Закарпатські підприємці в пошуках табличок «куріння заборонено». Штраф -- 3400 грн

«Моя знайома розказала, що в їх офіс у Києві прийшли чи то з управління прав споживачів, чи то охорони праці, вона точно не пам’ятає, і оштрафували на 3400 гривень за те, що у них на дверях не було наклейки «куріння заборонено», - розповіла Zaholovok.com.ua пані Лариса з Ужгорода. Тож наш кореспондент вирішив і собі дізнатися, чи почалися подібні перевірки вже і в нашій області і з чим вони пов’язані.

Виявляється, ще минулого року ввійшов у дію закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв, яким передбачено у тих місцях та закладах, де куріння заборонено, обов’язкове розміщення наочної інформації, яка, власне, і складається із графічного знака про заборону куріння та тексту "Куріння заборонено!". «Нещодавно регіональним управлінням ДСАТ ДПА України у Закарпатській області встановлено 3 факти нерозміщення наочної інформації про заборону куріння у суб’єктів господарювання у сфері ресторанного бізнесу, - кажуть у прес-службі податкової. – Це  - у Воловецькому, Іршавському районах та в Мукачеві. У кожному випадку застосовано фінансові санкції  по 3400 грн».

Про те, що офіси підприємців перевіряють саме працівники управління у справах захисту  прав споживачів, в цьому ж управлінні спростовують. «У нас таких фактів немає, - каже заступник начальника управління у справах захисту прав споживачів у Закарпатській області Андрій Прокоп. – Ми перевіряємо заклади громадського харчування – кафе, ресторани, також і готелі. Але до офісів установ відношення не маємо». Натомість пан Андрій розказує, що цьогоріч у ході планових перевірок до адміністративної відповідальності в області вдалося притягнути 9 «КаБаРе»  (кафе-бари-ресторани) на загальну суму майже 10 тисяч гривень. Отримують же заклади громадського харчування штрафи за відсутність окремих зон для некурців (за законом, це не менше 50 % території закладу) та за те, що тютюновий дим проникає у ці ж зони. Втім, реальне число порушників, певно, в рази більше. «Річ у тім, що ми зобов’язані попереджати про проведення перевірки за 10 днів. Відтак штрафи заробляють лише зухвалі підприємці, або ж ті, які зовсім не обізнані з вимогами закону, - каже Андрій Прокоп. – Решта ж до початку перевірки має час підготуватися. Тому ефективність її зводиться фактично до нуля. Реальну картину ви і самі бачите по місту – як курили, так і курять».

Утім, можна завітати з візитом і без попередження, але лише на вимогу правоохоронних органів або ж через скаргу споживачів. Останні ж із подібним фактично не звертаються. Так, приміром, обсяг скарг на неякісні продовольчі товари складає близько 10%. «Зазвичай люди скаржаться на несправні пральні машинки, телевізори тощо, - пояснює А.Прокоп. – Адже тут уже йдеться про значно вищі суми. А у випадках із, скажімо, простроченим молоком, конфлікт як правило вирішується прямо на місці».

З курінням громадських місцях борються, як виявилося, і в муніципальній поліції. Там за останні 4-5 місяців було уже оштрафовано близько сотні людей. «На кожному виконкомі маємо по 20 таких випадків, - каже начальник Ужгородської муніципальної поліції Борис Борисов. – Люди ловляться на автобусних зупинках, ринках. Зазвичай обходиться усним попередженням – як на перший раз. Ті ж, хто ігнорує і навіть не приходить на засідання, штрафуємо по-максимуму – на 51 гривню (при мінімальному штрафі у 17 гривень)». Що ж до того, як реагують люди на прохання загасити цигарку, то, як переконує Б.Борисов, проходить це без агресії. «Курці перепрошують, - каже, - переконують, що не знали про заборону паління в громадських місцях і обіцяють більше закону не порушувати, ще й знайомим своїм переказати. Інша річ, що нас у штаті зараз усього п’ятеро, тому все місто на контролі втримати важко. Але робимо, що можемо».

Наразі ж ужгородські підприємці ринулися в кіоски в пошуках наклейок. «Вже все місто оббігала, а ніде їх знайти не можу, - бідкається пані Лариса. – Знайшли в магазині з подругою аж одну штуку за 2 гривні, так вона собі її і купила. Мені ж залишилося лише зробити з цього надпису ксерокопію, аби хоч якось застрахуватися. Але пошуки не припиняю, нині піду ще шукати».

 Людмила Олійник, спеціально для Zaholovok.com.ua