Новина про роздержавлення комунальної друкованої преси, загалом, позитивно сприйнята у багатьох колах суспільства. Адже мова йде про те, щоб зробити незалежною регіональну журналістику від тієї ж місцевої влади. Яка фінансує ЗМІ за рахунок платників податків, натомість, почасти, редакції співають хвалебні оди чиновникам. Але в Україні сьогодні органи місцевого самоврядування можуть бути власниками (чи співвласниками) й телебачення та радіо. І про те, щоб місцеві ради пустили їх у вільне плавання, у законодавстві наразі не йдеться.
Варто наголосити, що місцеві ради (прямо чи опосередковано) можуть бути засновниками чи мати частку у підприємствах – починаючи від жеку і закінчуючи ТБ й радіо. І, звичайно, володіючи часткою інформаційного простору якщо не в одного, то в іншого місцевого голови може виникнути спокуса підказувати редакторам, про що і як краще інформувати. Тому нині є актуальним завданням законодавчо розробити систему, аби подібного не допускати.
Чи багато в Україні є місцевих рад, які мають свою кнопку на пульті від телевізора? У автора матеріалу такої статистичної інформації нема. Втім загально відомо, що, наприклад, Київська міська рада є власником комунального підприємства «Телекомпанія «Київ».
На Закарпатті ж, за інформацією автора, наразі лише одна місцева рада володіє телевізійним ЗМІ – це Виноградівська міська. Згідно з даними аналітичної платформи «YouControl», Виноградівській міській раді належить частка у 84,79% у ТОВ «ТРК Виноградів ТВ».
Цей канал транслюється на частоті в межах райцентру, де мешкає близько 25 тисяч жителів та навколишнього Виноградівського району. ТРК має свої певні години ефіру, решта часу на кнопці працює телеканал «NewsOne».
Коли глянути осторонь, то незрозуміло, навіщо міській раді канал.
Наприклад, ще у 2013 році у раді вирішили не фінансувати організацію – тоді мова йшла про 300 тисяч гривень на рік. Про ту ситуацію детально інформував телеканал «М-студіо». Як йшлося у сюжеті, без фінансування із міськради канал не виживе і просто закриється.
Як повідомили автора у Виноградівській міськраді у відповіді на інформаційний запит, у 2015 році із міського бюджету регіональному каналу виділили 300 тисяч гривень, у 2016 – 120 тисяч. А от цьогоріч коштів для ТРК «Виноградів ТВ» із місцевої казни уже не передбачено зовсім. Що стосується доходів від діяльності ТОВ «ТРК «Виноградів ТВ», то у 2015 році до бюджету Виноградова надійшло 235 гривень, у 2016 – 512.
Як бачимо, доходи навіть не варто співставляти із витратами, то ж говорити, що влада невеликого закарпатського містечка володіє каналом заради комерційного прибутку від нього, – взагалі не варто.
Тож чи потрібен цей канал місцевій владі? Судячи з того, що у першій редакції бюджету міста-2017 грошей на канал не закладено, то збоку виглядає, ніби ресурс і не потрібен зовсім. З іншої сторони, бюджет міста можна змінити хоч коли і дати грошей. Втім якщо канал не фінансують і не отримують грошей від його діяльності, то місцевій владі можна взагалі вийти із засновників компанії. Для цього – публічно продати муніципальну частку або ж, врешті-решт, просто віддати її колективу.
Ми намагалися отримати з цього приводу коментар міського голови Виноградова Степана Бочкая. Втім градоначальник спочатку послався на зайнятість, а потім взагалі перестав відповідати на наші телефонні дзвінки.
Директор «ТРК Виноградів ТВ» Ярослав Роспопа у розмові з автором про ситуацію зазначив, що історично склалося так, що реально без допомоги міської ради канал працювати не зможе. Власних доходів від реклами мало. «Телебачення самоокупним не може бути у Києві, не те що у Виноградові», – констатував Ярослав Роспопа. Водночас на питання – як же ж далі, – директор нагадав про те, що з 1 липня в Україні має зникнути аналогове ТБ. І от для переходу на цифру у місцевого каналу грошей нема – ні на ліцензію, ні на обладнання. Тож, прогнозує директор, скоріш за все, колектив, який наразі складає менше 10 чоловік, у майбутньому працюватиме як продакшн-студія і розміщуватиме матеріали на інтернет-ресурсах. Ярослав Роспопа висловив сумнів у тому, що канал зможе існувати на добровільні пожертви від місцевих жителів. І наостанок додав: на колектив ніколи не було тиску щодо інформаційної політики від місцевої влади.
Втім, зазначимо, якщо канал належить органу місцевого самоврядування, нема гарантії, що завтра не прийде наступний міський голова і депутати, які вже вважатимуть за потрібне підказувати своїм журналістам редакційну політику.
Юрист Інституту масової інформації Максим Ратушний нагадав, що нині діюче законодавство передбачає обов’язковий процес роздержавлення тільки державних та комунальних друкованих ЗМІ, а у контексті створення Суспільного ТБ й радіо – реформуються обласні державні ТРК. Відтак станом на зараз органи місцевого самоврядування й далі можуть бути засновниками чи співзасновниками юридичних осіб, які є не друкованими ЗМІ, а працюють як телебачення чи радіо.
То що ж робити в принципі із регіональними ТРК, які належать місцевим радам України? Теоретично, можна законодавчо зобов’язати органи місцевого самоврядування вийти зі складу засновників юридичних осіб, які працюють як ЗМІ. Але тоді дійсно може постати проблема закриття місцевих ТРК через нестачу грошей – все-таки видавати газету і забезпечувати телевізійний ефір – різні речі з точки зору витрат та окупності. І ситуація із ТРК «Виноградів ТВ» – один із прикладів цього.
Чи є ж альтернатива майбутнього місцевих комунальних ТРК? Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко щодо цієї теми зазначив, що існує проект Закону «Про засади діяльності мовлення територіальних громад в Україні», зареєстрований в останні дні старого, 2016-го року. Документ, зазначає фахівець, хоч і покликаний місцеві медіа зробити більш незалежними, втім він і далі лишає їх у комунальній власності.
«Мовлення громад – це окремий третій сектор телерадіомовлення, який працюватиме поряд з традиційними моделями суспільно та приватного, комерційного мовлення. Частиною його стануть реформовані комунальні телерадіоорганізації. Іншу частину, так звані ком’юніті медіа, створюватимуть територіальні громади, в тому числі об’єднані», – йдеться у пояснювальні записці до проекту закону.
А в тексті самого законопроекту передбачається право місцевих рад на заснування мовників територіальних громад. І серед джерел фінансування такого ЗМІ є, знову ж таки, місцевий бюджет, себто – гроші платників податків. Водночас, йдеться у проекті закону, мовники територіальних громад діють у формі комунальних некомерційних підприємств та не зараховують частину прибутку до місцевого бюджету. І також, що головне, написано: «Органи управління мовників територіальних громад та їх посадові особи не мають права втручатись в редакційну політику мовника територіальної громади».
Загалом, у проекті закону проглядається певна система стримувань і противаг щодо недопущення втручання чиновників у діяльність журналістів. Це радує. З іншої сторони, засновувати і фінансувати регіонального мовника, згідно із законопроектом, – це право, але аж ніяк не обов’язок місцевої влади. Тож є гіпотетичний ризик, що коли мер та депутати якоїсь громади дійсно не зможуть втручатися у реальну незалежну редакційну політику, журналістів не покарають за це гривнею. Себто – просто не виділять грошей на утримання ЗМІ. Але це вже залежить від того, наскільки буде популярний місцевий медіаресурс і які емоції у виборців громади викличе можливість зникнення свого, місцевого ЗМІ.
В будь-якому разі наразі позитивним моментом є те, що парламентарі таки не відклали проблему функціонування регіональних комунальних ТРК у шухляду і, слідом за законом про роздержавлення друкованих ЗМІ, зареєстрували проект закону про реформу муніципальних ТБ й радіо. Прикметно, що серед авторів цього законопроекту – практикуючі журналісти в минулому. Будемо сподіватися, що вже цього року влада, представники медіаспільноти та громадянського суспільства узгодять всі нюанси і реформа буде втілена у життя.
Текст: Ярослав Гулан, регіональний представник Інституту масової інформації в Закарпатській області, для сайту "ТЕКСТИ"