це їхній рівень.

- Як ви відпочиваєте?

Відпочинок №1 -- їзда верхи. Дуже люблю кіно, я кіноман, не пропускаю жодної прем'єри, особливо з улюбленими акторами. Люблю фільми, засновані на реальних подіях, історії справжніх людей, особливо історії успіху. Кіно і зустрічі із друзями – вид відпочинку.







Я відкрита до спілкування

- Улюблений кінофільм?

- Всі улюблені, в яких знімався Леонардо Ді Капріо. Якщо брати еталон чоловічої краси -- Вітторіо Де Франческі. Це італійський актор, маловідомий в Україні. Стосовно українських акторів, обожнюю Івана Миколайчука. Це для мене приклад справжнього чоловіка.

- Яка ви у побуті? Любите готувати, чи вистачає часу.

- Що б я не робила, я роблю дуже добре, у тому числі готую дуже смачно. Але я б хотіла, щоб мій чоловік вмів це робити добре і готував для мене. Маю одну таку велику мрію. Не дуже я люблю господарські речі.

- Чи каву любите?

- Каву обожнюю, я справжній кавоман, кожен ранок починається у мене з кави.

- Поділитеся особливим рецептом?

- Готую на звичайній італійській газовій кавоварці. У народі -- кава Мокка. Це моя улюблена. Навіть більше ніж еспресо люблю. Сама готую завжди, тому вона для мене найсмачніша.

- Де кава краща: в Італії чи на Закарпатті?

- Маю друзів, які живуть на Сицилії, їздила до них часто пробувала там каву, вона дійсно смачна і справжня. Але закарпатська не поступається. Я переконана, що в Ужгороді найсмачніша кава в Україні. У всіх містах де була, такої смачної, як в Ужгороді, я більше ніде не пила.



Ірина Бреза, спеціально для Zaholovok.com.ua



Фото: Олександр Бреза і з архіву

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п'ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

All photo and video materials belong to their owners and are used for demonstration purposes only. Please do not use them in commercial projects.
Ранкова кава з Надією Попадюк