«Прийнятий закон уже давно був вимогою як часу, так і вже чинних на території України міжнародних документів. Згадаймо хоча б прийняту ще у 1992 році Європейську хартію регіональних мов. Україна і так дуже довго думала над її ратифікацією. Сталося це тільки у 2006-му, проте і з тих пір виконання Хартії в нашій державі піддавалося виключно гострій негативній критиці. Якщо вже ми так прагнемо стати частиною європейської спільноти, ми повинні прагнути до цього не тільки на папері, але й у житті. І визнання статусу регіональних мов – важливий крок у цьому напрямку», - так прокоментував прийнятий учора Верховною Радою України Закон «Про засади державної мовної політики» Іван Бушко, представник фракції Партії регіонів у Закарпатській обласній раді та перший заступник голови Закарпатської ОДА.
Свої аргументи політик підтвердив прикладом Європи: «Бельгія, Швейцарія, Фінляндія – країни, погодьтеся, більш ніж благополучні, нині офіційно розмовляють далеко не однією мовою. Бельгія – трьома, Фінляндія – двома, Швейцарія – так там узагалі 4 офіційних мови (державних та регіональних). Навіть в Італії на окремих територіях офіційний статус має німецька. І чомусь у цих країнах політики не розкидуються популістськими гаслами та не роздувають конфлікти на порожньому місці.
Можу навести і протилежний приклад Люксембурга та Австралії. У цих країнах державної мови немає взагалі. Такого поняття там не передбачено. Люди просто розмовляють традиційно прийнятою для себе мовою. І це не заважає австралійцям бути однією із найщасливіших, а люксембуржцям – найблагополучніших та найбагатших націй на планеті».
Згадав «віце-губернатор» і про Закарпатську область у розрізі новоприйнятого закону:
«Важливо пам’ятати, що закон повинен був бути прийнятим дещо в іншому вигляді. Проте замість конструктивної роботи та співпраці з опозицією ми отримали чистої води саботаж. Маю на увазі її представників у профільній комісії. Тим не менш, регіональним мовам бути. І закарпатці чи не найпершими повинні цьому порадіти. Я говорю не лише про сотню тисяч угорців, які нарешті зможуть повноправно розмовляти рідною мовою. Я маю на увазі ще й русинів. Наступного року в Україні буде проведено перепис населення. І всі закарпатці, котрі вважають себе русинами, зможуть вказати саме цю національність у відповідній графі. І якщо нас набереться хоча б десять відсотків (а нас, думаю, є більше) ми отримаємо цю довгоочікувану перемогу: русинів не тільки визнають як окрему повноцінну національність, але й дадуть нам можливість розмовляти своєю мовою завжди і всюди. І це, повірте, не просто перемога, для нас це прорив у становленні демократичної країни та налагодженні міжнаціональної згоди і взаємоповаги».