Зі Сходу України повернувся ще один закарпатський ДАІшник.
Інспектор з адмінштрафної практики ВДАІ по обслуговуванню Іршавського району старший лейтенант міліції Віктор Ісак перебував у зоні АТО на посту №5 між містами Слов’янськ і Краматорськ, - повідомляє УМВС України у Закарпатській області.
Коли постало питання у колективі, хто поїде у зону АТО, то одним із перших зголосився їхати добровольцем Віктор Ісак. Про свою поїзду у зону АТО Віктор Ісак майже нікому не розповідав, знали тільки близькі. Він поїхав у складі першої групи державтоінспекторів Закарпаття. Це було 5 екіпажів, у кожному спецавтомобілі - по троє інспекторів.
Спочатку приїхали у м.Славянськ, де пробули два дні. Після цього їх розмістили на окраїні міста у покинутому гуртожитку. В одній кімнаті їх жило 15 чоловік. Спати довелось на матрацах на підлозі. На чергування виходили два дні – вдень, два дні – на ніч, і тільки на п′яту добу був вихідний. Якщо його можна назвати вихідним. Хлопці, які відпочивали, повинні були тим, хто ніс службу, приготувати вечерю та сніданок, помити посуд, прибрати у кімнаті. Їсти готували на подвір′ї у казанку, який привезли з собою. Обідали хлопці на постах, їх кормили переважно волонтери та місцеві жителі.
Знаходячись на посту, Віктор Ісак перевіряв біженців. Якщо у них були паспорти громадян України, то їх пропускали без будь-яких перешкод. А якщо не було, тоді доводилось людей затримувати і повідомляти у штаб, де вже проводили перевірку відповідні органи. За час несення служби в АТО він затримав двох наркоманів, двох сепаратистів та одного п′яного сепаратиста, який накинувся на правоохоронців і почав висловлюватись на їх адресу образливими словами.
Попри все, до закарпатських правоохоронців місцеве населення ставилось добре, навіть по дорозі могли зупинити автомобіль ДАІ і накормити.
«Я місяць не бачив своїх рідних, свого маленького синочка Віталіка, якому тільки 1 рік і 9 місяців. Дружина Мар′яна дуже хвилювалась, її доводилось постійно заспокоювати частими телефонними дзвінками. Я дуже чекав, коли зможу знову обійняти свого синочка. Дорога на Закарпаття була довгою, але швидкою, бо ми повертались додому», - каже Віктор Ісак.