Життя міста — це його вузькі вулички, розмови за кавою, опадаючі каштани, бруківка, від якої торохтить авто. Це вранішні походи до школи, в університет і на роботу, пікніки у Боздоському парку і вечірні прогулянки. Як ви розумієте, це безкінечний перелік.
Zaholovok.com.ua вирішив дослідити життя міста і розпочати нову серію статей про таке дещо екзотичне поняття як субкультури. Десь пояснити, десь розвінчати міфи, десь підняти історію. Бо насправді все набагато простіше, ніж здається, і водночас набагато складніше.
Для початку буде незайвим роз'яснити сам термін “субкультури”, бо ж хоч він і буденний, нормально вчать такі речі хіба на лекціях із соціології.
Субкультýри — це сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї.
Так пише Вікіпедія. Якось незрозуміло і недоступно.
А ось простіше. Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує).
Насправді це визначення є більш підходящим, адже називати себе футбольним фанатом чи панком вас ніхто не змусить. Втім тут дещо не вистачає деталізації. Бо ж на практиці людина, котра самоідентифікувалася ще і хоче це якось світу показати. Звідси маємо всю ту часом дивну атрибутику, як от ірокези, важкі черевики, петарди на матчах і тому подібне.
Та ужгородцям, як і власне всім іншим людям, слід правильно розцінювати всі ці сигнали.
Частково мають рацію ті, хто каже, що людина хоче виділитися. Але тут є момент певного несприйняття, бо такий прояв часткового нон-конформізму часто-густо не є спробою показати себе кращим чи “не таким як усі”. Тут представник тої чи іншої субкультури хоче виділитися, аби таким чином продемонструвати іншим членам цієї ж субкультури, що він є її частиною. Отак просто полегшується комунікація у групі людей. А негативу тут нема і шукати не слід.
Інший момент — це роль субкультури у загальній культурі. В принципі, більшість таких груп не стають у опозицію до основної маси людей. Вони ніби просто виділяються за інтересами. Ті ж готи чи байкери не несуть у собі якогось особливого деструктивного елементу для наявного соціального укладу. Інша річ, це панки, котрі першочергово виступали з анархо-нігілістичних позицій. Їх філософія у оригіналі несе певний спротив капіталістичному суспільству.
Втім, тут слід відмітити, що більшість носіїв субкультури часто зупиняються лише на якихось зовнішніх проявах. Ті ж панки на практиці можуть виявитися лише людьми, які носять ірокез і футболку “Sex Pistols”. І навпаки справжнього панка у натовпі ви просто не ідентифікуєте, бо дотримуватися зовнішніх атрибутів необов'язково. Або ж футбольні фанати. Насправді у них є свій дрес-код, але у маршрутці ви, як людина не обізнана, його навіть не помітите.
Зводиться ж все до того, що субкультури — то поняття відносне і одним іміджем воно не обходиться. Для когось це філософія, для когось музика, а для когось модний вигляд. І обмежити цих осіб визначенням “неформали”, що так люблять робити, аж ніяк не можна.
Сучасна наука виводить певну класифікацію субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає десь так:
- романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери);
- гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери );
- кримінальні (гопники);
- анархо-нігілістичні (панки та інші).
Тобто до субкультур відносяться і тусовщики з “Панорами”, і гопники з вашого двору, і фанати ФК “Говерла”, і хлопці-металісти з довгим волоссям, і спортивні паркурщики чи стріт-воркаутери та навіть малолітні геймери, що ночами сидять у Інтернет-клубах міста.
Наостанок до теоретичної частини автор хотів би закликати всіх читачів до толерантності. Неправильним є осудження чи висміювання таких людей, Кожному дозволено жити так ,як він того забажає, але у тих рамках, де це не порушує права інших. Хлопець, який відростив довге волосся, чи дівчина з пірсингом на обличчі не повинні викликати прискіпливих поглядів і сичання у спину на кшталт “Понавішували на себе” або “Гроші на парикмахера не маєш, чи шо?”.
Зараз же хотілося б коротко розповісти про ті субкультурні елементи, які можна спостерігати і в місті Ужгород та, яким ми б хотіли присвятити ряд наступних публікацій.
Байкери. Ці люди, перш за все, пов'язані з мотоциклами. Для них байк — стиль життя, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування. Серед байкерів зустрічаються дуже різні люди, якщо дивитися з точки зору релігії, музики, іміджу. Хоча багато з них полюбляє виділитися чорним шкіряним одягом, татуюваннями, металевими ланцюжками на поясі тощо. Але тут також слід розуміти, що мотоцикл і його обслуговування — річ недешева, тож є серед байкерів чимало бізнесменів та й в цілому небідних людей. Чудовим прикладом цього твердження є головний ужгородський байкер Олександр Суханов, який окрім мотоцикла має ще Хаммер та щорічно проводить в Ужгороді байкерські зльоти Music Bike Ukraine.
Mеталісти — це субкультура, натхненна музикою в стилі метал. З'явилася вона у 1980-их роках. Щодо Ужгорода, то про точну дату появи говорити складно, але на практиці у місті є представники саме цієї субкультури, котрим уже давно за 30 чи навіть за 40. Металісти зазвичай носять “косухи”, чорні футболки або балахони з логотипом улюбленої групи, напульсники, відпускають волосся. Але це далеко не догма і далеко не головне, адже тут найбільша увага приділяється музиці. В Ужгороді тут слід відмітити гурт “CASTRUM”, який цієї осені святкує 20-ту річницю та його вокаліста Корнела Контроша. Останній є у числі організаторів відомого на всю Україну фестивалю екстремальної музики UzhGoreRot.
“Ультрас” - це фанати футбольного клубу «Говерла», на котрих нерідко скаржиться сама команда. Річ у тім, що піротехнічні вироби, нецензурні викрики та політичні гасла наразі є частиною цієї субкультури. І саме це не влаштовує керівництво ФК “Говерла”. Втім сторони мають подібні конфлікти не вперше і якось з ними справляються. Взагалі ж такі мобільні неофіційні групи підтримки є практично у всіх великих футбольних клубів України. “Ультраси” мають свої традиції, лозунги та навіть дотримуються певного дрес-коду. Втім, вони часто є людьми непублічними.
Так звані "тусовщики" (мажори, клабери). Можливо, частині з вас виділення цих людей видасться дивним, адже відпочивати на дискотеках — явище буденне. Але всім чудово відомо, що говорять у місті про клуб “Бабалу”, а що про “Панораму”. Таким чином тут є певна градація за престижністю. Тому у майбутній статті постараємося вести мову саме про так звану “еліту” дискотек.
Геймери. Захоплення комп'ютерними відеоіграми буває у будь-якому віці і характерне більше для хлопців, ніж для дівчат. Ці люди можуть днями і ночами просиджувати у інтернет-клубах чи за власними комп'ютерами. І вік далеко не головне. Той же World of Tanks чи Skyrim відомий як 14-річним ужгородським підліткам, так і дядькам за 40. При чому саме World of Tanks часто грають дорослі чоловіки, вкладають туди гроші. Окрім того у грі можна навіть заробити. А ще є цілі сайти і форуми присвячені окремим іграм. До того ж в Ужгороді навіть проводилися турніри по Counter Strike та Dota 2.
Гопники.Так-так, ці персонажі у спортивних костюмах із соняшниковим насінням теж відносяться до субкультур. Науковці стверджують, що це кримінальна молодіжна субкультура, розквіт якої припав на 80-і роки XX століття. Насправді зараз ситуація дещо покращилася, хоча випадки агресії, повязані саме з цими елементами все ще періодично з'являються. Тим не менше рух втратив той вплив, який носив раніше і зараз це переважно невеликі групи людей, які у подвір'ї вашої багатоповерхівки слухають шансон, лузають насіння і можуть причепитися з того чи іншого приводу. З іншого боку, подекуди в Ужгороді їх взагалі не видно.
Стріт-воркаутери та паркурщики. Перші — це люди, які у вільний час не сидять перед телевізором, а займаються саморозвитком.Роблять це не у спортзалі, а переважно на турніках у різних локаціях міста. До прикладу представників організації Street Workout Uzhgorod нерідко можна побачити на спортивному майданчику, що на Православній набережній. Про паркур в Ужгороді зараз чути менше, але буквально, років 5 тому ці люди бігали ужгородськими дахами та перилами транспортного мосту. Від попередньої субкультури вони різняться тим, що надають перевагу доланню перешкод у міському просторі, а не різним трюкам на турніках, хоча і цього не цураються.
Субкультура аніме в Ужгороді представлена нехай і малочисельно, але вона періодично проводить свої зібрання, при чому прямо на вулицях міста. Тож якщо ви колись бачили на набережній чи у сквері на площі Петефі молодих людей з рожевими плюшевими вухами та хвостами, можливо, це були саме вони. Субкультура сама по собі об'єднує людей, котрі цікавляться особливостями японської культури, як-то мультфільми у стилі аніме, манга, культура та історія Японії тощо, Що вони малюють, що слухають, як одягаються та що пишуть ми постараємося дізнатися у представників АниУж/AniUzh, ужгородської групи анімешників.
Репери (або ж хіп-хопери) — це, перш за все, носії відповідної музичної культури. В Ужгороді періодично проводяться концерти хіп-хоп музики, діють тут і відповідні гурти, як от досить молоді, але перспективні "На мінуті". До основних складових хіп-хоп культури можна віднести: реп, брейк, граффіті, ді-джеїнг, деякі види спорту. Що-що, а графіті на стінах свого чи сусіднього підїзду ви точно могли бачити. До слова, хіп-хоп зароджувався як музика і субкультура негритянського гетто з різко агресивним відношенням до білого населення, але останнім у свій час підхопився і дійшов навіть до нашого обласного центру.
Вегетаріанці. Поняття того, чи є вони окремою субкультурою залишається спірним, адже у них немає якогось дрес-коду, організованих зустрічей чи спільної музики. Тим не менше філософська ідея, яка цих людей об'єднує - не вбивати тварин. В Ужгороді вегетаріанці теж є. Нерідко це люди, які керуються саме етичними переконаннями. Спільнота їх є досить закритою, але можна говорити про наявність веганської крамнички на ринку Білочка. Її тримають адвентисти, котрі є вегетаріанцями з релігійних переконань. Однак, туди ж ходить і значна частина простих ужгородців. Окрім того в Ужгороді відкрилося і перше вегетаріанське еко-кафе “Ясне Сонечко”. До слова, вегетаріанство є частиною панк-руху «straight edge».
Панки. У контексті Ужгорода варто згадати і про цю субкультуру. Це молодіжна субкультура, що виникла усередині 70-х рр. Писати про панків досить складно, адже саме слово «панк» уже настільки втратило свій первинний зміст, що говорити про таке явище як «чистий панк» уже не випадає. Кажучи про філософію, то панки — це люди, які ні під кого не підлаштовуються. Панки виступають проти різних упереджень, які притаманні частині сучасного суспільства – расизму, сексизму, шовінізму, гомофобії тощо. Переважна більшість панків - антифашисти. Також панки переймаються правами тварин, багато з них є вегетаріанцями або вeганами. Якщо ж говорити про зовнішній вигляд, то не варто одразу уявляти собі кольоровий ірокез, бо це далеко не основний атрибут. Ужгородська панк-сцена наразі представлена двома гуртами DOPING і The Symbioz .
Кажучи про інші субкультури варто згадати ужгородських готів, емо, хіпі, бітників. Ці та ще багато інших субкультур, не згаданих у статті, на жаль, є малочисельними або вже частково чи повністю зникли, тож говорити про них широко складно або недоцільно.
Водночас автор статті заздалегідь хотів би вибачитися за можливу стереотипність мислення перед усіма носіями субкультур і наголосити, що ця серія статей покликана висвітлити ці питання і неупереджено розкрити їх для загалу.
Ярина Денисюк, спеціально для Zaholovok.com.ua
Фото з мережі