Теплим словом згадує чоловіка волонтер Віталій Світлик.
"Ну от і привезли... вже вдома. Хоч він родом не з цього села, але Ільниця ще нікого не зустрічала так... А вчора Іршава... машин було стільки що колона розтяглася на кілометри. Не ділились на партії та погляди, всі прийшли просто віддати шану, провести до домівки героя що віддав життя за свою Батьківщину. Сьогодні кількість людей вражала... Майже у всіх на обличчі сльози, подекотрі люди так ридали що втриматись від сліз було надзвичайно важко, якби не вдова та син що за тиждень змарніли від горя та ледь усвідомлювали що відбувається, я б розревівся як дівчисько, але таки стримувався поки вони не вийшли з машини щоб провести героя пішки... Мороз пішов по шкірі, коли діти почали ставати навколішки, а за ними й всі люди... гадаю якби зібрати ці сльози, що сьогодні пролиті на розбиту сільську дорогу, то можна б втопити й путіна і його поплічників...
Олександр багато років тому прийшов жити до нас з далекого Донецька, одружився, працював на підприємствах району, а коли прийшла потреба - взяв зброю й добровольцем пішов захищати нашу країну. Майже кожного дня телефонував дружині й дітям, розказував про військове життя, про своїх побратимів, радів що служить в тій же частині де й багато років назад проходив строкову службу... хоч й нарікав, що там все вже не так, розруха й зубожіння... Захищав донецький аеропорт, відбивав ворожі атаки в селах Піски й Опитне, декілька разів був поданий до нагороди за героїчні вчинки, але не судилося... Обіцяв приїхати у відпустку, казав що встигне на весілля до родичів, з нетерпінням чекав народження свого шостого онука... Але чому так? Чому осколок з ворожого "граду" обірвав життя батька трьох дітей на своїй землі? Чому люди мають ховати вбитих на війні людей, якщо війни в нас нема??? Питання звісно риторичне... А завтра буде поховання, будуть слова... багато слів... слова й від тих, хто не має права їх говорити, та Бог їм суддя... Вдячні люди не забудуть вчинку односельця, що віддав найцінніше - своє життя за те, щоб війна не дійшла сюди...
Сподіваюся що ця біда, котра сколихнула наше тихе село, зможе додати сил нам в подальшій боротьбі за достойне життя. Дуже хочеться, щоб герой не був забутий, і щоб сім'я що віддала чоловіка, батька й дідуся мала повагу та шану в селі... Так і буде! Вічна пам'ять герою!", - написав чоловік.