Новини

Записки із Брюсселю: саміт Україна-ЄС, безвіз і «домашнє завдання»

Про вчорашню подію в Брюсселі українські ЗМІ з уже звичними для нашої країни євроінтеграційними очікуваннями писали багато, завзято і трохи упереджено. Останнє – тому, що, у більшості випадків, тільки активно і «під чесне слово» передавали  усе, що кажуть лідери країн-учасників саміту, не піддаючи сумнівам красиві і обнадійливі фрази і не співставляючи їх із суворою українською реальністю.

Попри те, що на прес-конференції після саміту з уст трьох президентів прозвучали месиджі, які вже певний час ітак були у вжитку під час обговорень українсько-європейських відносин, і яким у медіапросторі давно було приділено достатньо уваги, чи не основною новою тезою, крім анонсованого підписання угод, було те, що цього разу «не Україні ставили питання».

Президент Петро Порошенко, не приховуючи  задоволення від того, що каже, зазначив: «Це перший саміт, коли не Україні ставлять питання, а коли ми ставимо питання з проханням виконати свої зобов’язання».  І це може бути не дуже гучний, але дзвіночок, який тихо натякає про те, що  країна доклала неабияких зусиль і зазнала у чомусь навіть болючих змін для того, аби досягти обіцяного від європейських партнерів. А тепер може похвалитися  не тільки фінансовою допомогою від Євросоюзу, а й можливістю «ставити питання».  Для самолюбності українських державних мужів це дуже навіть добре, а от для простих смертних – як завжди.

Якщо згадати слова Президента за 23 жовтня цього року, то вже 24 листопада Україна повинна була мати безвізовий режим з ЄС. Петро Порошенко в інтерв’ю українським телеканалам тоді впевнено і без сумнівів заявив, що Україна отримає безвіз до проведення саміту: «Я впевнений в тому, що документи про надання Україні безвізового режиму повністю будуть підписані і ратифіковані Парламентом, в цьому немає ніяких сумнівів. Можу навіть сказати до якої дати –  це відбудеться до 24 листопада», – заявляв Президент,  при цьому нагадуючи, що  надання безвізу українцям затягнулося через суперечки між Європейським парламентом та Європейською комісією про повноваження до припинення безвізового режиму для будь-якої з країн. «Suspension mechanism» не врегульований і процес може затягнутися.  Тобто, ще місяць назад, Порошенко, знаючи про те, що механізм припинення безвізу не врегульований, робив заяви про 24 листопада, а зараз головною причиною, яка звучить під час інформації про  обіцяний українцям безвіз,  називається якраз той самий «suspension mechanism».

Під час спілкування з українськими журналістами напередодні саміту Олена Пристайко, виконавчий директор Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі, зазначила, що «провини» України у цьому немає: питання вироблення механізму припинення безвізового режиму постало через міграційну кризу з ЄС і «просто співпало з процесом візової лібералізації щодо України». Крім того, О. Пристайко припускає, що саме безвіз ЄС використовує як  своєрідний «тиск» на українську владу: щоб спонукати державу до якісних реформ.

Однак, тут виникає певна незрозумілість, оскільки Україна виконала усі завітні 144 умови для надання безвізового режиму з Євросоюзом. Зміни далися нелегко, і, можливо, будуть мати певні не зовсім позитивні наслідки у майбутньому. Але… наразі маємо «Suspension mechanism», який відтягує безвізовий режим знову. Можливо, ЄС таким чином стримує процес надання Україні безвізу через страх великого потомку мігрантів. Олена Пристайко зазначає, що такі побоювання у ЄС дійсно присутні, але з ними працюють українські дипломати й експерти:  «Ми всі наполягаємо на тому, що це не станеться: у нас 1,7 млн внутрішніх переселенців, які в умовах війни не виїхали за межі країни». Аргумент про переселенців – основний. Однак, якщо врахувати реальність Західної України, то з’являється трохи інший ракурс: переселенці самі шукають можливості легально чи не дуже виїхати закордон, або ж, в умовах Закарпаття… спробувати зробити собі угорський паспорт. Аргументи щодо 1,7 переселенців, «які нікуди не виїхали», можуть здатися на надто переконливими і самим українцям, тому їхній вплив на міграційні побоювання ЄС скоріше сумнівний.

Часто звучить думка, що народу України від Європи майже нічого не треба, «лиш би кордони відкрили». Але прив’язаність українців до питання безвізу – ясна і логічна:  відміна віз до ЄС була серед основних можливостей, які, ніби, втратила Україна, відмовившись підписати Угоду про Асоціацію. Далі був Майдан і, як наслідок сукупності всіх подальших подій , все, що ми зараз маємо в країні. За свої прагнення і віру, хоч і дещо наївну, українці уже заплатили досить велику ціну. Але безвіз і нині там. Попри показове переконання нашої влади, що все окей, і оптимізм представників ЄС, які побачили в  Україні «великий прогрес», всередині держави все виглядає на так райдужно. І, виходить, зміни, які далися країні нелегко і 144 умови, які Уряд і Парламент «галопом по Європах», десь добре, а десь і криво-косо втілили у життя, не вивели Україну на уже десятки разів анонсовану фінішну пряму щодо надання без візу.

«Знаю, що ви заслуговуєте на більше у нас, у Європи. Я можу вам обіцяти, що ми вас не залишимо позаду. Ми високо цінуємо зусилля влади по втіленню у життя широкомасштабних реформ у важких умовах», – сказав українською у своєму вітальному слові Президент Ради ЄС Дональд Туск, який цією частиною промови викликав у присутніх і тих, хто спостерігав за виступами онлайн, суцільне мі-мі-мі.

Президент Єврокомісії Юнкер був дещо строгішим: «Україна виконала усі вимоги і тому нормально, що тепер ЄС у свою чергу, як побачив, що Україна виконала  усі реформи, зробила це і ми залишаємося упевненими,  що, незважаючи на труднощі, ми можемо надати безвізовий режим до кінця: треба щоб Рада і Європарламент домовилися про механізм призупинення безвізового режиму. Це не стосується України, це стосується країн-членів ЄС»,  – сказав у своєму виступі Жан-Клод Юнкер. Але, здається,  його прогнози про узгодження механізму призупинення безвізу  «до кінця року» можуть змінитися черговим розтягуванням резини.

Прес-аташе представництва ЄС в Україні Давид Стулік на питання, що ж робити для прискорення процесу євроінтеграції, сказав, що «Україна має виконати домашнє завдання – впроваджувати реформи, виконувати всі зобов’язання, які є в Угоді про Асоціацію». «Це не робиться для того, аби задовольнити Європейський Союз, або поставити галочку, що все це виконано, а для того, щоби щоденний рівень життя звичайних українських громадян став кращим», –  додав Стулік. І сказав це абсолютно щиро, хоч тут напрошується гірка іронія про життя громадян у країні, де зарплата у простих смертних не перевищує 100 євро. «Це домашнє завдання наблизить вас до Європи  більше, ніж підписування різних документів. Це щоденна практична робота, яку повинен виконувати кожен, навіть у тому плані, щоб контролювати Уряд і Парламент, як вони виконують зобов’язання, які на себе взяла Україна», – сказав у коментарі українським журналістам Давид Стулік.

Вчора Україна і ЄС підписали ще два документи: меморандум щодо стратегічного енергетичного партнерства, а також угоду про фінансування Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні. Важливими для нашої держави будуть і дві умови для надання чергового траншу макрофінансової допомоги: встановлення соціальних виплат переселенцям і відміна заборони вивезення з України кругляку. Останнє – це ще одна велика і складна тема, яка може мати дуже «цікаві» наслідки для українців. Щодо Закарпаття плата за ці «круглякові» зобов’язання може стати надто великою. Можливо, навіть страшною.

У своєму виступі на прес-конференції після саміту Петро Порошенко сказав: «Перше, про що домовилися –  чіткі перспективи ратифікації Угоди про асоціацію. Ця угода стала символом нової України». Після саміту для простих українців розуміння ситуації чіткішим навряд чи стало. І скоро це може обернутися для України великим розчаруванням. 

Аня Семенюк з Брюсселю, спеціально для Zaholovok.com.ua

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.