У цьому переконаний керівник Закарпатського територіального осередку Радикальної партії Олега Ляшка, депутат Закарпатської обласної ради Богдан Кинів.
«Зараз на роботу ужгородського Водоканалу не скаржиться хіба лінивий. Це, без перебільшення, совкове підприємство давним-давно віджило своє. Однак і досі намагається надавати місту одну із найважливіших послуг – водопостачання та водовідведення. І при цьому ніхто чомусь не говорить про те, що замість приносити місту прибутки, це підприємство виключно забирає із міського бюджету мільйони гривень, а замість нормальних послуг постачає у крани ужгородців воду сумнівної якості та ще й не цілодобово. Бо навіть після розрекламованого переходу на нібито цілодобове водопостачання, вода у міських кранах є тільки максимум до опівночі. Далі в хід ідуть вже давно випробувані пляшки та відра. І це, дозвольте зазначити, за одну із найвищих цін у країні», - обурюється Богдан Кинів.
І справді, питання виділення дотацій для КП «Ужгородський Водоканал» уже стало традиційним для засідань Ужгородської міської ради. Місяці поспіль депутати виділяють мільйони гривень то на погашення заборгованості, то на виплату заробітної плати. Разом з тим, про розробку грамотної інвестиційної програми чи передбачення коштів, котрі повинні надходити від так званої «амортизації» (власні кошти підприємства, 300 тисяч гривень, які щомісяця необхідно виділяти для подальшого розвитку та оновлення підприємства) мова взагалі не йде. Натомість зараз, напередодні виборів, Водоканал став ще й інструментом піару та своєрідного адмінресурсу, оскільки на питанні цілодобового водопостачання спекулює чинна міська влада.
«Замість того,щоб підійти до вирішення проблеми комплексно і повністю змінити структуру та принцип роботи підприємства, яке окрім збитків та боргів не приносить нічого, наші керівники займаються «косметичними ремонтами», які є виключно передвиборчим піаром і нічого схожого на довгостроковий результат не дадуть. А у питанні Водоканалу потрібен зовсім інший принцип роботи. Щоб перетворити цей пережиток Радянського Союзу на сучасне ефективне підприємство, працювати і мислити потрібно також по-сучасному», - переконаний Богдан Кинів.
За словами керманича обласного осередку Радикальної партії, єдино правильним і ефективним кроком у цій ситуації буде перехід до державно-приватного партнерства в управлінні Водоканалом. До прикладу, передачі нині комунального підприємства у концесію. За умовами концесій приватний партнер несе повну відповідальність за весь об’єкт інфраструктури або мережу, включаючи проектування, технологічне забезпечення, фінансування, експлуатацію, обслуговування, а також за періодичне поновлення та заміну фондів. Головною перевагою концесії є те, що приватному партнеру передається повна відповідальність за комерційну експлуатацію, обслуговування, відновлення, ремонт та розширення переліку послуг підприємства.
«Цей спосіб дозволить позбутися багатомільйонних боргів Водоканалу, залучити суттєві іноземні чи вітчизняні інвестиції, оновити матеріально-технічну базу і, відповідно, підняти рівень послуг підприємства до реальних вимог часу. Розпочати, безперечно, потрібно із повного і максимально детального фінансового аудиту. Власне, його і так потрібно провести, щоб нарешті зрозуміти, у котру трубу насправді зливаються мільйони гривень ужгородської громади. І вже опісля складати реальний бізнес-план та шукати інвесторів. Тільки таким чином ужгородці нарешті платитимуть гроші за якісну, безпечну воду, яка є у кранах незалежно від часу доби», - переконаний Кинів.
Країни Європи використовують подібні методи управління підприємствами ще з вісімдесятих років минулого століття. В Україну державно-приватне партнерство прийшло відносно недавно, однак, уже зарекомендувало себе як ефективний та сучасний метод ведення бізнесу. Зокрема позитивний приклад реформування саме водоканалів таким методом можна побачити в Одесі, Вінниці та невеликому містечку Сєверодонецьк. В останньому саме завдяки переведенню місцевого водоканалу на концесію тільки за перший рік роботи жителі міста почали отримувати у домівки воду набагато кращої якості (без хлору, з очисткою сучасним методом електролізу), а підприємство позбулося понад 2 мільйонів гривень боргів, суттєво оновило матеріально-технічну базу і при цьому до міського бюджету за три роки дії договору надійшло більше двох мільйонів гривень.
«Для Ужгорода це реальний вихід із, здавалося б, безвихідної ситуації. Ми не тільки можемо позбутися постійного паразита, котрий витягує гроші із міської казни, але й покращити якість водопостачання, позбутися шкідливих викидів в Уж, контролювати ціноутворення та поповнювати бюджет міста. Потрібна тільки воля керівництва міста, яке має знайти та зацікавити інвестора. Думаю, після місцевих виборів та зміни влади про це питання можна буде говорити вже набагато серйозніше», - підсумовує Богдан Кинів.