Єдиний в області соццентр матері і дитини допомагає не відмовитися від власного маляти.
Покинув чоловік... втекла від батьків... хотіла відмовитися від дитини...
Подібними історіями тут нікого не здивуєш, бо у стінах Закарпатського обласного соціального центру матері та дитини сходяться життєві дороги тих жінок, які раптово стали нікому не потрібними, покинутими, розгубленими і... з маленькою дитиною на руках.
НЕ БАЧИЛА МАМУ 18 РОКІВ
Ірина Матей живе у Перечині, де власне і працює соціальний центр, вже 4 місяці. Жінка вважає себе круглою сиротою, хоча має родичів у Берегові. Свою маму не бачила вже 18 років. Колись дівчинку віддали у школу-інтернат, потім Ірина вивчила швейну справу, а далі переїхала жити у Львів до коханого. Та як тільки Іра народила дитину, чоловік вигнав обох із дому. Жінці не залишилося нічого іншого як повернутися на батьківщину, хоча тут її ніхто не чекав. Так безпритульна мама і опинилася у соціальному центрі.
КОХАННЯ НА КОЛЕСАХ
Ще одна тутешня мешканка родом із Дніпропетровської області. Шість років тому Світлана Кравець втекла із дому від алкозалежних батьків. Дівчина довгий час перебивалася тимчасовими заробіткам, поки не зустріла дальнобійника, з яким потоваришувала. Чоловік співчував бідоласі і допомагав чим міг. З часом Світлана завагітніла. Кохання на колесах машини дальнобійника привезло жінку в Ужгород і залишило без документів та грошей у пологовому будинку. Звідти із маленьким Андрійком на руках Світлана потрапила у соціальний центр матері та дитини. Приїхала сюди у шубі та колготах. Усі інші речі загубилися у камері тимчасового зберігання на вокзалі. Тутешня бухгалтер пошкодувала жінку і придбала їй джинси та кофтину. Намалювався на горизонті і дальнобійник. Та забрати звідси Світлану він не може, бо має власну родину. Тому провідує коханку зрідка. Привозить речі та іграшки синові. А жінка радіє і цьому. От тільки каже, що нерви її «їдять», бо дуже за все переживає.
ІЗ ШОСТОЮ ДИТИНОЮ У СОЦІАЛЬНИЙ ЦЕНТР
Вікторія Головей у колі тутешньої публіки виглядає досить презентабельно. Все це через досвід - пані Вікторія мама шести дітей. Жінка двічі була одруженою і обидва рази її лишали. Вікторія каже, що чоловіки бояться відповідальності, особливо, коли з’являються діти. Народивши шостого сина, жінка зрозуміла, що фінансово не зможе протриматися, тому й звернулася по допомогу.
ЖИТТЯ СПОЧАТКУ
Мешканки Закарпатського обласного соціального центру матері та дитини перебувають зі своїми малюками на повному державному утриманні. Тут живуть жінки із сьомого до дев’ятого місяців вагітності та матері з новонародженими дітьми віком до 18 місяців. Потрапляють сюди по-різному: хтось сам звертається, про когось повідомляють із пологового будинку, інших приводять представники соціальних служб. Такі заклади є у кожній області, та їх небагато. У Закарпатті цей – єдиний Допомогти усім він не може. Можливо, саме тому про його існування знають далеко не всі. Особливо – у сільській місцевості. Таких центрів могло б бути більше, та як завжди палицю у колеса ставить фінансове питання.
Сам соціальний центр невеликий, але у ньому є все необхідне для життя. Практика показує, що часто молоді мами, які ще самі не перестали бути дітьми, не вміють користуватися елементарними речами. От і доводиться соціальним робітникам, медикам і психологам пояснювати своїм підопічним: як варити кашу, міняти підгузки, прати речі і навіть привчати окремих підопічних до елементарних правил гігієни. Чимало жінок, які сюди потрапляють, не виховувалися у нормальних родинах. Вони жили на вулиці, вийшли з дверей дитячих будинків чи мешкали у неблагополучних сім’ях. Тут їм показують, як жити по-іншому.
ЩО ДАЛІ?
Закарпатський обласний соціальний центр матері та дитини у Перечині працює вже три роки. За цей час заклад «випустив» понад 30 мам із малюками. Жінкам соціальні служби допомагають знайти роботу і житло. Вони ж і контролюють певний час процес адаптації у суспільство. Зазвичай, життєвий сценарій жінок у подальшому схожий, та є й винятки. Директорка соціального центру Леся Зінченко згадує прикру історію, яка сталася зовсім нещодавно. Молода мама, повна сирота, проживши у закладі відведений час, влаштувалася на роботу і зовсім несподівано знайшла свою рідну маму. Жінка доньці зраділа, а от внука прийняти не захотіла і поставила ультиматум: або забираю тебе до себе одну, або живи зі своєю дитиною як хочеш. І що ви думаєте зробила молода мама? Відмовилася від дитини!..
Коли слухаєш збоку всі ці історії, стає якось не по собі. Цих жінок можна намагатися зрозуміти, а хтось буде їх засуджувати, та багато хто так і не знатиме, що є й такі долі. А ще, більше людей просто закриють свідомо очі на чужі проблеми, бо їм вистачатиме власних клопотів. Єдине, що беззаперечно позитив – це те, що діти залишилися зі своїми мамами. Не одна із них зізналася, що якби не соціальний центр, то змушена була б відмовитися від своєї кровинки...
Тетяна Довганинець, спеціально для Zaholovok.com.ua
Джерело фото: WWW