Новини

Вигоди життя по-закарпатськи: усупереч проблемам і рейтингам

Перший посткризовий рейтинг якості життя українських регіонів і думки тих, для кого на першому місці в країні – Закарпаття

Учора, 9 вересня, популярний український журнал «Weekly.ua» опублікував перше масштабне післякризове дослідження якості життя в регіонах України.

Прогнозовано, перше місце за головним економічним показником – рівнем ВВП на душу населення – посіла столиця. Закарпаття отримало у загальному рейтингу 11 місце.

А у «підрейтингах» -- 13-те (добробут), 25-те (освіта), 10-те (охорона здоров’я), 2-ге (комфорт і безпека) та перше (екологія). Деякі місця між собою розділили одразу кілька областей. Так, перше місце за рівнем екології посіли одразу 12 областей, за комфортом і безпекою 2-ге місце отримали ще 5 областей крім Закарпаття.

Zaholovok.com.ua провів невеличке опитування тих закарпатців, які мали неодноразову нагоду і можливість змінити місце проживання на котрийсь регіон, вищий за подібними рейтингами чи взагалі на іншу країну.

Йдеться не про тих, хто живе тут тільки тому, що так склалася доля. Вони мають вибір і відмінну перспективу у столицях. Проте, працюють, виховують дітей і будують власне життя саме на Закарпатті. Менеджери високого класу із солідною репутацією у бізнес-середовищі, успішні творчі люди, визнані у світі, експерти-аналітики, перед якими відкриті двері багатьох міст. Але усі вони зробили вибір на користь саме Закарпаття. Чому? Про це – у відповідях сайтові Zaholovok.com.ua.

Володимир Панов, член Ради директорів «Атолл Холдингу», генеральний директор компаній «СТС», «Сезпарксервіс»

«Нехай звучить пафосно, але я живу тут тому, що люблю Закарпаття і прийняв для себе рішення, що буду жити на своїй батьківщині і нікуди не поїду, незалежно від того, яка настане ситуація, -- я завжди буду намагатися робити щось для змін на краще у міру своїх сил і можливостей.

Те, що Закарпаття і його обласний центр відстають у рейтингах від інших регіонів – просто образливо. Тому що область при усіх ресурсах і можливостях неодмінно повинно бути і, переконаний, таки стане лідером в Україні. Навіть за часів СРСР ми були «просунутим» регіоном, який диктував моду і якого клали у прилад на рівні з Прибалтикою, що було предметом нашої гордості.

Ми втратили лідерство, ініціативу, почали звикати до маргінальності, але це тимчасовий період у розвитку Закарпаття і згодом все зміниться. Незалежно від усього, Закарпаття саме по собі є тим регіоном, в якому приємно, який приваблює і в якому відчуваєш себе своїм».

Світлана Мітряєва, директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді 

"Я народилася у Львові, але майже все життя прожила в Ужгороді і Закарпаття мені рідне. Якби запропонували міняти місце постійного проживання (назавжди, а не для тимчасової роботи – свого часу й були такі пропозиції, наприклад, зі столиці), я б дуже добре подумала, чи варто. На Закарпатті затишно і комфортно, тут 4 кордони з європейськими країнами, на користь мого вибору і екологія та загальна атмосфера. А Ужгород -- це маленьке європейське місто, з якого зручно добиратися до європейських столиць – Братислави, Будапешту, Брюсселю тощо. Місто має свій шарм, свою культуру, традиції, а багатоманітність і багатонаціональність додають йому неповторної своєрідності.

Сергій Федака, професор Ужгородського національного університету, публіцист

"Я живу на Закарпатті (хоч народився у Маріуполі) і так, мені тут подобається. Тут дуже спокійні і толерантні люди, нема викиду психічної енергії, тому жити комфортно, хоча є свої мінуси. Зокрема, Ужгород дуже віддалений від інших українських обласних центрів, але така віддаленість і філософічність, до певної міри монаший спосіб життя, хоч це і велике місто, але усе це має і свої плюси".

Олена Камінська, художній керівник НХК Студія сучасного танцю «Бліц»:

«У мене була нагода поїхати жити за кордон, але я радію, що живу саме на Закарпатті. Ця область подобається мені найбільше з усіх інших регіонів України. Тут можна і творчо попрацювати, і відпочити, люблю запрошувати сюди друзів. До «Бліцу» нерідко приїжджають дуже імениті люди і мені подобається, що маємо що показати і що запропонувати гостям для доброго відпочинку. Дякуючи Богу, сама природа надає нам так можливість. Крім того, тут відчувається відмінність, люди більш відкриті і привітні. Є і свої нюанси, звичайно. Але ми географічно найближче до Європи і це відчувається в усьому, навіть, наприклад, у ставленні до роботи».

Микола Бережанський, директор ПРАТ СК «Поліс-Центр», депутат Рахівської районної ради

«Я закарпатець у четвертому-п’ятому коліні. Моїм життєвим поглядам, звичайно, близькі культура, історія краю, це моє рідне. І найголовніше, я вважаю, що не слід покидати той регіон, в якому народився і чогось досяг: якщо тут тобі дали і життя, і знання, тебе підтримали у свій час місцеві люди, місцева громада, то треба не тікати від них, а навпаки повертатися і віддячувати тим же, намагаючись зробити для свого краю, допомогти земляками, на скільки можеш. Це є і принципом роботи нашої громадської організації «Краяни Рахівщини». Вихідці з Рахівського району, об’єднавшись, допомагають землякам. Мій дім на Закарпатті і я постійно, у яких поїздках не був би, повертаюся сюди, додому».

Хтось прагне будь-яким чином вирватися до столиці, а от киянка Оксана та кіровоградець Роман Латишеви навпаки змінили Київ на Ужгород.

«Ми проміняли мурашник на спокійне життя. Сам я з Кіровограда, 2 роки працював у Києві—суєтне місто. Вирішили з дружиною, яка все життя прожила у столиці і є відомим флеш-аніматором, переїхати. Вибрали Ужгород, де мешкають Оксанині родичі. Це одне з кращих місць, є куди поїхати на відпочинок і не довго добиратися—за 10 км—вже ліс. Це не Київ. Тут чудові місця для рибалки.

З того, що не подобається—маленьке місто, де один одного знають. Не всі це люблять. А ще жахливі дороги в Ужгороді, хоча по області—набагато кращі. Спочатку не міг звикнути до угорської мови на вулицях, було дивно. Ще дістає «активне» жебрацтво. У Києві воно більш «пасивне», тебе не тягнуть за поли і не лізуть за стіл у кафе».

Оксана: «Я зразу адаптувалась в Ужгороді. Столиця—це великий міф, всі чомусь прагнуть туди потрапити. Насправді все виглядає по-іншому. Повертатися не хочу, тут все гарне—природа, погода. Щоправда люди трохи інакші—непунктуальні та необов’язкові, запізнитися на півгодини, бо пив каву, це цілком нормальна річ».

Ганна Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.