Сотні тисяч школярів України повинні отримати право пізнати країну, за рахунок розвитку системи та програми шкільного туризму у зимовий період 2014 - 2015 року.
Активізація роботи окремих підприємств індустрії туризму у літній період (турбази, зони відпочинку, хостели), через анексію Криму та не можливість оздоровлюватись там школярів, мають можливість та повинні отримати підтримку з боку держави, яка може полягати у стимулюванні внутрішнього туризму України. Зокрема у зимовий період. Адже, відміна осінніх канікул, через заощадження коштів, збільшить період зимових канікул.
Враховуючи, що в Україні навчаються 3,5 млн. школярів, то можемо припустити, що сотні тисяч родин задумаються, а що робити в зимовий період. А з іншого боку, що, та хто їм пропонує програми орієнтовані на шкільний туризм. Туроператори націлені на Європу.
Базою розвитку шкільного туризму, мало б стати партнерство, між владою - громадськими організаціями - бізнесом. В окремих містах воно працює. Але переконаний, що потенціал 16,6 тисяч шкіл, де навчають 3,5 млн дітей, не використовується.
Чому? Тому, що туроператорам не вигідні шкільні тури. На них багато не заробиш, з іншого боку діти, це специфічна аудиторія, та додаткова відповідальність, яку на себе брати теж складно.
Що можна зробити? Збоку держави, має бути програма практичного стимулювання шкільного освітнього туризму. Може вона й є, на папері, та виконується. Але є інструменти, як покращити її та зробити доступнішою. Враховуючи, що окрім проживання та харчування, екскурсійного супроводу, вагомою складовою у ціноутворенні туристських подорожей є послуга з перевезення. Тут держава може підставити сильне плече та компенсувати перевезення школярів, хоча б на залізниці. Або Укрзалізниця повинна мінімізувати плату за проїзд школярів, на період зимових канікул.
Зима, це активний сезон в Карпатах, але за наявності снігу, тому конкуренція по напрямку буде. Відповідно стимулючи розвиток внутрішнього туризму, в поїздах можна формувати, спеціальні шкільні вагони, за спеціальними цінами. Нічні переїзди у поїздах, дозволять заощадити кошти на проживання. Тому актуальними можуть стати 2-3 денні тури, за напрямками: Київ - Львів - Ужгород; Київ - Одеса; Київ Харків; Львів - Одеса; та інші.
Якщо 10% школярів зможе цим скористатись, то приблизно 350 тисяч тисяч школярів зможуть відкрити для себе нову сторінку у житті - подорожі Україною, та краще зрозуміти як живуть українці в різних областях.
Екскурсоводами та партнерами у реалізації шкільних турів можуть виступати студенти, що вивчають туризм та туроператори, які займаються внутрішнім туризмом. Тим самим на практиці займатимуться організацією туризму, екскурсійним супроводом.
Але, є й інші проблеми, зокрема й шкільного туризму, які існують мінімум на двох різних рівнях:
- на першому (органи законодавчої та виконавчої влади), приймаються програми, стратегії, концепції, підписують меморандуми, створюють ради та дорадчі органи.
- на другому, знаходяться ті, хто безпосередньо організовує цей туризм (вчителі, перевізники, батьківські комітети, мовні школи та інші), саме ті, хто щодня, особливо при перевезенні дітей, зустрічається з великою кількістю складних бюрократичних задач.
Якщо згадати перший рівень, то він дуже заполітизований. Зараз доречним є наказ КМУ про ліквідацію Державного агентства України з туризму та курортів. На рівні влади, це не проблема, створять інший орган, якому доручать керувати рівнем прийняття рішень. Але чи зрозуміють та зможуть ті, хто прийде працювати? А бізнес, як працював, так і працюватиме.
Чи встигнемо та чи скористаємось можливостями зими 2014-2015 та допоможемо сотням тисяч українських школярів краще пізнати Україну?
Сподіваюсь, під час засідання чиновників різного рівня на день туризму 27 вересня 2014 року про це не лише говоритимуть, але й прийматимуть конкретні рішення.
Олександр Коваль, ескперт з туризму, викладач факультету туризму УжНУ