Він - 27-річний юнак із доволі доброзичливим, але одночасно міцним характером. Рахівчанин Михайло Годван майже третину життя пов’язав із військовою службою, пройшовши шлях від солдата-строковика до механіка-радіотелефоніста.
- Контрактна служба у лавах Збройних сил України - це така ж робота, як і у вчителя чи лікаря, але трохи небезпечніша та особливо важлива. Саме тому я її і обрав, - посміхаючись, розповідає Михайло. – Ще після звільнення зі строкової служби зробив висновок, що негативне уявлення та жахи про армію безпідставні.
За словами хлопця, військове вторгнення агресора змінило його світогляд. Тому, коли він був мобілізований під час першої хвилі часткової мобілізації, то сприйняв цей життєвий поворот як закономірність.
- Батьківщина це не абстрактні кордони, а перш за все моя родина, мій дім. І захищати її повинен я, - каже Михайло.
Бойове хрещення хлопець проходив у Маріупольському секторі, та розповідає про це неохоче. Звільнившись у запас навесні 2015 року, зрозумів, що переходити на цивільну роботу, поки на Сході проливається кров, а землю розорють ворожі вибухи, ще рано. Тому звернувся до районного військкомату із заявою зарахувати в 4-ту хвилю мобілізації. Так Михайло почав опановувати нову для себе спеціальність механіка-радіотелефоніста.
Після звільнення у 2016 році вирішив укласти контракт зі Збройними силами України, керуючись переконанням, що на цивільне життя переходити ще не на часі.
- Думка про заробітчанство за кордоном докорінно змінилася, коли вперше побачив жахливу розруху в зоні АТО. Жителі тих попелищ також до війни дбали про свій добробут, будували, мріяли про майбутнє, вклавши чималі кошти та здоров’я, але війна все знищила, - поділився хлопець. – Думаю, першочерговою метою кожного українця, мають бути не нові автомобілі чи будинки-замки, а кропітка робота у зміцненні країни.
Цьогоріч навесні у нього закінчується термін дії другого контракту, тож планує укладати втретє і готовий знову проходити службу в бойовій частині.